ОФТАЛЬМОЛОГІЯ.
В Єгипті перший очний лікар. В Греції займався Гіппократ. Гален видав підручник “Будова ока”. XVI – XVIII ст. анатомію розвивали Візалій, Левенчун. Кеплер дав правильне місце локалізації кришталика, перший хірургічний метод. На Україні була відкрита перша кафедра в 1861р. У Києві 1870р., в Одесі був відкритий перший інститут очних хвороб імені Філатова, в 1919р. В Харкові очолював кафедру Гіршман. В 1923р. була відкрита друга кафедра в Києві, зараз там знаходиться центр мікрохірургії ока.
Одеська школа – Головін, перший завідувач кафедрою очних хвороб в Одесі. В 1919р. його замінив Філатов. Робота “Пересадка рогівки” – запропоновано використовувати трупну рогівку; тканинну терапію. Після смерті Н.О. Пучковська – лікування опіків очей; лазерне випромінювання.
Сліпота є: - абсолютна або медична – втрата всіх зорових функцій при гостроті зору 0,0.
– громадянська, зниження гостроти зору до 0,04 (І група інвалідності).
– професійна, не може виконувати роботу ту чи іншу.
Є виліковна – якщо після терапевтичного або хірургічного лікування повертається зір. Наприклад: екстракція кришталика.
УМОВИ ДЛЯ ЗОРУ.
- не уражений зоровий аналізатор з провідними шляхами;
- співрозмірна рефракція (щоб фокус зберігався на сітківці);
- не уражений м’язевий апарат.
АНАТОМІЯ.
- склад очного яблука і провідних шляхів;
- додатки (повіки, орбіта, око руховий апарат, сльозні апарати);
Повіки – чотири шари:
- шкіра;
- м’язовий шар;
- хрящ;
- кон’юнктива.
Сльозні органи:
сльозопродукуючий апарат – це сльозна залоза, яка виділяє при подразненні або емоційному стані сльозу;
сльозопровідний апарат – це сльотний рівчак утворений внутрішнім ребром повіки і кон’юнктиви.
ОКОРУХОВИЙ АПАРАТ:
Виділяють шість м’язів: 4 прямих і 2 косих (верхній і нижній).
Всі м’язи крім нижнього носового починаються у загального фіброзного кільця.
Canalis opticus тут починається м’язовий піднімач верхньої повіки.
Прямі м’язи – до стінок орбіти і кріпляться до склери. Косі перекидаються через блок Трейлера. Нижній косий м’яз прикріплюється у задньому зовнішньому квадраті склери.
Верхній косий – n. trochlearis, n. abducens, n. ocolomotoricus – інервація.
ОЧНЕ ЯЛУКО (три шари).
1. Фіброзна капсула:
- рогівка
- склера
- лімба
2. Судинна капсула:
1) – райдужка
– зіниця
2) – міліарне тіло складається з паростків і плоскої частини.
Функція: – продукція очної рідини;
– участь в комодації
3) – власна судинна оболонка складається з чотирьох з шарів різних за розміром судин.
3. Сітківка притискається скло видним тілом. Зубчаста лінія – місця прикріплення.
В середині ока кришталик тримається на зв’язках.
НЕРВОВО-ПРОВІДНИЙ АПАРАТ.
Три нейрони:
1) палочки і колбочки;
2) біполярні клітини;
3) мультиполярні клітини, аксони їх утворює зоровий нерв, який іде у орбітальній клітковині, до турецького сідла де відбувається перехрест медіальних волокон. Волокна ідуть до підкоркових центрів.
Подразники для ока – це світло, сприймає довжину хвилі від 400 до 760 млмк. менше не сприймають. Кришталик затримує від 300 до 400 млмк. більше 760 млмк. – це інфрачервоні промені. Процеси:
теорії
у палочках і колбочках є родопсин під дією світла розкладається на йопсин і ретиналь. У темряві йде ре синтез здорового пурпуру – це фотохімічні процеси (теорія Лазерева).
ГУМОРАЛЬНА ТЕОРІЯ – під впливом світла міняється рН середовища. Міняється гуморальний склад.
ІОННА ТЕОРІЯ – під впливом світла змінюються ОН– іони.
ФУНКЦІЇ ОРГАНУ ЗОРУ:
1) світловідчуття;
2) кольоровідчуття;
3) гострота зору;
4) поле зору.
1. За світловідчуття – відповідають палички розміщені по периферії. Від 1 - 2 кванта світла. Ця здатність сприймати світло різної інтенсивності називається адаптація. Існує світлова і темнова. Темнова – з часом пристосованість ока зростає 3 – 5хв. повільно до 25 різний підйом, 40 – 45 плавний приріст, 50 досягає максимуму.
Вона необхідна для водіїв, машиністів, шахтарів. Вимірюється за допомогою: камера Крапково-Вишневського на принципі – Феномена-Пуркін’є.
Пониження темнової адаптації – гемералопія буває: вроджена – порушення паличкового апарату
– є набута:
а) симптоматична: коли є захворювання паличкового апарату при пігментній дегенерації сітківки; дисимінований харіостиніт; при міопії сильних ступенів.
2. Кольоровідчуття (колбочки)
1) хроматичне
2) ахроматичне.
Ломоносов сказав, що в сітківці 3 види колбочок: червоний, синій, жовтий.
Юнг його виправив: червоний, синій, зелений.
Людина сприймає тон (довжина хвилі) за показниками насиченість – це ступінь основного тону в даному кольорі.
– яскравість – ступінь наближення до білого.
Людей поділяють на:
– нормальний трихроматик;
– анопія (випадає)
– аномалія (зниження сприйняття)
Дихромат – (випадіння основного кольору)
а) протономія (червоного);
б) дейтеросанопія (зеленого);
в) тританопія (синього);
Монохромат (випадіння) сприймають чорно-біле зображення.
3. Центральний зір (колбочки)
Знаходиться у жовтій плямі – це місце найвищої гостроти зору – це здатність ока розрізняти дві точки як окремі під мінімальним кутом зору.
Кут зору – це утворення лініями, які проходять через крайні точки об’єкта і вузловою точкою.
Вузлова точка у схематичному оці приймається в центрі кришталик.
100% зір – під кутом зору в одну хвилину.
Гострота зору перевіряється таблиця Сідцева-Галавіна. Кожна буква таблиця сприймається під кутом зору 5хв., а штрих-букви під кутом зору 1хв.
2) Таблиця Шевальйова: збільшення у геометричній прогресії;
3) Таблиця Крюнова.
4. Периферичний зір (палички)
Поле зору – це здатність ока у фіксованому стані сприймати всі точки. Перевіряється монокулярами. Межі залежать від конфігурації орбіти.
Норми межі:
– зовні 90
– знизу 70
– з носового боку 55
– зверху 50 – 55
Зміни в полі зору можуть бути:
1) звуження поля зору;
2) випадіння.
Контрольний метод: периметрія, кампіметрія, скотоми бувають: фізіологічні (сліпа пляма ангіоскотоми).
По локалізації: центральні, пара центральні, периферичні.
Абсолютні (повністю випадає сприйняття).
Відносні (половина).
Позитивні.
Негативні (коли лікар визначає).
Визначаються ще на кольори:
Синій, червоний, зелений.