Зміст
Вступ
I.Огляд літератури
II.Організаційно-економічна характеристика господарства
III.Стан і шляхи удосконаленя обліку та аудиту праці і її оплати
3.1. Економічна характеристика обєкту обліку та його завдання
3.2. Форми, системи та види оплати праці
3.3.Організація первинного обліку праці та її оплати
3.4. Узагальнення та групування даних обліку праці
3.5. Облік розрахунків допомоги по тимчасовій непрацездатності
та щорічних і додаткових відпусток
3.6. Утримання із заробітної плати
3.7. Синтетичний та аналітичний облік праці та її оплати
3.8. Аудит обліку праці та її оплати
IV.Удосконаленя обліку праці та її оплати :
4.1. Удосконалення обліку праці та її оплати в Україні
4.2. Удосконаленя обліку праці та її оплати в Іванівській ДСС
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Агропромисловий комплекс представляє собою сукупність галузей народного господарства, які організаційно і економічно об'єднані спільною метою для вирішення продовольчої потреби. Головним завданням АПК є досягнення стійкого зростання виробництва сільськогосподарської продукції, надійне забезпечення країни продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною, об'єднання зусиль всіх галузей АПК для одержання високих кінцевих результатів.
Основною провідною галуззю АПК є сільське господарство – первинне джерело незамінних видів продукції і життєвих благ людини. Продукція галузей рослинництва і тваринництва не може бути замінена іншою і не відтворюється у інших сферах агропромислового комплексу. Тому сільське господарство є центральною ланкою, що зв'язує відповідні галузі в єдине ціле і формує АПК. Як постачальник незалежної сировини для переробної промисловості і споживач великого обсягу промислової продукції воно значною мірою визначає темпи розвитку всіх галузей агропромислового комплексу.
Основні завдання сільського господарства – забезпечити інтенсивний розвиток і підвищення ефективності всіх його галузей з метою збільшення виробництва і підвищення якості продукції, повне задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловій сировині.
Для здійснення виробничої діяльності кожне сільськогосподарське підприємство повинне мати в необхідних розмірах оборотні засоби. Оборотні засоби в господарстві здійснюють безперервний кругообіг, із грошової форми вони переходять в товарну, з товарної – у виробничу, а потім знову у товарну та грошову.
Оскільки кругообіг відбувається безперервно, то і засоби господарства одночасно знаходяться на всіх стадіях кругообігу. А звідси, в господарстві постійно повинні бути в наявності повний запас оборотних засобів, в тому числі й малоцінні та швидкозношувані предмети.
В умовах ринкової економіки значна роль відводиться бухгалтерському обліку, без знання якого неможливо керувати підприємством.
Бухгалтерський облік в сільському господарстві призваний давати необхідні відомості про хід виробничих процесів, по виконанню планових завдань, сприяти укріпленню господарського розрахунку, росту рентабельності, підвищенню ефективності і покращенню якості роботи. Бухгалтерський облік фіксує всі зміни, виникаючі в постачальницькій, виробничій та збутовій діяльності, тобто дає необхідну інформацію про кругообіг засобів та процеси розширеного відтворення в сільськогосподарських підприємствах. Всі виникаючі зміни в господарській діяльності підприємств реєструються в бухгалтерському обліку з метою активного впливу на поліпшення їх роботи. Бухгалтерський облік є складовою частиною системи управління виробництвом. Він необхідний для інформаційного забезпечення системи управління, причому на всіх її рівнях облікова інформація займає вище 80% у загальному обсязі економічної інформації в сільському господарстві. Саме дана інформація складає основу для інформаційного забезпечення системи управління сільськогосподарським підприємством.
Контрольна функція бухгалтерського обліку особливого значення набуває в теперішній час, коли відбувається реформування аграрного сектору економіки, реформування самого бухгалтерського обліку, затвердження нових стандартів та нормативно-правових актів, всюди запроваджуються економічні методи впливу на якість роботи підприємств. Це означає, що бухгалтерський облік не тільки повинен сигналізувати про нераціональність використання ресурсів, відхилення у виконанні плану, але й шляхом відповідної організації облікової інформаційної служби, призваний забезпечити недопущення цих негативних явищ.
Серед факторів сільськогосподарського виробництва (праця, земельні угіддя, засоби і предмети праці) вирішальне значенння належить трудовій діяльності людини. В свою чергу рівень ефективності праці колективу, виробничого підрозділу, окремого працівника залежить від повноти використаня фактора мотивації праці, важливими складовими якого є розмір оплати праці, тісно пов’язане з наслідками праці матеріальне стимулюваня, участь у розподілі результатів господарської діяльності.
Організаційно-правові та економічні основи оплати праці в умовах переходу до ринку викладені в законах України, Кодексі законів про працю України, Положеннях (стандартах) та інших нормативно-правових актах.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростаню продуктивності праці, поліпшеню якості роботи, підвищеню ефективності суспільного виробництва і піднесеню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненю трудової дисципліни і поступовому перетвореню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.Це сприяло вибору теми дипломної роботи : „Стан і шляхи удосконалення обліку та аудиту праці і її оплати в Іванівській дослідно-селекційній станції Охтирського району Сумської області ”. Досліджуючи цю тему у своєму господарстві я мала нагоду оцінити всі позитивні і негативні сторони по обліку праці і її оплати. Вихідними матеріалами для дослідженя є : Закони України, законодавчі акти України, річні, фінансові та статистичні звіти, нормативні документи тощо.
1. Огляд літератури
Сучасні процеси політичної і економічної перебудови України свідчать про те, що серед багатьох проблем, які потребують радикального вирішення, бо є найбільш гострими і суперечливими, є проблеми реформування аграрного сектору і, в першу чергу, земельних відносин. На відміну від всіх інших об'єктів суспільних відносин земля в її природно-продуктивних та територіальних функціях є універсальним фактором суспільного відтворення і виконує багато важливих функцій життєзабезпечення людини.
Виходячи з цього, вся сукупність проблем як соціально-економічного розвитку взагалі, так і аграрного сектору, зокрема земельних відносин, слід розглядати крізь призму людського життя, людини, її особливого погляду на події сучасного і минулого з урахуванням всього історичного досвіду.