Клініка. Інкубаційний період при пероральному зараженні може коливатися від 14 до 50 діб.
Клінічна характеристика продромального періоду являється особливо важливою, оскільки в цей час інфікована людина, як правило, залишається в крузі своїх обов’язків і за медичною допомогою ще не звертається. Тому що в цей початковий період ні один із багато численних симптомів не дає чіткої клінічної картини хвороби Боткіна. Температура може залишатися в нормі, а в іншому випадку підвищується до субфебрильної. Із суб’єктивних скарг найбільш частою є диспепсичний комплекс, який включає в себе зниження і навіть втрату апетиту, тошноту, рідше рвоту, метеоризм, схильність до закрепів або навпаки проносів. З усім цим нерідко поєднується загальна слабість, в’ялість, дратівливість, можливі артралгії, ангіни, псевдо грипозний варіант. Через 3-7 днів відповідно збільшенню печінки і селезінки хворі скаржаться на відчуття важкості, незручності, чи на тупий давлячий біль, особливо в верхній частині живота справа, добовий діурез починає звужуватися, у сечі збільшується вміст білків, жовтявих пігментів, в осаді – підвищена кількість лейкоцитів, а інколи еритроцитів. До кінця продромального періоду, який може розтягуватися до 2 тижнів і більше, підвищується білірубінемія.
Перехід від продромального до періоду розпалу хвороби відбувається переважно досить плавно, тому чіткої межі між ними немає. Голосним симптомом слідую чого періоду є жовтуха, тобто відбувається пожовтіння шкіри, слизових оболонок. Інколи цей симптом буває першим поштовхом для звернення до лікаря за допомогою. Крім цього є такі симптоми, як нервові і диспепсичні розлади, подавлений настрій, навіть апатія, дратівливість, поганий сон, інколи безсоння, поганий апетит, у деяких – анорексія. При огляді відмічається обкладений язик, жовтуватий з сіруватим нальотом, рихлість слизових оболонок ясен, брадикардія, падіння АТ, зменшення діурезу, метеоризм, зуд. А також основними об’єктивними ознаками періоду розпалу є потемніння мочі (міцна заварка чаю або пиво) і обезбарвлений кал.
В сприятливих випадках протікання хвороби Боткіна через 2-3 тижні відмічається період виздоровлення. Деколи цей перехід досить чітко проявляється покращенням загального стану хворих, зникненням подавленості, слабості, брадикардії, підвищенням апетиту, відновленням нормальних функцій і величини печінки, підвищенням діурезу, відновлення звичайної окраски сечі і калу. При хворобі Боткіна виздоровлення, які правило іде по типу лізеса, а не кризиса. Але кризи у вигляді крутого перелому тут можливий, хоча дуже рідко. В період виздоровлення можливі як загострення, так і рецидиви, а крім того – багато численні ускладнення, що ще більше можуть затягнути процес.
В процесі хвороби велике значення мають нерідкі ускладнення, які поділяються на специфічні і неспецифічні. В групі так названих специфічних ускладнень перше місце необхідно відмітити холангіти та холацестити. Група неспецифічних ускладнень можливих про епідемічному гепатиті, переважно складається індивідуально по-різному і включає в себе самі різні процеси – пневмонії, фурункульози, росисті процеси та ін. Розвиток цих ускладнень відбувається на фоні основного процесу.
В більшості випадків хвороба Боткіна переноситься благополучно і закінчується видужанням. Повторні випадки можливі, але зустрічаються порівняно рідко, що необхідно врахувати в аспекті імунітету.
Лікування. Перш за все необхідно хворого госпіталізувати, оскільки госпіталізація передбачає для хворого належний спокій (фізичний і психічний), а також дотримуватись щадної дієти і комплексної терапії. Максимальне значення при дієті віддають легкозасвоюваним вуглеводам, а також виключення з раціону важких жирів (свинина, баранина). Особливо необхідно підкреслити важливість вживання великої к-сті рідин, що необхідно супроводжувати щоденним контролем діурезу. В дітей хворих дозволено вживати овочі, каші, фрукти і фруктові соки, цукор, варення, мед. Їжу подають у перетертому, подрібленому та в легко засвоюваному вигляді. До молочних продуктів слід відноситися дуже обережно, оскільки вони можуть викликати небажаний метеоризм; тому найчастіше можна використовувати сир. Досить важливо не допускати одноманітностей вживання блюд і раціональним співставленням їх індивідуальної переносимості. Велика роль належить вітамінам С, В, В12 і К, які дають систематично. Призначення розчинів глюкози залежить від тяжкості протікання хвороби. Дуже доречним є призначення сечокислої магнезії, яка посилює жовчовиділення.
При появі тяжкої недостатності печінки дуже корисною є дача глютамінової кислоти; у хворих з розвитком анорексії призначають дні з різким обмеженням дієти, яке дозволяє залишити глюкозу, фруктові соки, тобто загальна кількість рідини в добу повинна досягати 2-3 літра. При виході з такого стану показані терті, свіжі яблука, яблучне пюре, сік винограду, а дещо пізніше – поступове розширення до звичайної для хворих гепатитом дієти.
У курс терапії є необхідним включення соляної кислоти з пепсином, а у інших хворих – штучного шлункового соку. Лікування необхідно проводити з ретельним доглядом за порожниною рота.
Велике значення для лікування хвороби Боткіна мають такі препарати як кортизон, преднизон, преднізолон, адренокортикотропний гормон. Для лікування такого ускладнення при гепатиті як дистрофія печінки доцільним є використання стероїдів, які при швидкому призначенні мають одну з найефективніших дій. Доза повинна бути не менше 200-300 мг кортизона чи 50-70 мг преднізолона. Зниження дози повинно проходити поступово, коли вже ясно виділиться покращення стану хворого. Введення стероїдів найкраще проводити парентерально. У окремих хворих можна комбінувати шлях введення і гормональні перепарати (преднізолон + кортизон і т.д.).
Відповідної уваги заслуговує оксигенотерапія. Загальне симптоматичне лікування проводять за показами. Всередину назначають броміди, атропін, пілокарпін, що особливо необхідний при зуді, безсонні. Також з цією метою використовують гарячі ванни, обтирання тіла водою з содою чи оцетом, а також розчин новокаїну внутрівенно.
Антибіотики використовуються тільки у випадку виникнення ускладнень бактеріального походження (холоцестити, холангіти). З цією метою призначають левоміцетин або біоміцин, або пеніцилін.
Отже, при вірусному гепатиті рекомендують слідуючи принципи і задачі лікування:
- зменшення або ліквідація запального процесу;
- відновлення регенеративних процесів у печінці;
- покращення кровообігу в печінці.
Виписка реконвалесцентів із стаціонару проводиться клінічними показами, тобто після зникнення проявів хвороби з обов’язковим лабораторним підтвердженням. Показаний диспансерний нагляд після виписки протягом 6 місяців.
З профілактичною метою особам, які контактували з хворими, рекомендується одноразово ввести гамма-глобулін (на 1 кг маси 0,3 мл).
Отже, можна зробити висновок, що вірусний гепатит А – це досить важке захворювання, яке вимагає інтенсивного курсу лікування, особливо якщо до нього приєднуються ускладнення і рецидиви.
Завантажити реферат