Планування дослідно–конструкторських робіт

Дослідний зразок являє собою спроектований виріб, виконаний в натуральну величину у відповідності з вимогами креслень технічних умов і призначений для випробування, вивірки і доведення конструкції та уточнення проектної документації.

Нормування робіт по технічній підготовці виробництва.

Визначення нормативної трудомісткості дослідно-конструкторських робіт. Вихідними даними для розрахунку трудомісткості ДКР є: група складності деталі, ступінь новизни, коефіцієнт уніфікації, коректуючий коефіцієнт, який враховує додаткові вимоги.

Норматив трудомісткості ДКР визначається по формулі

Тн=Т1*Кс*Кн

де Тн – нормативна трудомісткість ДКР;

Т1 – базова трудомісткість для першої групи;

Тс – коефіцієнт, що характеризує групу складності;

Тн – коефіцієнт, що характеризує групу новизни.

Тн = 3000*3*1= 9000 (людино-годин)

Базова трудомісткість для третьої групи складності і першої групи новизни, прийнята за 3000 людино-годин, визначена шляхом систематизації і аналізу звітно-статистичних даних, які характеризують фактичну трудомісткість проведення ДКР.

Для обліку впливу на трудомісткість застосування уніфікованих елементів користуються коефіцієнтом К1, величина якого визначається по формулі

К1=1 – 0,25Ку

де Ку – рівень стандартизації деталей, які проектуються.

К1=1- 0.25*0.48 = 0.88

Для обліку додаткових умов, які можуть бути пред’явлені для апаратури, що створюється, передбачають введення коефіцієнта Кк. Числове значення Кк встановлюють в умовах 1,0 ÷ 1,3.

Тб = Тн*К1*Кк

Тб = 9000*0,88*1,32 = 9504 (люд.-год.)

τ = 9504 / 8 = 1188 (люд.-днів)

Одержана трудомісткість являється базою для визначення співвідношення витрат праці по стадіях ДКР, і по виконаннях.

Для визначення трудомісткості всі роботи сіткового графіка необхідно віднести до того чи іншого етапу ДКР у відповідності з їх змістом. В пояснювальній записці проводиться розподіл робіт по етапах ДКР. Потім виконуєм розподіл загальної трудомісткості ДКР в процентному відношенні по етапах і роботах.

Якщо на сітковому графіку відсутній той чи інший етап (наприклад ЕП), а роботу (розробка принципової схеми) виконують на стадії ТП, то трудомісткість робіт сумують по обох етапах.

Розподіливши трудомісткість ДКР в процентному відношенні по роботах сіткового графіка розраховують трудомісткість в людино-одиницях. На основі встановленої по нормативах трудомісткості робіт можна визначити тривалість роботи в календарних днях за формулою

Т0=(τ*к1*к2) /R

де Т0 – очікувана тривалість роботи;

t – трудомісткість роботи, люд.-дн.

К1–коефіцієнт, який враховує додатковий час налагодження, затвердження, внесення змін до технічної документації та інші роботи, непередбачені нормативами (К1=1,3)

К2 – коефіцієнт переведення робочих в календарні.

К2 =Д к /Д р

де Д р – кількість робочих днів в плановому році;

Дк – кількість календарних днів в плановому році;

R – кількість працівників, які одночасно виконують дану роботу.

К2 = 365 / 365-104-8 = 1,44

Для визначення заробітної плати по роботах сіткового графіка необхідно розрахувати плату виконавців, зайнятих на даній роботі за один день і помножити її на тривалість роботи.

Таблиця 1.