- порядок, в якому представлені елементи КМ чітко показують послідовність реалізації маркетингової діяльності.
З погляду покупців призначення кожного маркетингового інструмента - це збільшення вигоди споживача.
Роберт Лотерборн вважає, що 4р продавця відповідають 4с споживача:
1с - нестатки і потреби-товар;
2с - витрати клієнта-ціна;
3с - зручність клієнта-місце;
4с - поінформованість клієнта-просування.
Комплекс маркетингу є основою розробки ринкової стратегії підприємства. Головним завданням в ринковій стратегії є вибір найбільш прийнятного напрямку діяльності з точки зору використання технологій підприємства, робочої сили, обсягів реалізації і одержаного прибутку.
В процесі розробки комплексу маркетингу виникає можливість провести аналіз змін і залежності цін, обсягів продажу, маркетингових витрат і прибутку. Такий аналіз дозволяє вирішити 3 задачі:
1.Можливість розробити декілька варіантів ринкової стратегії діяльності підприємства.
2.Виникає можливість оцінити обсяги прибутку пов’язані з кожним комплексом маркетингу.
3.Можливість обрати найбільш прийнятний комплекс маркетингу, тобто визначити залежність обсягу прибутку від складових комплексу маркетингу.
3. Інвестиційний маркетинг.
З погляду теорії, маркетинг прямих інвестицій - це комплексна, програмна діяльність, направлена на формування виробничий - економічних рішень в області інвестицій, відповідних реальним потребам кінцевих споживачів і інтересам потенційних інвесторів. З погляду практики - це синтез маркетингу і реальної інвестиційної діяльності.
Саме маркетинг з його інструментарієм і методиками здатний чітко визначити круг учасників інвестиційного ринку, потреби і мету реципієнтів (промислових підприємств), інвесторів і посередників, що взаємодіють на ньому, тобто найбільш ефективно звести інвестиційний попит і інвестиційну пропозицію.
Який же організаційний механізм упровадження і функціонування на промисловому підприємстві маркетингу прямих інвестицій? Залежно від масштабу підприємства і його фінансово-економічного положення це може бути як відособлений відділ, так і колегіальний орган, але в обох випадках він повинен складатися з компетентних фахівців по маркетингу, корпоративним питанням, фінансовому аналізу, бізнес плануванню, фондовим операціям. Але, що найголовніше інвестиційний маркетинг повинен бути запитаний вищим менеджментом підприємства і його основними акціонерами, оскільки в більшості випадків залучення прямих (стратегічних) інвестицій поєднується з перерозподілом прав власності на підприємстві.
Маркетинг спочатку є концепцією, що служить досягненню максимально можливого за умов, що склалися, результату діяльності ринкових суб'єктів, визначуваного корпоративними місією і метою. Це можливо при дотриманні трьох основних умов:
- створенні відповідного внутрішнього середовища суб'єкта;
- адекватному реагуванні суб'єкта на вивчений попит, що реально пред'являється;
- формуванні попиту шляхом комунікативних і інших маркетингових дій.
В некомерційній сфері цілеспрямованим вивченням і формуванням попиту займаються лише ті суб'єкти, які дійсно в цьому зацікавлені, - іншими словами, такі суб'єкти, чия корпоративна місія реально співпадає з метою створення і діяльності. Лише в цьому випадку може бути досягнутий максимальна результативність некомерційної діяльності. Ми свідомо не використовували поняття соціальної ефективності діяльності некомерційного суб'єкта. Це зв'язано з тим, що її визначення і кількісна оцінка представляють вельми складну самостійну проблему; вимагає розробки критеріїв, в яких враховуються численні чинники, що впливають на розвиток багатоманітних процесів, що протікають в суспільстві. Це чинники політичного, юридичного, економічного, екологічного, національного, культурного і релігійного характеру. На сьогоднішньому етапі вивчення проблеми ми можемо розглядати лише соціальний ефект, як результат діяльності некомерційного суб'єкта. Також може йтися про своєрідну рентабельність некомерційної діяльності, яку можна визначити як відношення справленого соціальне враження до відповідних витрат (по аналогії з рентабельністю економічної).
Самостійна робота № 3
Тема: Маркетингові дослідження
1. Кон’юнктура ринку та чинники, що впливають на її формування.
Кон’юнктура ринку — це сукупність умов, що визначають конкретну економічну ситуацію ринку на певний момент чи відрізок часу. Оцінка та аналіз ринкової кон’юнктури є необхідною умовою комерційної діяльності і маркетингу на всіх рівнях управління, а також щодо формування державної політики регулювання ринку за допомогою соціально-економічного та податкового впливу.
Основним завданням статистичного вивчення кон’юнктури ринку є визначення характеру й ступеня збалансованості, насамперед, співвідношення між попитом та пропозицією. Суть дії ринкового механізму виявляється у намаганнях попиту й пропозиції зрівноважитись. Однак цей процес, маючи стохастичний характер, відбувається під постійним впливом великої кількості суперечливих чинників, що зумовлює наявність постійних коливань та відхилень від основної тенденції ринку.
Пропозиція товарів і послуг досліджується в цілому та у розрізі окремих товарів, виробників, торгових посередників і регіонів. Основними показниками є: а) обсяг, структура і динаміка пропозиції; б) сировинний та виробничий потенціал пропозиції; в) еластичність пропозиції.
Пропорційність ринку залежить як від попиту, так і від пропозиції, її основними показниками є: співвідношення попиту й пропозиції; співвідношення ринків засобів виробництва, товарів і послуг; структура товарообігу; питома вага ринку між виробниками, оптовими та роздрібними продавцями; структура продавців за формами власності; структура покупців; регіональна структура.
Пропорційність ринку характеризується також за допомогою балансового методу, відносних величин структури й координації індексів, середніх квадратичних та лінійних відхилень, коефіцієнтів еластичності.
Впливають на пропорційність ринку такі чинники, як: тенденція розвитку ринку; стійкість і циклічність ринку; регіональні особливості ринку; ділова активність партнерів; комерційний ризик; масштаб ринку тощо.
Тенденція розвитку ринку досліджується за допомогою таких показників: темпи зростання, параметри трендів реалізації, цін, товарних запасів, інвестицій і прибутку.
Стійкість і циклічність ринку вивчають за такими показниками: коефіцієнтами варіації продажу, цін і товарних запасів у часі й просторі; параметрами моделей сезонності й циклічності розвитку ринку.
Регіональні особливості стану і розвитку ринку простежуються за такими показниками: регіональною варіацією співвідношення попиту й пропозиції, рівнем попиту в розрахунку на душу населення, динамікою основних параметрів розвитку ринку.
До основних показників ділової активності відносять: портфель замовлень, його склад, наповненість і динаміку; кількість, розмір, частоту і динаміку угод; ступінь завантаження виробничих і торгових потужностей.
Завантажити реферат