ІV. Організація збуту продукції
Збутова політика фірми має органічне поєднування з іншими елементами комплексу маркетингу: характеристиками товару, його позиціонування на ринку, ціновими стратегіями, методами просування товару. Витрати на збут становлять часом до 50% роздрібної ціни товарів, тому питання розподілу своєї продукції виробники мають опрацювати дуже ре димно.
Конали розподілу (збуту) – це сукупність фірм чи окремих осіб, які виконують посередницькі функції щодо фізичного переміщення товарів і перебирають на себе або сприяють переданню права власності на товари по шляху їх просування від виробника до споживача.
Незважаючи на те, що при використанні послуг посередників виробник певною мірою втрачає контроль за реалізацією товарів, більшість підприємців вважає вигідним залучення посередників.
Довжину каналу збуту визначає кількість посередників, через яких товар проходить на шляху від виробника до споживача.
Рівень каналу збуту – будь-який посередник, що виконує ту чи іншу роботу щодо просування товару до споживача.
Обсяг реалізації фірми є динамічним показником і внаслідок впливу різних факторів (зміна економічної ситуації, дії конкурентів) може подати. Тому слід провести аналізі беззбитковості і знайти точку критичного збуту Nкз, при якій ціна дорівнює собівартості і фірма за рахунок заходів від реалізації може лише покрити свої витрати.
Точка критичного збуту ділить область реалізації на два інтервали. Зліва від неї знаходиться зона збитків, справа – зона прибуткової роботи.
Після визначення вихідної ціни на товар по основі обраного методу ціноутворення фірмі доцільно провести аналіз беззбиткової роботи при даному рівні ціни.
Якщо обсяг збуту буде менший, ніж Nкз, то фірма матиме збитки, а якщо більше – прибутки. Точку самоокупності можна визначити й аналітично за формулою:
Nкз =
Де F – постійні витрати за певний період часу;
Ц - вихідна ціна по товару;
V - змінні витрати на одиницю продукції.
Nкз =
один. вим.
Ширину каналу розподілу визначає кількість незалежних учасників на кожному рівні каналу. Існує три підходи до розв’язання цієї проблеми:
1) При ексклюзивному розподілі фірма різко обмежує кількість оптових і роздрібних товарів географічному регіоні, використовує один чи два роздрібні магазини у конкретному торговому регіоні, яким надає виняткове право реалізувати свій товар. Вона прагне підтримати свій престижний образ, контроль над каналами збуту і високий прибуток завдяки високій ціні, свідомо орієнтуючись на менший обсяг збуту.
2) При селективному розподілі фірма відбирає кращих посередників із тих, які готові казати свої послуги. Вона намагається поєднувати контроль над каналом, престижний образ із достатнім обсягом продажу і прибуткам. Такий підхід притаманний реалізації значної кількості товарів довготермінового використання.
3) При інтенсивному розподілі фірма використовує численних оптових і роздрібних торговців. Її цілі охоплення широкого ринку збуту, отримання високих прибутків через масову реалізацію і зручність місця придбання товару для споживання.
4) При виборі каналу розподілу і визначення його довжини і ширини належить урахувати такі основні фактори:
1) споживачів (їх кількість, концентрацію, частоту здійснення покупок, розмір середньої покупки);
2) товар (його вартість, технічну складність, термін зберігання);
3) цілі і ресурси компанії (престижні ціни, пов’язані з ексклюзивним розподілом і вузьким каналом);
4) конкурентів (їх кількість, асортимент товарів, методи збуту продукції).
5) Оптова торгівля охоплює будь-яку діяльність у сплаві продажу порцій товарів та послуг тим, хто купує їх для подальшого перепродажу або професійного використання.
6) Оптова діяльність може здійснюватись з трьох основних організаційних формах:
1) через оптові підрозділи фірми – виробників;
2) через незалежних оптових посередників;
3) через залежних оптових посередників.
Роздрібна торгівля – це сфера підприємницької діяльності, пов’язана з продажем товарів та послуг кінцевим споживачам для особистого використання. Це остання ланка каналів, збуту.
Поза-як покупка в роздріб, як звичайно, невелика, торговці прагнуть збільшити кількість контактів із споживачами, розширюючи для того товарний сортимент і стимулюючи зростання частоти відвідувань магазинів.
Кінцеві споживачі, на відміну від організацій-споживачів, роблять багато незапланованих покупок. Тому роздрібні торговці мають розмішувати товари, що ї купують імпульсивно, там, де проходить багато людей.
Висновок. Отже, ми сформувати ефективний канал розподілу своєї продукції. Ця канал прямого маркетингу, коли збутову діяльність здійснює безпосередньо виробник через свої збутові підрозділи. Фірма використовує канал нульового рівня, який продає свій товар безпосередньо споживачам (через відділ збуту).
Ми використали підхід при визначення ширини каналу. Це ексклюзивний розподіл.
З фірмою співпрацюють незалежні оптові посередники, які беруть на себе право власності на товар, і відповідно ризик його подальшої реалізації. Вони, своєю чергою, поділяються на оптовиків із повним циклом обслуговування (дистреб’ютори, торговці оптом) і оптовиків з обмеженим циклом обслуговування (оптовики-комівояжери, оптовики –організатора).
V. Комунікаційна політика.
В умовах насиченого ринку недостатню розробити новий якісний товар, встановити на нього оптимальну ціну і вибрати ефективні канали розподілу. Дедалі більшої ваги набуває складова комплексу маркетингу – методи просування товар, під якими розуміють сукупність маркетингових рішень, пов’язаних з комунікативністю. Система маркетингових комунікацій фірми спрямована на інформування, переконання, нагадуванням споживачам про її товар, підтримку його збуту, а також створення позитивного іміджу фірми.
Формування комунікаційної політики підприємства передбачає прийняття великої кількості різноманітних рішень, пов’язаних із визначенням цільової аудиторії, величини рекламного бюджету, створенням ефективних текстів рекламних звернень.
Реклама – це будь-яка платна не особистісна форма розповсюдження інформації про фірму та її товар. Реклама – це королева СМК.
“Паблік рілейшинз” – діяльністю спрямована на формування позитивного іміджу фірмі, доброзичливого ставлення до неї та її товару.
Планування рекламної діяльності підприємства потребує прийняття різних рішень.
Розроблення рекламної стратегії передбачає:
1) визначення цільової аудиторії;
2) розроблення концепції товару;
3) вибір засобів розповсюдження реклами;
Завантажити реферат