Мотиваційне побудження

5. Потреби самовираження — потреба в реалізації своїх по­тенційних можливостей і росту як особистості.

Згідно з теорією Маслоу всі ці потреби можна розташувати у вигляді стрункої ієрархічної структури.

Самовираження

Повага

Соціальні

Безпека і захист

Фізіологічні

Цим він хотів показати, що потреби нижніх рівнів вимагають задоволення і, отже, впливають на поведінку людини швидше, ніж на мотивації почнуть позначатися потреби більш високих рівнів. У кожен конкретний момент часу людина буде прагнути до задо­волення тієї потреби, яка для неї є більш важливою або сильною.

Перш ніж потреба наступного рівня стане найбільш потуж­ним визначальним фактором у поведінці людини, повинна бути задоволена потреба нижчого рівня.

Для того щоб наступний, вищий рівень ієрархії потреб почав впливати на поведінку людини, не обов'язково задовольняти по­требу більш низького рівня цілком. Таким чином, ієрархічні рівні не є дискретними сходинками. Наприклад, люди звичайно почи­нають шукати своє місце в певному співтоваристві задовго до то­го, як будуть забезпечені їхні потреби в безпеці чи цілком задово­лені їхні фізіологічні потреби.

Теорія Маслоу внесла значний вклад у розуміння того, що лежить в основі прагнення людей до роботи. Але керівнику пот­рібно ретельно спостерігати за своїми підлеглими, щоб виріши­ти, які активні потреби рухають ними. Оскільки згодом ці потре­би змінюються, то не можна розраховувати на те, що мотивація, яка спрацювала один раз, буде ефективно працювати увесь час.

Хоча, здавалося б, теорія людських потреб Маслоу дала керівникам дуже корисний опис процесу мотивації, подальші ек­спериментальні дослідження підтвердили її далеко не повністю. Звичайно, у принципі людей можна віднести до тієї чи іншої до­сить широкої категорії, що характеризується якою-небудь потре­бою вищого чи нижчого рівня, але чіткої п'ятиступінчатої ієрар­хічної структури потреб за Маслоу, очевидно, просто не існує. Не одержала повного підтвердження і концепція найважливіших потреб. Основна критика цієї теорії зводилася до того, що їй не вдалося врахувати індивідуальні потреби людей. Різні люди люб­лять різні речі, і якщо керівник хоче ефективно мотивувати своїх підлеглих, він повинен відчувати їхні індивідуальні потреби.

Іншою моделлю мотивації, яка робила основний акцент на потребі, була теорія Девіда МакКлелланда. Він вважав, що людям властиві три потреби: влади, успіху і причетності. Потреба влади виражається як бажання впливати на інших людей. Люди з потре­бою влади — це не обов'язково кар'єристи, які рвуться до влади, в негативному і найбільш часто уживаному значенні цих слів. Такі люди найчастіше виявляють себе як відверті й енергійні люди, що не бояться конфронтації і прагнуть відстоювати початкові позиції.

Потреба успіху знаходиться десь посередині між потребою в повазі і потребою в самовираженні. Ця потреба задоволь­няється не проголошенням успіху цієї людини, що лише підтвер­джує його статус, а процесом доведення роботи до успішного за­вершення.

Люди з високорозвиненою потребою успіху ризикують по­мірковано, люблять ситуації, у яких вони можуть узяти на себе особисту відповідальність за пошук розв'язання проблеми і хочуть, щоб досягнуті ними результати заохочувалися цілком конкретно.

Мотивація на підставі потреби в причетності за МакКлел-ланду схожа з мотивацією за Маслоу. Такі люди зацікавлені в то­варистві знайомих, налагодженні дружніх стосунків, наданні до­помоги іншим. Людей з розвиненою потребою причетності при­вабить така робота, яка даватиме їм великі можливості соціаль­ного спілкування.

У другій половині 50-х років Фредерік Герцберг зі співробітниками розробив ще одну модель мотивації, засновану на потребах. Дана теорія ґрунтується на двох основних факто­рах: гігієнічні фактори і мотивація.

Гігієнічні фактори пов'язані з навколишнім середовищем, у якому здійснюється робота, а мотивації — із самим характером і сутністю роботи. Згідно з Герцбергом при відсутності чи недо­статньому рівні присутності гігієнічних факторів у людини вини­кає незадоволення роботою. Однак якщо вони достатні, то самі по собі не викликають задоволення роботою і не можуть мотиву­вати людину на що-небудь. На відміну від цього, відсутність чи неадекватність мотивацій не призводить до незадоволеності ро­ботою. Але їх наявність повною мірою викликає задоволення і мотивує працівників на підвищення ефективності діяльності.

Теорія мотивації Герцберга має багато спільного з теорією Маслоу. Гігієнічні фактори Герцберга відповідають фізіологіч­ним потребам, потребам у безпеці і впевненості в майбутньому, його мотивації подібні до потреб вищих рівнів Маслоу. Але в од­ному пункті ці дві теорії різко розходяться. Маслоу розглядав гігієнічні фактори, як щось, що викликає ту чи іншу лінію по­ведінки. Якщо менеджер дає можливість працівникові задоволь­нити одну з таких потреб, то працівник у відповідь на це буде працювати краще. Герцберг же, навпаки, вважає, що працівник починає звертати увагу на гігієнічні фактори тільки тоді, коли вважає їхню реалізацію неадекватною чи несправедливою.

Відповідно до теорії Герцберга наявність гігієнічних фак­торів не буде мотивувати працівників. Вона тільки запобіжить виникненню почуття незадоволеності роботою. Для того щоб до­могтися мотивації, керівник повинен забезпечити наявність не тільки гігієнічних, а й мотивуючих факторів.

Для того щоб використовувати теорію Герцберга ефектив­но, необхідно скласти перелік гігієнічних та, особливо, мотивуючих факторів і дати працівникам можливість самим визначити і вказати те, чому вони надають перевагу.

Змістовні теорії мотивації базуються на потребах і пов'яза­них з ними факторах, що визначають поведінку людей. Процесу­альні теорії розглядають мотивацію в іншому плані. В них аналізується те, як людина розподіляє свої зусилля для досягнен­ня різних цілей і як обирає конкретний вид поведінки. Процесу­альні теорії не заперечують існування потреб, але вважають, що поведінка людей визначається не тільки ними. Відповідно до процесуальних теорій поведінка особистості є також функцією сприйняття і очікування, пов'язаних з даною ситуацією, і можли­вих наслідків обраного ними типу поведінки.

Існує три основні процесуальні теорії мотивації: теорія очікувань, теорія справедливості і модель Портера-Лоулера.

Теорія очікувань, яка часто асоціюється з роботами Віктора Врума, базується на положенні про те, що наявність активної по­треби не є єдиною необхідною умовою мотивації людини на до­сягнення визначеної мети. Людина повинна також сподіватися на те, що обраний нею тип поведінки дійсно призведе до задово­лення чи одержання бажаного.

Очікування можна розглядати як оцінку даною особистістю імовірності певної події. Більшість людей очікують, наприклад, що закінчення коледжу дозволить їм одержати кращу роботу і що ко­ли працювати з повною віддачею, можна просунутися по службі. При аналізі мотивації до праці теорія очікування підкреслює важ­ливість трьох взаємозв'язків: витрати праці — результати; резуль­тати — винагорода і валентність (задоволеність винагородою). Очікування по відношенню до витрат праці — результатів (3 — Р) — це співвідношення між витраченим зусиллям і отриманими результатами. Якщо люди відчувають, що прямого зв'язку між за­трачуваними зусиллями й отриманими результатами немає, то, відповідно до теорії очікування, мотивація буде слабшати.