Організація ремонтного обслуговування на НГВУ

Група з дослідження свердловин підпорядковується технологічному відділу. Головним завданням групи є проведення геолого-промислових досліджень всього фонду свердловин, підвищення якості та інформа­тивності діючих та впровадження нових методів дослідження свердло­вин.

Лабораторія промислової хімії підпорядковується головному інже­неру. Лабораторія забезпечує виконання аналізу на приймально-зда­вальних операціях, інших видів аналізу, необхідного для здійснення контролю технологічного режиму.

Всі підрозділи основного і допоміжного виробництва в належній мірі забезпечені як технічними, так і трудовими ресурсами. Така виробнича структура забезпечує нормальне функціонування НГВУ "Надвірнанафтагаз".

Успішна робота виробництва в значній мірі залежить від чіткості побудови організаційної структури управління і розподілу кола обов'язків кожної ланки структури.

В структурі управління виділяють основні служби: загальне і адміністративне керівництво; економічну, технічну, виробничу, фінансову та інші служби.

Важлива робота по управлінню - організація безпосередньо виробниц­тва і технічне керівництво по вдосконаленню техніки,технології. ЇЇ здійснює служба головного інженера. Головний інженер керує робо­тою всіх виробничих цехів, лабораторій та конструкторських бюро, відповідає за проведення за проведення правильної технічної полі­тики в НГВУ.

Особливі функції в управлінні виробництвом виконує геологічний відділ, який підпорядковується головному геологу. Головним завдан­ням цього відділу є вибір раціональної системи розробки родовищ, контролює виконання рекомендацій, передбачених проектом розробки.

Економічні служби НГВУ очолює заступник начальника по економіці, який здійснює керівництво роботами по аналізу і плануванню ви­робничо-господарської діяльності управління по найбільш повному використанню матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

Для організації і управління роботами по капітальному будівниц­тву в управлінні є відділ капбудівництва і проектно-кошторисне бю­ро, а також будівельно-монтажний цех, який виконує всі роботи по капбудівництву. Функції цих відділів полягають в плануванні всіх робіт по капбудівництву, визначення способів їх виконання, забезпечення найбільш ефективного ведення цих робіт.

Важливою умовою забезпечення ефективної роботи апарату управління НГВУ є правильний розподіл і координація праці спеціалістів і службовців, забезпечення правильного підбору та використання управлінських кадрів на основі чіткого розподілу обов’язків, підви­щення відповідальності виконавців, впровадження ефективної системи оплати праці в НГВУ.

2.Методичні основи виконання проекту.

2.1. Системи ремонтів.

В процесі виробничого використання окремі частини засобів праці (машин, верстатів, механізмів) зношуються і поступово втрачають свою здатність виконувати відповідні функції. Відновлення їх працездатності та експлуатаційних властивостей досягається шляхом ремонту, організація якого повинна бути пов'язана з раціональною експлуатацією і доглядом за обладнанням. Основу для цього на промислових підприємствах складає система технічного обслуговування та ремонту основних фондів.

В практиці ремонтного обслуговування зустрічаються дві системи ремонтів: система технічного обслуговування і планових ремонтів та система ремонтів по потребах.

Під системою технічного обслуговування і планових ремонтів (ТО і ПР) розуміють сукупність запланованих заходів по догляду, нагляду та ремонту обладнання. Система ТО і ПР включає: технічне обслуговування, поточний ремонт (ПР) та капітальний ремонт (КР).

ТО являє собою комплекс заходів чи операцій по підтриманню та працездатності і справності виробу при його використанні за призначенням, при очікуванні, зберіганні і транспортуванні. Воно проводиться з метою попередження прогресуючого зносу деталей і сполучень шляхом своєчасного проведення регулювальних робіт, змащування, виявлення дефектів та їх усунення. В склад ТО входить контроль технічного стану, очищення, змащування, заміна окремих складових частин або їх регулювання з метою попередження пошкоджень, а також частина робіт по усуненню пошкоджень.

Слід розрізняти періодичні та сезонні ТО. Періодичне ТО виконується через встановлені в експлуатаційних документах інтервалу часу. Сезонне ТО проводиться з метою підготовки виробу до використання в сезоно-літніх умовах. Сезонне ТО проводиться тільки для виробів, що використовуються при істотних змінах навколишнього середовища протягом року.

ТО обладнання по об'єктах, що мають експлуатаційний персонал, проводиться силами цього персоналу, а на об’єктах, що не мають постійного персоналу, проводиться силами комплексних бригад ремонтників бази виробничого обслуговування.

Комплекс робіт при ТО регламентується інструкціями по експлуатації, які розробляють заводи-виготовлювачі обладнання. Поточний ремонт здійснюється в процесі експлуатації з метою гарантованого забезпечення працездатності обладнання. При ПР проводиться часткова розборка обладнання, ремонт окремих вузлів або заміна зношених деталей, зборка, регулювання та випробуваня згідно інструкції по експлуатації. Ті вузли, що вимагають ремонту, замінюють заздалегідь відремонтованими із резерву бази виробничого обслуговування (БВО).

ПР на місці експлуатації здійснюється силами комплексних бригад БВО, а при необхідності залучається і експлуатаційний персонал. ПР, що вимагають застосування спеціальної оснастки та обладнання, проводяться на БВО, чи центральних БВО.

КР проводиться з метою відновлення працездатності та ресурсу обладнання. При КР проводиться повна розробка обладнання, мойка та дефектація деталей та вузлів, ремонт, зборка, регулювання, випробування під навантаженням та фарбування. КР проводиться найчастіше на центральних БВО об’єднань або на спеціалізованих ремонтно-механічних заводах. Обладнання відправляється на КР згідно з планом-графіком ремонтів.

Система ремонтів по потребах також може зустрічатись на практиці. Її суть полягає в тому, що ремонт обладнання проводиться тільки тоді, коли цього вимагає його технічний стан, коли дальше експлуатація стає неможливою через зношеність. Так система має ряд недоліків, що знижує її ефективність та розповсюдження. Серед них слід виділити: відсутність закінченої системи планування ремонту обладнання, відсутність профілактичних заходів, що попереджували б інтенсивний знос деталей, прогресивне погіршення в процесі експлуатації стану обладнання та його технічної продуктивності, зменшення степення надійності та довговічності обладнання в результаті інтенсивного зносу деталей, невизначеність термінів зупинки обладнання та ремонт, що не дає можливості планувати ремонтні роботи.

Виходячи з цього таку систему ремонтів не можна рекомендувати для широкого використання. Використовувати її можна тільки у вийняткових випадках, коли ніякого замінного фондообладнання та запасних частин на підприємстві немає і коли це стосується другорядних видів обладнання, зупинка яких на ремонт не може позначитись на роботі підприємства.