5) розвитку і підтримці на високому рівні якості життя, що робить бажаною роботу в цій фірмі;
6) допомога в створенні гарного морально-психологічного клімату;
7) управління ростом кар'єри і взаємній вигоді працівника і фірми.
Складовими елементами процесу управління є призначена (підібрана самостійно) група фахівців, ціллю діяльності якої є підвищення виробничої, творчої віддачі й активності персоналу, розробка і реалізація програми розвитку кадрів організації.
В організації розробляється стратегія управління людськими ресурсами: визначаються перспективні орієнтири використання персоналу, його відновлення й удосконалювання, розвиток мотивації.
У системі управління персоналом виділяють чотири групи факторів:
1. Техніко-технологічні:
1.1. зміна структури і форм зайнятості, диференціація персоналу і формування «внутрішнього ринку праці»;
1.2. безупинне підвищення кваліфікації і перепідготовка персоналу;
2. Особистісні:
2.1. перегляд принципів зайнятості, гнучкі, індивідуальні форми роботи;
2.2. орієнтація системи стимулювання на підприємництво, участь в управлінських рішеннях;
3. Економічні і соціально–політичні
3.1. акумулювання передового досвіду управління кадрами;
3.2. створення нових форм конструктивного співробітництва працівників, профспілок і адміністрації компаній;
4. Розвиток теорії управління:
4.1. підвищення аналітичної обґрунтованості рішень по використанню трудових ресурсів;
4.2. розуміння ролі особистості в забезпеченні ефективної роботи організації.
2.3. Операції та процедури процесу управління.
На рисунку 2 зображена схема групування операцій процесу управління.
Рис. 2. Групування основних операцій процесу управління.
Кожна з операцій, представлених у даній схемі має певний склад дій, формування і здійснення яких забезпечує операційне функціонування процесу управління. У нижче наведеній таблиці міститься склад кожної з операцій а також умови їх успішного виконання.
Таблиця 1.
Зміст операцій процесу управління та умови їх успішного виконання
|
No з/п |
Склад операцій |
Умови успішного виконання операцій |
|
Цілеполагання |
||
|
1 |
1. Визначення цілей 2. Обґрунтування цілей 3. Формування цілей 4. Постановка цілей 5. Коректування цілей |
1. Рівень наукового розвитку і кваліфікації 2. Облік об’єктивних законів 3. Система інтересів 4. Кількість і цінність інформації |
|
Вибір |
||
|
2 |
1. Оцінка механізму управління 2. Вибір методів управління 3. Обґрунтування методів 4. Комбінування методів |
1. Особливості механізму управління 2. Склад засобів впливу 3. Відповідність засобів впливу |
|
Інформаційна робота |
||
|
3 |
1. Накопичування інформації 2. Зберігання інформації 3. Пошук інформації 4. Обробка інформації 5. Передача інформації |
1. Кількість інформації 2. Цінність інформації 3. Можливість інформаційної системи 4. Автоматизація обробки |
|
Аналітична робота |
||
|
4 |
1. Оцінка параметрів 2. Розрахунок показників 3. Графічна робота 4. Класифікація, аналіз |
1. Метод аналізу 2. Кваліфікація робітників 3. Автоматизація розрахунків і логічних операцій |
|
Розробка і вибір варіанту дій (тип рішень); |
||
|
5 |
1. Пошук варіантів дій 2. Визначення критеріїв вибору 3. Співставлення варіантів 4. Організаційне оформлення 5. Прийняття рішень |
1. Методика розробки 2. Досвід і кваліфікація керівника 3. Використання сучасної техніки 4. Стиль роботи |
|
Організаційно-практична робота (реалізація рішень). |
||
|
6 |
1. Доведення рішення до виконавців 2. Роз'яснення и уточнення рішення 3. Розподіл завдань 4. Наділення повноваженнями 5. Контроль виконання |
1. Тип організації 2. Дисципліна 3. Соціально-психологічний клімат 4. Авторитет керівника 5. Стиль управління |
Прийняття колективних рішень - одна з найбільш важливих процедур процесу управління. На відміну від процедури визначення результуючих експертних оцінок вона припускає не тільки розрахунок результату колективної експертизи, але і використання спеціальних методів відкритого обговорення альтернативних варіантів рішень, додаткового обміну інформацією між особами, що приймають особисту участь у процесі прийняття рішень, узгодження протилежних точок зору, пошуку компромісу і т.д.
Ще однією важливою відмінністю обговорюваних процедур є те, що рішення, прийняті колективно остаточні, у той час як результуючі експертні оцінки служать лише необхідною базою для прийняття управлінських рішень.
У процесі ухвалення колективного рішення може бути запитана додаткова експертна інформація від фахівців, що приймали участь у підготовці й обґрунтуванні альтернативних варіантів рішень.
Процес і процедура прийняття рішень.
Для того щоб прийняти управлінське рішення, кожен менеджер повинен добре розбиратися не тільки в понятійному апараті, але і досить кваліфіковано при цьому застосовувати на практиці:
· методологію управлінського рішення;
· методи розробки управлінських рішень;
· організацію розробки управлінського рішення;
· оцінку якості управлінських рішень.
Спробуємо коротко розглянути інструментарій і понятійний апарат менеджера.
Методологія управлінського рішення являє собою логічну організацію діяльності по розробці управлінського рішення, що включає формулювання мети управління, вибір методів розробки рішень, критеріїв оцінки варіантів, складання логічних схем виконання операцій.
Методи розробки управлінських рішень містять у собі способи і прийоми виконання операцій, необхідних у розробці управлінських рішень. До них відносяться способи аналізу, обробки інформації, вибору варіантів дій і ін.
Організація розробки управлінського рішення припускає упорядкування діяльності окремих підрозділів і окремих працівників у процесі розробки рішення. Організація здійснюється за допомогою регламентів, нормативів, організаційних вимог, інструкцій, відповідальності.
Технологія розробки управлінського рішення - варіант послідовності операцій розробки рішення, обраний за критеріями раціональності їхнього здійснення, використання спеціальної техніки, кваліфікації персоналу, конкретних умов виконання роботи.
Завантажити реферат