План:
1. Вступ
2. Основна частина:
· періодизація розвитку міжнародного бізнесу
· комерційна ера
· ера експансії
· ера концесій
3. Висновок.
4. Список використаної літератури.
Вступ
В наш час дуже сильно розвинений міжнародний бізнес. Але так було не завжди. Були часи, коли торгові відносини держави відбувалися лише із сусідніми державами, із якими був спільний кордон. Головним чином торгували невеликим асортиментом продукції.
Даний реферат – це спосіб донести до слухача історію розвитку міжнародного бізнесу, періоди його розвитку.
Нище вказано, чому міжнародний бізнес так швидко розвивається, причини цього, адже тільки виразне розуміння причин вигідності для фірми міжнародних операцій дозволяє зрозуміти природу й специфіку міжнародного бізнесу як об'єкта взаємодії сформованого їм же міжнародного менеджменту.
Цей реферат містить інформацію про мотивацію підприємця до ведення саме міжнародного бізнесу.
Основна частина
Періодизація розвитку міжнародного бізнесу
Повторимо головну тезу: тільки виразне розуміння причин вигідності для фірми міжнародних операцій дозволяє зрозуміти природу й специфіку міжнародного бізнесу як об'єкта взаємодії сформованого їм же міжнародного менеджменту. Мова, таким чином, йде про мотивацію підприємця (менедже-ра), а вона розвивалася в контексті історичного розвитку цивілізації в цілому та її економічному ядрі - насамперед. Які ж основні етапи цього розвитку?
Цікаву структуру для дослідження цієї проблеми запропонував американсь-кий дослідник Р. Робінсон, що розділив історичний розвиток міжнародного бізнесу за п'ять останніх століть на чотири ери:
· комерційна ера (1500 – 1850 рр.)
· ера експансій (1850 – 1914 рр.)
· ера концесій (1914 – 1945 рр.)
· ера національних держав (1945 – 1970 рр.) (в даному рефераті не розглядається)
Наведемо їхні короткі характеристики.
1. Комерційна ера ( 1500-1850 р. р.)
Починається із часу великих географічних відкриттів і закінчується серединою XIX в.
Передумови розвитку міжнародного бізнесу
Робінсон справедливо відзначає, що саме пошук величезних особистих вигід, пов'язаних з торгівлею колоніальними товарами в Європі, був тією наймогутнішою рушійною силою, що більше трьохсот років визначала розвиток базової форми міжнародної торгівлі. Звичайно, настільки ж великі були й ризики цього бізнесу, пов'язані з небезпеками далеких морських подорожей (особливо в ХVI—ХVIII ст.), але сама можливість одержання прибутків, набагато (в кілька разів) вищіх за витрати, була досить потужним стимулом, що втягував у цей найперший міжнародний бізнес все нові й нові покоління підприємців. Більш того, разом і паралельно з ним розвивалася досить велика сфера, що сучасною мовою можна було б назвати бізнес-сервісом властивим міжнародного бізнесу — від інвестиційного й страхового (фінансування торговельних експедицій і їх страхування) до інфраструктур (розвиток складського й транспортного господарства). Немає потреби говорити й про той потужний поштовх, що одержала промисловість європейських країн: від суднобудування й металообробки до переробки заморської сировини. Зрозуміло, все це в значно більшій мірі стосувалося таких передових в смислі розвитку міжнародного бізнесу країн, як Англія, Голландія, Іспанія, Німеччина, Франція, але тією чи іншою мірою торкнуло практично всіх європейських країн. Тут доречно відзначити ще один важливий момент, щоправда, що трохи виходить за рамки комерційної ери.
Загалом кажучи; будь-який вид бізнесу всередині країни так чи інакше стикається з державною владою, її органами й установами — це природно. Чи йде розмова про реєстрацію нового бізнесу, податки, ліцензії — бізнес так чи інакше взаємодіє з державою та її інтересами. Однак принципова відмінність міжнародного бізнесу в цьому змісті досить очевидна й полягає вона у двох головних обставинах.
По-перше – жорсткий вплив взаємин країн на можливість і ефективність ведення бізнесу між їхніми фірмами.
Ера комерції дає у цьому розумінні зовсім унікальні приклади: досить згадати абсолютну самоізоляцію Японії, початок якої відноситься приблизно до середини XVII в., або нехай не такі крайні, але досить показові в цьому смислі заборони й обмеження на роботу іноземних купців у Росії в допетровські часи.
По-друге, ще більш важлива обставина - підтримка урядом країни власних підприємців у їхній закордонній діяльності.
Значення ери комерції для міжнародного менеджменту.
Підсумовуючи все вище відзначене, можна сказати, що ера комерції вперше висвітила й поставила перед підприємцями розвинених європейсь-ких держав наступні ключові питання міжнародного менеджменту (як системи керування міжнародним бізнесом):
• є чи економічний смисл переносити підприємницьку активність і ризики із внутрішнього середовища держави за рубежі держави й чи можуть відповідні вигоди й/або втрати бути оцінені заздалегідь?
• від яких основних факторів залежить прийняття такого роду рішень?
• наскільки вільний бізнес у своїх рішеннях і діях від політики своєї держави, чи може він розраховувати на його підтримку (або повинен ураховувати протидію)?
• що варто враховувати, передбачати й уживати, ведучи ділові операції на «чужій території» в інтересах забезпечення довгострокової прибутковості цих операцій і безпеки їхнього ведення?
2. Ера експансії ( 1850-1914 р. р.)
Передумови ери експансії
У зазначений період іде остаточне оформлення та структуризація колоніальних імперій на тлі бурхливого індустріального розвитку європейських країн, а пізніше США, викликаного промисловою революцією початку XIX в. і наступними досягненнями технологічного розвитку.
Як справедливо відзначає Робінсон, саме ці досягнення й масове індустріальне виробництво відвернули розвинуті країни від вивозу екзотичних заморських товарів до видобутку сировини й систематичному плантаційному господарству в колоніальних регіонах як до більш вигідної й економічно перспективної сфери закордонного бізнесу.
Тут важливо відзначити, однак, що випливає обставина. Корінна зміна характеру «корисності» колоній, у свою чергу, призвело до різкого росту їхньої значимості для індустріального розвитку Європи. Значну частину своїх конкурентних переваг розвинені європейські країни, і в першу чергу Англія й Франція, черпали саме в дешевій сировині, виробленій у їхніх колоніях. Але це, у свою чергу, вимагало інвестицій уже в розвиток колоніальної сировинно видобувної індустрії. Одночасно росла й роль державного колоніального керування: захист колоній від зовнішньої загрози й збереження самого колоніального режиму вимагали від метрополій погоджених дій влади й національного бізнесу на території колонії. Оскільки ж у нього вже почали залучатися маси працівників тубільців, а вивіз у колонії кваліфікованої робочої сили з метрополій був економічно невигідний, то з усією гостротою постали питання обліку місцевих культурних особливостей, освіти й соціальних проблем місцевого населення. Зрозуміло, що для простого грабунку місцевого населення й ресурсів нічого такого не потрібно, але як тільки мова йде про розвиток місцевої промисловості й сільського господарства з використанням тубільної робочої сили, то колоніальна влада й бізнесмени метрополії, що ведуть справи в колоніях, волею-неволею повинні були починати про це думати. Саме починати, оскільки до початку Першої світової війни (тобто до кінця ери експансії) ці питання ще тільки вставали перед найбільш продвинутими адміністраторами й підприємцями в колоніях.
Завантажити реферат