Зміст:
1) Вступ
2) Історичні корені екологічної проблеми Україні
3) Взаємозв’язок між доходами суспільства та забруднен-
ням навколишнього середовища
4) Екологічні платежі
а) екологічні податки
б) екоресурсні платежі
5) Сучасні перспективні пропозиції щодо поліпшення
ситуації в екологічній та економічній областях:
а) форми власності
б) концепція реформування податкової системи на основі
теорії про “подвійні дивіденди”
6) Шляхи виходу з економічної та екологічної криз
7) Висновки
8) Список використаної літератури
Вступ
Людство на кінець другого тисячоліття дедалі більше усвідомлює, що саме життя на планеті перебуває в небезпеці. Занепокоєність долями цивілізацій на планеті і усвідомлення масштабності цього процесу проявляється у розвитку руху за збереження навколишнього середовища і появі числених ініціатив у всіх сферах життя суспільства.
Нині світ наближається до кінця XX ст. і можна константувати, що за останні 20 років людство завдяки ряду спільних заходів, науково-технічному прогресу, здійсненню “зеленої” революції, розвитку біотехнологій, проведенню ряду економічних, законодавчіх реформ зуміло дещо змінити ситуацію в справі охорони навколишнього середовища. За заявою керівника ЄС, Європа третього тисячоліття хотіла б бути екологічно чистою.
Однією з особливих турбот в Європі є стічні води. Ця проблема безпосередньо торкається України: в Україні не має практично жодної річки, рівень забруднення якої не перевищував би критичного. Водночас європейська комісія пропонує всім країнам членам ЄЕС, щоб до 2005 року всі населені пункти, де проживає більше 20 тисяч осіб, мали власну систему водоочищення. Будівництво очисних споруд переживає бум, інвестиції в цю сферу не мають прецедентів. Лише по цьому прикладу можна зробити висновок, що тепер ми маємо справу з прямим вступом екології в ринковий процес. Дегідротація стічних вод приводить до отримання великої маси сухих речовин, які можна спалювати, скидати на звалища або використовувати в землеробстві. Перші 2 шляхи використання є безперспективними, тому екологи Європи звертають свої погляди на сільське господарство. Вони стверджають, що мільйони тон сухих речовин можна вивозити на поля, щоб частково замінювати ними деякі добрива. Головне, щоб разом з цими добривами не потрапляла отрута і щоб концентрація важких металів була в нормі. Землероби ж вимагають в свою чергу від законодавців, щоб за своїм ефектом ці речовини не поступалися класичним добривам і, що в разі будь-яких відхілень у стічних відходах, вони не нестимуть відповідальності перед клієнтами, а також розраховують при застосуванні названих замінників отримати агрономічне сприяння.
Цей приклад показує, що нині діяльність щодо охорони навколишнього середовища має тенденцію бути якомога економічно вигіднішою, а в цілому від релізації такої програми виграє все людство.
Історичні корені екологічної проблеми України
Українська економіка останнього століття традиційно орієнтува- лася на розвиток енергомістких і ресурсоспоживаючих технологій. Це відбувалося завдяки промисловій інфраструктурі, що базувалася на розвитку гірничо-добувного виробництва, хімії, металургії та важкого машинобудування. Прагнення взяти від природи якомога більше і в найкоротші сроки призвела до величезного дисбалансу в системі “суспільство-екологія”, забруднило землі, повітря, води, зіпсувало ландшафт. Майже 1/3 території опинилася забрудненою радіонуклідами. Корені деформованої структури слід шукати ще в XIX ст., коли в царській Росії Україна використовувалася для переміщення товарів та послуг, з цим пов’язане виникнення густої мережі залізниць, поява великих промислових центрів. Крім того, йшов розвиток гірничої, металургійної, машинобудівної промисловостей. Далі в Україні почав швидко розвиватися процес будівництва устаткування для гірничої та металургійної промисловостей, оскільки раніше ці машини імпортувалися. Згодом Україна стала машинобудівним центром Російської імперії, а потім Радянського Союзу. За радянських часів Україна стала одним з головних виробників озброєння та військової техніки. Вся структура української промисловості орієнтувалася на розвиток енергомістких виробництв, що залежали від енергоносіїв, які постачалися з інших частин Союзу. Україна займалася видобутком мінералів для постачання їх в країни РЕВ (Рада економічної взаємодопомоги) та інші регіони Союзу.
Майже ніколи економіка республіки не була направлена на задоволення власних інтересів і потреб. Із зростанням обсягів виробництва ситуація дедалі погіршувалася, так як центральний уряд недооцінював ролі охорони навколишнього середовища, а власних коштів республіка на такі цілі не мала.
Характерними рисами української економіки на початку 90-х років XX ст. були:
1) гіпертрофована роль металургії, хімії, важкого машинобудуван- ня;
2) морально застарілі технології;
3) створений нераціональним господарюванням ландшафт та поганий стан виробничого і житлового фондів;
4) неефективне управління державними промисловими, сільськогосподарськими і торгівельними організаціями, ство-реними в період центрально планованої економіки;
5) низька продуктивність праці та нераціональна розстановка і використання робочої сили;
6) низька виробнича мораль і відсутність трудової дисципліни.
Наслідком всього переліченого є розбалансований стан навколишнього середовища, яке за багатьма аспектами перебувало в критичному стані.
Взаємозв’язок між доходами суспільства та забрудненням навколишнього середовища
Занепокоєність, викликана зростанням населення Землі, його економічною активністю та якістю навколишнього середовища, змушує звернути увагу на взаємозв’язок між доходами, які одержує суспільство та екологічною градацією біосфери. Досліджується, як негативний так і позитивний зв’язок між ними. Дехто з дослідників вважає, що чим вищим є рівень доходу суспільства, тим інтенсивніше використовуються природні ресурси, а відтак, тим більшою є деградація навколишнього середовища. Інші науковці дотримуються протилежної думки. Згідно неї, чим більші доходи має суспільство, тим меншим є вплив на природу, бо споживачі, маючи достатні кошти, можуть купувати екологічно чисті товари і послуги, а виробники-встановлювати очисні споруди, викорис- товувати ресурсозберігаючі технології, завдяки чому зменшується антропогенний вплив на природу.
Перевірка обох гіпотез показала, що позитивний чи негативний вплив спостерігається на фоні різних рівнів доходу. З низьким рівнем корелює негативний вплив на навколишнє середовище. Після певної критичної точки доход позитивно впливає на нього. Цю взаємозалежність відбиває так звана екологічна крива Кузнеця, що описує траєкторію забруднення, за якою відбувається розвиток економіки різних країн у період, коли їхній валовий національний продукт (ВНП) зростає.
Проаналізувавши цю криву, можна зробити такий головний висновок: рівні багатьох видів забруднення підвищуються із зростанням ВНП при низьких доходах, проходять через максимум при певному рівні доходу, а потім знижуються тим часом, як ВНП продовжує зростати. Цю гіпотезу підтвержує той факт, що у розвинутих країнах питомі викиди багатьох шкідливих речовин є сталими або скоротилися протягом останніх двох десятиліть.
Завантажити реферат