Екологічні платежі
Екологічні податки
Постає питання вибору ефективних економічних регуляторів екологічної безпеки, вихідною позицією якого є: хто платить? Принцип “жертва платить” випливає з того, що населення має платити певний екологічний податок, купуючи таким чином своєрідне благо-екологічну безпеку. Завдання держави-гарантувати її. Логіка в цьому є, адже по аналогії працює механізм суспільної безпеки, яку ми фактично купуємо, утримуючи для цього, за рахунок своїх податків, міліцію
Для реалізації цього принципу необхідно ввести екологічні податки з населення. Треба відзначити, що в найближчій період на Україні це буде неможливо, як в силу економічних, так і соціально-психологічних причин.
Другий принцип-забруднювач платить-отримав найбільше поширення в світі, в тому числі в Україні. Його реалізація передбачає 2 форми: платежі за забруднення навколишнього середовища; ринок прав на його забруднення. В теоретичному плані еколого-економічний зміст цих важелів управління полягає в тому, що перший встановлює контроль за відповідальністю підприємства, а другий-за фактичними об’ємами забруднення. Але в найближчій перспективі впровадження ринку прав на забруднення не зможе бути відтворене, оскільки впровадження ринку прав на забруднення в його повноцінному виді вимагає насамперед тотального моніторінгу середовища. А система моніторінгу є настільки дорогою, що навіть американське суспільство не може дозволити собі цього.
В 1993 році Міністром охорони навколишнього природного середовища України затверждено “Базові нормативи плати за забруднення навколишнього природного середовища України” та “Методику визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища”. Сьогодні ці нормативні акти є тими регламентуючими документами, що визначають правові, організаційні, економічні умови функціонування механізму плати за екологічні порушення.
Загальна схема цього механізму така:
ü Встановлена плата за:
1) викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;
2) скиди забруднюючих речовин в поверхневі, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти, в тому числі скиди, що проводяться підприємствами через систему комунальної каналізації;
3) розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва в навколишньому середовищі.
ü Платежі стягуються з усіх підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності
ü Розміри платежів за забруднення навколишнього середовища встановлюються обласними виконавчими комітетами. Останнім також надано право встановлювати пільгові умови сплати платежів окремими підприємствами-забруднювачами аж до звільнення їх від цих санкцій
ü Розмір платежів визначається на основі затверджених базових нормативів плати за 1 тонну викиду забруднюючої речовини в межах фактичних обсягів з врахуванням коефіцієнтів індексації та соціально-екологічних особливостей території
ü Коефіцієнт індексації враховує темпи інфляції в державі, він встановлюється центральними органами управління і щоквартально доводиться до відома місцевих органів влади.
ü Коефіцієнт, що враховує територіальні, соціально-екологічні особливості, залежить від чисельності жителів населеного пункту, народногосподарського значення. Його значення знаходиться в межах від 1 до 6.
ü Розмір плати, що стягується з підприємств-забруднювачів, складається з двох частин:
1) плати за забруднення навколишнього середовища в межах директивно встановлених лімітів викидів шкідливих речовин в атмосферу, скидів забруднюючих стоків в поверхневі і підземні води, розміщення відходів;
2) плати за понадлімітне забруднення навколишнього середовища, яка при розрахунках платежів регулюється відповідними коефіцієнтами зі значенням від 1 до 6.
ü Якщо підприємство не має офіційно встановлених норм (лімітів), то за здійснені викиди забруднюючих речовин, розміщення відходів, воно платить, як за понадлімітні, тобто в кратному розмірі.
Екоресурсні платежі
Платежі за користування природними ресурсами та збір за забруднення навколишнього природного середовища (екоресурсні платежі) стали в Україні найважливішими складовими економічного механізму природокористування. У стратегічному плані формування системи цих платежів може розглядатися, як шлях до створення джерела фінансування природоохоронної діяльності, яке б певною мірою було незалежним від державного бюджету.
Сьогодні, коли відповідний економічний механізм в Україні істотною мірою створено і введено в дію, постає питання: наскільки вдалося досягти визначеної мети? На перший погляд, у відносному вимірі загальний обсяг очікуваних грошових надходжень від усіх екоресурсних платежів і зборів досяг європейського рівня. Отже основна задача-направити ці кошти на природоохоронну діяльність і не дати їм “розчинитися” в бюджеті держави.
Якщо зрівняти статистичні дані, то обсяг екоресурсних платежів, начебто, повністю дорівнює аналогічним в найрозвинутіших країнах. Але чи реальні вони? Чи можна впевнено говорити про їх природоохоронну направленість? Більш глибокий аналіз ситуації значною мірою спростовує висновок про достатність екоресурсних надходжень і бази оподаткування.
Порівняння з досвідом країн ОЕСР виявляє істотні розбіжності, як щодо структури екоресурсних платежів, так і щодо їх змістового розуміння в Україні. Європейські фахівці зазначають, що в країнах ОЕСР структура таких платежів теж різна, що ускладнює їх пряме зіставлення. Але для України ці розходження набувають якісного змісту.
1. В Україні перелік платежів і зборів природоохоронної напрвленості є дуже вузьким порівняно з практикою розвинутих країн. Відповідні платежі в країнах ОЕСР налічують близько 40 різновидів. Вони групуються на такі основні податки: на моторне та інші види палива; пов’язані з транспортними засобами; в сільськогосподарській сфері (на пестициди, добрива); на окремі товари і предмети вжитку; пов’язані з повітряним транспортом; пов’язані з водозабезпеченістю, видаленням відходів
2. Якісний склад зазначених платежів не збігається і це стосується найважливіших екоресурсних платежів в Україні-плати за землю, за користування надрами, рентної плати.
Якщо повернутися до питання про природоохоронну направленість екоресурсних платежів, то результати мають такий вигляд: у загальній сумі надходжень екоресурсних платежів близько 75% складає плата за землю. Але чим є плата за землю? За законом це певний відсоток від грошової оцінки земель. Остання ж розраховується на основі капіталізованого рентного доходу, головною складовою якого є диференціальна частина. В результаті більше платить той користувач, який володіє якіснішими землями. В остаточній інтерпретації-це рентні нарахування на користь держави. Законодавством встановлено, що відповідні кошти направлюються на комплекс заходів, серед яких є і охорона земель. Але, за оцінкою експертів, частка цього напряму складає 5-10%.
Завантажити реферат