Методи управління підприємством

При низькій якості індивідуальної праці моральними стимулами є особиста бесіда з підлеглими, аналіз показників пра­ці, причин невиконання завдань, доручень, наказів, роз­поряджень керівників підприємства; публічна форма аналізу роботи в присутності інших працівників; доброзичлива, позитивна і конкретна критика допу­щених недоліків; пониження відповідальності — позбавлення права самостійно приймати рішення, підписувати документ» та ін.

Стимулювання інтересу до праці здійснюється за­охоченням удосконалень у роботі сумлінних працівників, створенням «ядра ветеранів», організацією відряджень. на інші підприємства для ознайомлення зі станом справ та ін.

Велику увагу слід приділяти стабілізації особового складу — виключенню причин плинності кадрів.

Соціальне планування як метод соціального управління реалізується складанням плану соціального роз­витку організації (підприємства). План соціального розвитку, як правило, складається з чотирьох розділів:

1—«Удосконалення соціальної структури колек­тиву»;

2—«Удосконалення умов праці, охорона її та зміц­нення здоров'я працівників»;

3 — «Підвищення життєвого рівня, поліпшення жит­лових та культурно-побутових умов працівників»;

4 — «Підвищення трудової та громадської активно­сті працівників, розвиток самоуправління».

План соціального розвитку трудового колективу— органічна складова частина комплексного плану (про­грами) економічного і соціального розвитку підприємст­ва (організації), в якій передбачається науково обгрун­тована і матеріально забезпечена система заходів щодо удосконалення структури колективу, формування і най­більш повного задоволення матеріальних і духовних по­треб працівників.

Планування соціального розвитку повинно виплива­ти з базового рівня розвитку (соціального паспорту ко­лективу), включаючи завдання по його змінах (соціальний прогноз) і містити перелік конкретних заходів з строками реалізації їх, відповідальних осіб, розмірів га джерел фінансування.

Перший розділ «Удосконалення соціальної структу­ри колективу» повинен містити дані про планові зміни співвідношення між оперативними, інженерно-технічними працівниками та службовцями у зв'язку з кваліфікаційно-професійними змінами, скороченням застосу­вання фізичної праці, механізацією і автоматизацією виробничо-господарських та управлінських процесів. У цьому розділі планується також підвищення рівня за­гальної та професійної освіти, статево-вікові зміни складу працівників, заходи щодо управління рухом кадрів.

У другому розділі «Удосконалення умов праці, охо­рона її та зміцнення здоров'я працівників» передбача­ється усунення виробничих факторів, які становлять не­безпеку для життя і здоров'я людей, призводять до нер­вово-психічних перевантажень, запобігання і зниження виробничого травматизму і захворювань, поліпшення медичного обслуговування.

Третій розділ плану соціального розвитку «Підвищен­ня життєвого рівня, поліпшення житлових та побутово-культурних умов працівників» охоплює заходи .щодо удосконалення організації заробітної плати, матеріаль­ного і морального стимулювання. Великого значення надається у цьому розділі поліпшенню житлово-побуто­вих умов, роботі дитячих закладів, баз відпочинку, культурному і побутовому обслуговуванню працівників. При цьому особлива увага приділяється зменшенню питомої ваги працівників з низькою заробітною платою і доходами на одного члена сім'ї. Крім того, планують кошти підприємства, виділені на спорудження житла, допомогу працівникам в індивідуальному і кооператив­ному будівництві.

Четвертий розділ плану «Підвищення трудової та громадської активності працівників, розвиток самоуп­равління» містить заходи щодо зростання виробничої і соціальної активності членів колективу, економічного, правового, морального, естетичного і фізичного вихован­ня, розвитку спортивної та культурно-масової роботи.

План соціального розвитку має бути погоджений з відповідними заходами щодо соціального розвитку і захисту працівників, що розробляє профспілкова ор­ганізація.

Отже, складність системи виробничих відносин між людьми, що входять до трудового колективу, потребує застосування комплексу методів впливу на колектив і окремих його членів, як економічних, так і організаційно-розпорядчих та соціальних методів. У раціональному поєднанні цих методів - запорука ефективної діяльності підприємства.