Загалом підприємство є платоспроможним. Жодного року, з трьох аналізованих, рівень його платоспроможності не опускався нижче теоретично обгрунтованої межі, яка вважається нормальною. Тобто, частка поточних зобов'язань у власному капіталі фірми завжди мала співвідношення 2:1. Оскільки цей показник вимірює рівень фінансового ризику, тобто ймовірність банкрутства, то можна сказати, що крах фірмі не загрожує. Щодо показника заборгованості, то нормальним вважається значення показника 0,5. Чим менший цей показник, тим меншою є заборгованість підприємства. Слід зазначити, що жодного року з аналізованих цей показник не підіймався вище норми.
Для того, щоб побачити динаміку зміни показників платоспроможності і заборгованості протягом трьох років варто скористатися графічним методом аналізу інформації, а саме – діаграмою (рис.1). Позначимо буквою Р – показник платоспроможності і буквою Z – показник заборгованості.
 |
Рис. 1. Динаміка зміни показників платоспроможності і заборгованості протягом трьох років.
Одним із найважливіших показників результативності підприємницької діяльності є рентабельність, відносний показник прибутковості системи господарювання.
У сфері виробничого підприємства важливого значення для оцінки діяльності набуває насамперед рентабельність виробництва (Рв), для визначення якої треба порівняти отриманий валовий (краще чистий) прибуток (Пв/я) з сумою основних фондів (ОсФ) та матеріальних оборотних фондів (ОбФ), тобто [38, с.268]
(4.5.).
Для ВАТ «ЛуАЗ» рентабельність виробництва за час, який нас цікавить становила (див.додатки 2, 4,5,6,):
за 2001 рік
за 2002 рік
за 2003 рік
Показник рентабельності виробництва не є єдиним показником рентабельності. Варто обчислити також показник рентабельності окремих виробів. Цей показник (Рт) є співвідношенням валового прибутку (Пв) і собівартості товарної продукції (Стп) [38, с.268]
(2.6.)
Дані для обрахування рентабельності окремих виробів знаходяться в згаданих додатках. Для нашого підприємства цей показник становитиме:
за 2001 рік
за 2002 рік
за 2003 рік
Аби систематизувати дані розрахунків потрібно скласти таблиці (див. табл. 4.3. і 4.4.).
Таблиця 4.3.
Порівняльний аналіз рентабельності ВАТ «ЛуАЗ» за 2001, 2002 роки.
|
Показник |
2001 рік |
2002 рік |
Відхилення +,– |
|
Рентабельність виробництва |
7,8% |
9,1% |
+1,3 |
|
Рентабельність окремих видів продукції |
73% |
91% |
+18 |
Таблиця 4.4.
Порівняльний аналіз рентабельності ВАТ «ЛуАЗ» за 2002, 2003 (півроку).
|
Показник |
2002 рік |
2003 рік |
Відхилення +,– |
|
Рентабельність виробництва |
9,1% |
10,3% |
+ 1,2 |
|
Рентабельність окремих видів продукції |
91% |
108% |
+ 17 |
Отже, підприємство можна вважати рентабельним, хоча показники рентабельності його не досить високі. Це говорить про те, що ВАТ «ЛуАЗ» має перспективи для росту. Границі показника рентабельності не встановлюються, а основними факторами підвищення рентабельності можуть бути:
при оцінці рентабельності виробництва:
- ріст прибутку;
- зменшення вартості основних виробничих фондів та залишків нормованих оборотних засобів;
при оцінці рентабельності окремих видів продукції:
- зниження собівартості виробів.
Одним із основних чинників будь-якого процесу виробництва завжди є основні фонди (технічні засоби праці у грошовому вираженні). Їхнє формування і постійне оновлення зв’язані постійно з чималими інвестиціями виробничого спрямування. Тому підприємство повинне бути зацікавлене у активному використанні великовартісних основних фондів. Найбільш загальним і використовуваним показником використання основних фондів є фондовіддача (за обсягом продукції та отримуваним прибутком).
Фондовіддачу за обсягом продукції (ФВ1) визначають діленням обсягу товарної продукції (Втп) на величину основних фондів (ОсФ), тобто за формулою [38, с.270]:
(2.7.).
Завантажити реферат