Оцінка ринкових можливостей цін

Кожного дня людина має справу з різноманітними цінами, купуючи продукти харчування, одяг, взуття, предмети домашнього вжитку, тобто те, що називають споживчими товарами. Всі вони мають купівельну ціну.

Квартирна плата також є ціною за послугу, яку надає власник житла. Якщо людина наймається на роботу, то їй за послугу праці виплачують заробітну плату, яка є ціною товару «робоча сила».

Ціною є відсотки за кредит, орендна плата власнику землі. Сировинні матеріали, основні засоби виробництва також реалізуються за купівельними цінами.

Отже, на ринках товарів існує безліч цін. Ще не так давно в еко-змічних словниках, підручниках ціна визначалась як грошове заження вартості товару. А вартість, як відомо, — це втілена й зечевлена в товарі абстрактна праця. Вона визначається кількістю суспільне необхідного робочого часу, потрібного для виготовлення певної споживної вартості при суспільне нормальних умовах виробництва, середньому в цьому суспільстві рівні умілості та інтенсивності праці.

Однак на практиці вартість одного товару (тобто витрат суспільне необхідного часу) часто вища, ніж вартість іншого товару, але ринкова ціна його менша. В чому ж справа? Виявляється, ціна залежить також від співвідношення попиту і пропозиції на товари. У нашому прикладі ціна другого товару вища тому, що попит на нього перевищує пропозицію цього товару, а отже, ціна вища, ніж вартість. Є й інші чинники, що пов'язані не з вартістю, а з іншими причинами.

Отже, ціна є грошовим вираженням вартості товару гільк в тому разі, коли існує рівновага між попитом і пропозицією.

В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами. Через це універсальним визначенням ціни є таке.

Ціна — це грошова сума, що сплачується за конкретний товар

Ринкова ціна встановлюється безпосередньо на ринку під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Іноді таку ціну нази­вають вільною; вона не встановлюється спеціальними органами, не нав'язується згори.

Відхилення ціни від вартості відбувається не за вказівкою чиновників, а внаслідок співвідношення попиту і пропозиції. Монопольна ціна, встановлена державою або нав'язана приватним монополістом, не має нічого спільного з ринковою ціною. В умовах адміністративно-командної економіки ціни втратили свою регулюючу роль. Наслідком цього став хронічний дефіцит товарів і багатьох послуг.

Ціна є важелем встановлення пропорцій у господарстві в умовах конкуренції. Якщо в країні панує монополія державної власності на засоби виробництва, ціна втрачає роль регулятора економіки, перестає бути поряд з конкурентною боротьбою рушійною силою розвитку виробництва.

Ринкова ціна не може бути встановлена урядовим декретом чи указом президента країни. Для цього мають бути об'єктивні умови:

демонополізація економіки на основі проведення приватизації;

наявність конкурентного середовища;

створення необхідних умов для підприємництва, розвитку всіх легальних форм господарювання.

У ринковій економіці ціни класифікують за різними крите­ріями.

Залежно від розмірів купівлі-продажу товарів є ціни біржові, внутрішньофірмові трансфертні, роздрібні.

За способом формування (впливом конкуренції) ціни поділяють на конкурентні, монопольні та регульовані.

Згідно з територією дії розрізняють поясні, національні, світові ціни.

Є також ціни вихідні (базисні, пропозиції), прейскурантні, вироб­ництва, пільгові.

Багатоманітність цін у багатьох випадках залежить не від конк­ретного виду товару, а від характеру купівлі-продажу, від ситуації на ринку. Наприклад, цукор може продаватись за біржовою (оптова тор­гівля) і роздрібною ціною (для населення).

Біржова — це ціна на товари, що реалізуються у по­рядку біржової торгівлі. Вона є важливим і досить достовірним дже­релом інформації про рівень і динаміку цін на відповідні товари. При визначенні біржової ціни враховують усі угоди між продавцями і по­купцями кожного дня на біржових зборах, позабіржові угоди, що за­реєстровані на біржі, а також усі заявки про пропозицію товарів і про попит на них. Вони надходять від брокерів або від учасників зборів. Ці дані уважно вивчаються, враховуються попит і пропози­ція, запропоновані ціни. І котирувальна комісія визначає ціну товару на відповідний день. В окремих випадках можуть встановлюватися верхня і нижня межі ціни. Інформація про біржові ціни публікуєтьсяв бюлетенях товарних бірж, у періодичних (щоденних, щомісячних тощо) котировках.

У країнах з ринковою економікою широко використовуються внутрішньофірмові трансфертні ціни. Вони застосовуються при обміні товарами і послугами у межах міжнародних монополій. Об'єк­тивною основою існування таких цін є розвиток виробничої коопе­рації всередині монополії. Внутрішньофірмові ціни використовують­ся при поставках деталей, вузлів, агрегатів, комплектуючих виробів. Як правило, відомості про такі ціни обмежені, оскільки є комерцій­ною таємницею, їхній рівень значно відрізняється від цін, що вико­ристовуються, коли така продукція поставляється як запасні частини.

Населення купує товари за роздрібними цінами у магазинах і підприємствах громадського харчування.

Роздрібна ціна формується виходячи з витрат виробництва і обо­роту товарів, прибутку виробничих об'єднань, підприємств і торго­вих збутових організацій.

В умовах становлення ринкової економіки існують державні роздрібні, ціни сільськогосподарського ринку, ціни кооперативної торгівлі, ціни різноманітних комерційних структур.

Великі партії товару реалізуються оптовикам за цінами виробництва. Така ціна дорівнює сумі всіх виробничих і маркетингових витрат плюс середній прибуток на весь авансований капітал. Ціна ви­робництва в деяких країнах ринкової економіки становить 40-60 від­сотків від роздрібної ціни.

Ціна за способом формування. В умовах ринкової економіки більша частина цін формується в умовах вільної конкуренції, тобто під впливом співвідношення по­питу і пропозиції. Такі ціни можна розглядати як конкурентн.

Серед конкурентних цін можна виокремити ціни, які встановлю­ються для завоювання лідерства на ринку. Окремі підприємці мо­жуть свідомо піти на зниження цін нижче, ніж ринкові, щоб пере­могти своїх конкурентів. Однак це явище не може бути тривалим. І до таких заходів вдаються тільки ті підприємці, що мають, як ка­жуть, «запас міцності», що грунтується на передовій техніці, техно­логії, значних фінансових ресурсах.

Ринкова економіка не може повністю уникнути монопольних цін. Це, як правило, ціни, що встановлюються монополістами на рівні, вищому, ніж ціни виробництва. Монополії встановлюють, як прави­ло, більш високі ціни збуту своїх товарів і більш низькі ціни на прид­бання товарів у інших фірм.

На противагу конкурентним цінам монопольні ціни встановлю­ються в умовах відсутності вільної конкуренції. Монополістові вже не доводиться боротися за своє місце на ринку. Він сам має змогу визначати кількість товару і його ціну. А оскільки конкуренції не­має, то немає й необхідності модернізувати виробництво та впрова­джувати нові технології.