Наведемо конкретний приклад передачі лінійних повноважень на фірмі: так в права виконавчого директора входить перевірка в межах своїх повноважень, він в свою чергу делегує це повноваження начальнику комерційного відділу в обов'язки якого входить вчасне проведення перевірки роботи агентів. Так як у начальника комерційного відділу знаходиться у підпорядкуванні три агента, що виконують функції ревізорів, то він делегує їм виконання поставленого завдання і вони виконують це завдання, а потім звітують про його виконання. Дані про проведену роботу надаються економісту і в бухгалтерію, і після оформлення цих даних у форму спеціальної звітності вона подається виконавчому директорові на ознайомлення.
Отже, делегування лінійних повноважень створює ієрархію рівнів управління організації. Цей процес називається скалярним процесом або ланцюгом команд [20, с. 315].
В організації також існують правила і норми поведінки персоналу, але вони нечисленні і скоріш за все негласні, та професійні відносини в організації встановлені цими правилами та інструкціями. Статус кожної посадової особи є чітко визначеним посадовими інструкціями де передбачені функціональні обов'язки, права та відповідальність, а також порядок підпорядкування. Кожна посадова особа приймає рішення в межах своєї компетенції і функціональних обов'язків, але вона може проявити ініціативу, хоча напрямок ініціативи теж визначений посадовою інструкцією. Дана організація прагне стабільності, але все більше приходить розуміння того, що зміни є необхідним атрибутом кожної організації в сучасних ринкових умовах. Методика проведення роботи і правила також стабільні, але їх зміна цілком допустима, оскільки організації приходиться адаптуватися до зміни зовнішніх та внутрішніх факторів, що постійно впливають на ії діяльність. Підбір кадрів до персоналу адміністративного управління здійснюється за професійними якостями, досвідом роботи на протязі якого людина набуває ділових якостей.
Даний принцип, при деяких умовах може перетворюватись у свою протилежність, якщо "дати йому волю", він починає наштовхувати керівника на розширення своїх власних повноважень за рахунок утримання свого контролю над усіма, навіть мілкими структурами управління. Однак можливості людини небезмежні. Людина може керувати успішно лише обмеженою кількістю підлеглих. Вона повинна брати до уваги реальний діапазон управління, або як цей феномен ще називають, діапазон контролю. Одержала розповсюдження точка зору про два типи діапазонів управління - оперативного і штабного. Перший може включати до тридцяти підлеглих, а другий - від трьох до дев'яти.
Фірма належить до структури плоскої конфігурації, що має певні переваги там, де структура високої конфігурації має недоліки, але вона менш демократична. В центрі керівники використовують в роботі стандартні процедури і приписи. В задачах підлеглих окремих відділів багато спільного, введення нових задач для підлеглих майже відсутнє. Ці ознаки свідчать про широкий діапазон контролю в організації.
В даній структурі виникають труднощі, що пов'язані з наданням великого значення стандартизованим правилам, процедурам і нормам, що забезпечують належне виконання співробітниками своїх завдань, виконанню запитів інших підрозділів, а також взаємодію з клієнтами та державними установами [20, с. 334]. Це призводить до того, що організація втрачає гнучкість поведінки, оскільки всі проблеми і питання що тут виникають вирішуються тільки виходячи з прецедентів. Відсутність гнучкості може виникати і у взаємовідносинах працівників в межах організації. Строге слідування встановленим правилам може породжувати нові проблеми в ході взаємодії, обміну інформацією і координації діяльності різних частин організації. Також це призводить до негнучкості і повному порушенню здатності організації породжувати і вводити нові елементи в процес своєї діяльності. Особливо це стосується тих організацій, яким необхідно по-новому реагувати на швидкі зміни умов ринку і технології, а фірма відносить саме до таких організацій. Деяким відділам, в силу їх функціональних обов'язків, приходиться діяти в межах певних правил і норм, але в цілому організація намагається зберігати гнучкість поведінки, що надто важливо в сучасних ринкових умовах.
2.2. Специфічні фактори, які впливають на діяльність фірми
Кожна фірма має своє власне зовнішнє і внутрішнє середовище, що охоплює велику кількість різноманітних факторів, які можуть так або інакше впливати на функціонування фірми, як у даний час так у перспективі.
Управлінський апарат фірми звичайно прагне обмежити дію зовнішнього середовища в першу чергу тими факторами, від яки залежить ефективність діяльності фірми на конкретному етапі.
Прийняття рішень залежить від широти інформації про стан зовнішнього середовища та дії її різноманітних факторів. Дотримуючись в цілому прийнятої у менеджменті класифікації факторів на фактори прямої і не прямої дії, тут можна виділити п’ять категорій факторів:
- Характер та стан ринкових відносин;
- Господарські зв’язки фірми;
- Регулювання підприємницької діяльності;
- Загальноекономічні;
- Загальнополітичні.
До факторів, які впливають на діяльність фірми можна також віднести основні елементи ринкового механізму якими є попит, пропозиція та ціна. Попит відображає об’єм та структуру суспільних запитів та обмежений покупною спроможністю населення. Пропозиція представляє собою сукупність товарів, що поступають на ринок з метою обміну (реалізації). Співвідношення між попитом та пропозицією, з однієї сторони, безпосередньо впливає на формування рівня цін, а з другої, коливається в залежності від динаміки ринкових цін. Потреби в товарах на рику, як сфері товарного обігу виступають у формі попиту, розмір якого залежить головним чином від цін товарів і покупної властивості населення. Товарно-грошові відносини предполагають задоволення не всіх потреб, а лише тих з них які забезпечені грошовими еквівалентами.
На основі аналізу ринку закінчується складанням прогнозу розвитком ринку конкретного товару або відповідної галузі економіки.
На основі детального вивчення та аналізу попиту, пропозиції та вимог покупців до товару робиться оцінка перспектив розвитку попиту на товар на конкретному ринку, а саме: росту чи зниження потреби в товарі; розвитку життєвого циклу товару; змін вимог ринку до якості та споживацьким якостям продукції; в результаті виявлення нових сфер використання товару. Оцінюється також в кількісному відношенні майбутні динаміка та структура споживацького попиту, перспективи розвитку научно-технічного процесу в галузі.
Для визначення перспектив змін ємкості ринку вивчаються тенденції в розвитку виробництва в цілому і випуску даного товару в країні, забезпеченість базою сировини, введення в експлуатацію нових виробничих потужностей, розвиток споживацьких галузей, виникнення нових товарі-замінників, зміна структури зовнішнього попиту, тенденцій розвитку імпорту та експорту конкретного товару.
Важливо знати і специфічні вимоги споживачів у відношенні асортименту і якості виробу.
Завантажити реферат