Класифікація реклами

2. Капітальне майно (товари, вартість яких частково переносить­ся на готовий виріб рекламодавця і які існують у вигляді стаціонар­них споруд та допоміжного устаткування).

3. Допоміжні матеріали (об'єкти, вартість яких не переноситься навіть частково на готовий виріб і які існують у вигляді матеріалів для технічного обслуговування та ремонту, а також ділові, технічні та консультативні послуги).

Крім того, товари та послуги класифікуються за галузевими оз­наками (будівельні, сільськогосподарські, електронні, юридичні, медичні тощо).

Реклама фірми має створювати, підтримувати й збільшувати по­пулярність фірми та її товару. Відтак будь-яке вдосконалення това­ру, марки, самої фірми потребує оновлення рекламних логотипів, яке провадиться за результатами рекламного дослідження ринку, стилю життя цільової аудиторії, її вимог до оновлення асортименту товарів і послуг, що пропонує рекламодавець.

Рекламу фірми часто називають престижною рекламою, оскільки во­на сприяє не стільки збільшенню продажу її продукції, скільки популя­ризації самої фірми (організації, установи, навіть країни) та її діяльнос­ті, що має позитивним наслідком зростання національної економіки, за­гального добробуту, збереження довкілля, забезпечення зайнятості на­селення, розвиток фундаментальних чи прикладних досліджень тощо.

Отже, цілями престижної реклами можуть бути як комерційні (наприклад, реклама консультативних, дослідних, проектних органі­зацій, банків, страхових компаній тощо), так і некомерційні:

1) захист іміджу фірми (організації, установи) в очах суспільст­ва; такою рекламою, як правило, користуються фірми, діяльність яких є з погляду громадськості неморальною (наприклад, торгівля зброєю), або підприємства, які швидко збагатіли, або підприємства, діяльність яких загрожує довкіллю, тощо.

2) створення та підтримка іміджу фірми в очах партнерів і влас­ного персоналу.

Спільна реклама подається від імені групи спеціалістів якоїсь галузі виробництва з ініціативи групи виробників або посередників, чи виробників та посередників. Така реклама дає змогу знизити вит­рати на рекламування, а тим самим і ціну на товари. Вона ґрунтов­ніша, уможливлює покупцеві всебічне вивчення переваг одного продукту та недоліків іншого. Дуже часто така реклама нагадує інс­трукцію з користування тим чи іншим товаром.

Суб'єкт рекламування. Ця ознака дає змогу поділити рекламну аудиторію на значну кількість цільових груп, щоб краще вивчити та максимально задовольнити їхні потреби.

Цілі рекламування. За цією ознакою реклама поділяють на інфо­рмативну, умовляючу, нагадуючу та інформаційну (рубричну).

Інформативна реклама — це розповідь про новинку або нове ви­користання відомого товару, інформування про зміни в цінах, пояс­нення принципів дії товару, опис послуг, що надаються, спросту­вання неправильних уявлень про товар чи імідж фірми.

Умовляюча реклама має на меті стимулювати покупця перейти на купівлю товару фірми-рекламодавця, причому негайно. Як пра­вило, в її основу покладено точний аналіз попиту і ринкових цін на аналогічні товари.

Мета нагадуючої реклами цілком відповідає її назві. Вона має підтримувати в пам'яті споживачів інформацію про те, що такий товар існує, про його характеристики й особливості, нагадувати, де його можна придбати, а також сповіщати про післяпродажний сервіс.

Інформаційна (рубрична) реклама — це звичайна інформація про розпродаж товарів за зниженими цінами.

Інтенсивність реклами. За цією ознакою розрізняють рекламу низької, середньої та високої інтенсивності. За низькоінтенсивної реклами користуються від часу до часу якимось одним каналом ін­формації, за середньоінтенсивної — теж від часу до часу, але вже кількома каналами, за високоінтенсивної — постійно використову­ється багато каналів передачі інформації.

Тип рекламодавців. Класифікація за цією ознакою виокремлює рекламу безпосередніх виробників товарів (виробів, послуг та ідей), рекламних агенцій, торгових посередників, органів місцевого само­врядування, державних органів, приватних осіб.

Особливості класифікації рекламодавців та рекламних агенцій розглядатимуться у відповідних розділах. Що ж до реклами посе­редників, то останні в процесі маркетингових комунікацій віді­грають подвійну роль. Вони можуть бути або своєрідними спожи­вачами (дистриб'ютори, які спочатку купують, а вже потім реалі­зують товари), або тільки посередниками (інші учасники каналів розподілу, крім дистриб'юторів). У зв'язку з цим серед них є і ре­кламодавці і «споживачі» реклами. Крім того, щоб скоротити вит­рати на такий коштовний напрям підприємницької діяльності, яким є рекламування, дуже часто виробник і посередник прово­дять спільну рекламну кампанію.

Основну частину реклами посередників становить реклама на місці продажу, яка є надзвичайно ефективним засобом комерційно­го інформування споживача.

За цілями рекламування реклама на місці продажу буває інфор­мативною, власне рекламуючою та стимулюючою. Про останні два види її ми вже говорили. Інформативна реклама на місці продажу — це реклама, яка організує простір торговельного залу, інформує відвідувачів про розміщення різних відділів у магазині, правила торгівлі тощо. Вона є постійно наявною в кожному торговельному закладі.

Форма використання носіїв реклами товару. За цією ознакою реклама поділяється на:

1. Звичайні рекламні об'яви, що мають сухий, інформативний, діловий характер і розповідають про атрибути товару взагалі та його деякі характеристики зокрема. Це дає іноді можливість приховати комерційні наміри та надати рекламі деякої офіційності та більшої переконливості.

2. Рекламу з використанням відгуків «знаменитостей», що ніби переносить імідж «знаменитості» на імідж фірми.

3. Рекламу, яка використовує свідчення пересічних споживачів на користь товару, що робить його привабливішим в очах таких са­мих пересічних громадян.

4. Рекламу, яка використовує оточення, що породжує мимовіль­ну симпатію, наприклад дітей, рослини, тварин. Ця реклама нале­жить до так званої емоційної реклами.

Стосовно носіїв рекламні звернення поділяються на:

- рекламні об'яви в газетах;

- рекламні оголошення на радіо;

- рекламні об'яви на телебаченні;

- рекламні проспекти;

- презентаційні книги;

- каталоги;

- бланки замовлень;

- купони для замовлень;

- рекламні листки;

- анкети;

- магнітофонні записи;

-відеозаписи тощо.

У цілому всю рекламу як таку поділяють на групи за такими оз­наками:

• форма рекламного звернення (друкована, аудіо, видавнича, відер);

• територіальне охоплення (місцева, регіональна, державна, між­державна);

• частота пред'явлення (щодоби, один раз на тиждень тощо);

• вплив (сильний, нормальний, слабкий);

• колір (кольорова, чорно-біла);

• макет (слоган, текст, слоган + текст, слоган + текст + ілюстра­ції, текст + ілюстрації, слоган + ілюстрації).