Планування дослідно–конструкторських робіт

Дані таблиці використовують для побудови залежності прямих витрат від тривалості ДКР. Далі розраховують посередні витрати по всій розробці. Вони складаються з усіх витрат, крім заробітної плати, і лінійно залежать від три-валості розробки. Посередні витрати по всій розробці можна визначити по фор-мулі:

Сп = а*Пр + В

де а – змінні посередні витрати за одиницю часу при нормальній тривалості розробки ;

Пр – тривалість розробки;

В – постійні посередні витрати по всій розробці.

В нашому прикладі а=45, В=571 тоді формула матиме вигляд:

Сп = 45а + 571

Графічним зображенням посередніх витрат служить пряма, що проходить через точки (184;8851) і (221;10516) при Пр=184, Пр=221.

Загальні витрати по всій ДКР визначаються по формулі:

Сз = Сп + Спр

де Спр – прямі витрати на розробку.

Користуючись формулою, визначаємо значення функції Сз, які заносим в таблицю.

Таблиця 10.

Розрахунки прямих витрат на виконання ДКР в залежності від її тривалості

Виходячи зі значень функції С, креслимо її графік. Потім знаходимо екстремальну вершину мінімуму загальних витрат на графіку “Час - витрати”.

Вибір і обґрунтування оптимальної тривалості ДКР.

Сіткову модель оптимізують по критерію мінімальної тривалості ДКР при мінімальних витратах. З допомогою графіку знайдемо таку тривалість, яка мінімізує загальні витрати по всій розробці.

В нашому прикладі по графіку загальні мінімальні витрати складають

19872 грн. при 192- денній тривалості ДКР. Порівняємо ці величини з розра-хунковими величинами мінімальної тривалості і відповідними витратами. Загальні витрати при мінімальній тривалості ДКР – 184 дні – склали 19898грн.

Побудова лінійного графіка сіткової моделі.

Мінімізацію потреби в одночасно необхідних виконавцях по професіях проводять шляхом побудови лінійного графіка або карти проекту. Лінійний графік ДКР будують в системі осей абсцис і ординат. По осі абсцис відкладають в масштабі час, а по осі ординат в масштабі показують кількість виконавців по професіях.

Лінійні графіки, призначені для управління ДКР, будуть по ранніх строках з врахуванням використання вільних резервів. Останні є роботах, які не розміщені на критичному шляху; їх на лінійному графіку зображають пунктирними лініями, використовуючи вільні резерви часу, можна зняти піки навантаження, зменшуючи цим максимально необхідне число працівників.

Побудову лінійного графіка треба здійснювати в такій послідовності:

1) Встановити потребу в трудових ресурсах на кожну з запланованих робіт.

2) Побудувати систему координат, на якій відкласти по осі абсцис час, по осі ординат – заплановані ресурси по професіях.

3) Побудувати критичний шлях, розмістити його паралельно осі абсцис в масштабі часу.

4) Побудувати траєкторії некритичних шляхів.

5) Побудувати некритичні шляхи в масштабі.

6) Спроектувати роботи, які розміщені на критичному шляху вісі абсцис.

7) Спроектувати роботи, які розміщені на критичному шляху на вісі абсцис.

8) Оптимізувати лінійний графік.

Заходи по забезпеченню максимальної рівномірності завантаження виконавців.

Лінійний графік сіткової моделі забезпечує можливість перерозподілу трудових ресурсів з метою досягнення рівномірного завантаження виконавців у процесі всього комплексу ДКР, яка забезпечується проведенням ряду заходів.

Їх застосування залежить від особливостей побудови робіт. Якщо вони йдуть один за одним і рівні по висоті, то дана кількість виконавців буде працювати з рівномірним навантаженням. В критичні періоди окремі роботи переміщаються в межах їх резервів на більш пізні строки.

Спочатку переміщають роботи з малою трудомісткістю і малими резервами. При цьому враховують подорожчання викликане застосуванням додаткових ресурсів для виконання даної роботи в критичний період і чим воно вище, тим більша ймовірність зсунення робіт. Якщо ж переміщення роботи не дозволяє вкластися в заданий рівень ресурсів, тоді збільшують кількість виконавців чи тривалість робіт

Якщо виконавцям доводиться одночасно виконувати дві і більше робіт, то, або збільшується тривалість робіт за рахунок резервів (тоді зменшують час), або змішуючи строки виконання робіт.

Висновок

Конструкторська підготовка виробництва нових виробів складається з таких етапів: технічного завдання, технічної пропозиції, ескізного проекту, технічного проекту, розробки робочої конструкторської документації. З метою скорочення циклу розробки і залежно від складності виробу деякі етапи можуть або суміщатись, або виключатись.

Зміст кожного з етапів регламентується відповідними нормативними документ– ами (ДЕСТами, ГАСТами, СПТ).

Найважливішим елементом КПВ є відпрацювання конструкції виробу на техно–логічність, тобто сукупність властивостей , які виявляються в можливості опти–мальних затрат праці, матеріалів і часу при технічній підготовці виробництва, виготовленні і експлуатації виробу.