Вступ.
Впрше термін “козак” згадується в початковій Монгольській хроніці (1920 р).Існує кілька основних теорій походження козацтва ; ”етнічних витоків” , ”уходницька” , ”захисна” і ”соціальна”.Згідно з теорією ”етнічних витоків” козаки – це особлива група нащадків інших народів.Згідно з ”уходницькою” теорією поява козацтва пов’язана з утворенням на території Наддніпрянщини громад вільних озброєних людей,котрі прибували сюди на промисли за рибою,бобрами,сіллю,дикими кіньми та іншою здобиччю.Згідно з “захисною”-пов‘язана з необхідністю захистити південні кордони країни від набігів татар.”Соціальна”- пояснює виникнення козацтва як наслідок посилення економічного, політичного ,національного та релігійного гніту,якештовхало селянство до масових втеч на вільні землю та самоорганізацію у нових місцях проживання.
Поява того чи іншого історичного явища зумовлена ,як правило,
сумарною дією чинників двох категорій (межа між якими досить умовна), тих, що роблять виникнення цього явища ,та тих ,які зумовлюють його необхідність це:
1.Існування великого массиву вільної землі зі сприятливими для життєдіяльності умовами у порубіжжі між хліборобською та кочовою цивілізаціями.
2.Досвід освоєння південних територій уходниками ,добичниками, бродниками та іншими.
3.Природне прагнення людей до міграції у пошуках кращого ,до самозбереження , самоствердження і самореалізації.
Необхідність виникнення козацтва зумовлена:
-зростанням великого феодального землеволодіння ,що розпочалося в XV ст. і підштовхнуло процес господарського освоєння та колоніації нових земель;
-посиленням феодальної експлуатації ,прогресуючим закріпаченням, наростанням релігійного та національного гніту;
-зростанням зовнішньої загрози ,загальною потребою ,захисту від нападів турків і татар.
1.Нові явища у суспільно-політичному житті українських земель, передусім зародження і розвиток фільваркової системи землеробства ,мали серйозні наслідки все більше посилювався феодально-кріпосницький гніт українського селянства ,який доповнювався обмеженням національних і релігійних прав українського народу.Наступ феодалів на селянство народжував хвилю антифеодальнохї боротьби ,найбільш поширеною формою якої були селянські втечі.Українські селяни групами ,сім’ями ,а інколи цілими селищами втікали у майже безморні східні і пвденні окраїни Поділля , Брацлавщини ,Київщини.
Пориваючи з феодальною залежністю і осідаючи на нових місцях ,втікачі вважали себе вільними людьми і звалися козаками.У другій половині XV-на початку XVI ст. поселення селян – втікачів простяглися цілою смугою від середньоі течії Дніпра майже доДністра.Осередком козацтва було середнє Придніпров’є ,його предстепова смуга нижче Києва.
Малозаселені і безземельні степи ,куди переселялися втікачі ,були багаті на природні дари.Козаки відроджували землеробство у мих місцях де воно було забуте ,і давали йому початок у регіонах ,де землеробства не знали.Вони орали цілинні землі ,прокладали шляхи ,будували мости ,засновували селища,розводилися скотарством і промислом.
Вільні козаки – поселенці утворювали на нових землях і нову суспільну організацію – громаду.Кожний втікач ,що прибував на козацькі ,вважався вільним від кріпацтва , отримував формально рівні з усіма іншими права користуватися господарськими угіддями і промислами ,брати участь у самоврядуванні ,зокрема у виборах козацької старшини –отаманів ,суддів, писарів та ін.Незважаючи на пріоритет заможних козаків ,козацька громада у значній мірі зберігала риси селянського демократуму.
Така суспільна організація ,яка не визнавала кріпацтва ,одразу ж протиставила себе феодальній державі.Тому ,з одного боку ,вона була привабливою силою для пригнобленого селянства і міської голоти ,а з другого викликала шалений опір експлуататорських класів ,які намагалися якщо не знищити козацтво ,як соціальну силу , то максимално обмежити її.
Заселення козаками середнього Подніпров’я відбувалося у гострій боротьбі з литовськими ,польськими і українськими феодалами ,які намагалися повернути козаків колишнім володарям і загарбати освоєні козаками землі.У відповідь на це ,на початку XVI ст. козацькі поселення стали виникати на найвіддаленіших південно - східних кордонах України, переважно в районах Києва і Черкас.Але магнатсько-шляхетський колонізаторський потік ,яий рухався слідом за народною колонізацією, назабором зохопив і ці землі.Рятуючись від репрессій ,більшість козаків втекла за дніпровські пороги.
Згодом район дніпровських порогів стає визнаним центром козацтва.Колонізація козаками районів дніпровських порогів мала свої позитивнї і негативні сторони.Постійна загроза військового вторгнення змушувала козаків дбати перш за все про свій захист.Як наслідок за порогами Дніпра з’являються дерев’яні укріплення так звані “січі”.Однак забезпечити існування козацьких поселень за дніпровськими порогами ,утворити з них грізну військову силу можно було тільки шляхом їх об’єднання в козаціке товариство – громаду - з єдиними органами управління.
У середині XV ст. у козаків за дніпровськими порогами вже існувала певна організація-кош.Козаки ,які залишалися у коші складали його гарнізон, який мав гармати, човни тощо.
Заснування козаками коша за дніпровськими порогами слід вважати ні чим іншим ,як утворенням Запорозької Січі ,яка фактично об’єднала досі розрізнені дрібні козацькі січі й поклала початок новому етапу у формуванні козацької держави.
2.Запорозька Січ у своєму складі мала наділи – військовий і теріторіальний ,у відповідності з якими і побудувалося управління нею.Як військо ,запорозька громада поділялася на 38 куренів ,а територіально – спочатку 5 ,а згодом на вісім паланок. Слово “курінь” у запорозьких козаків вживалось і як житло і як самостійна частина війська.
“Паланка”-нава фортеця і певна частина території Запорозької Січі.
Найвищім органом козацького самоврядування ,який вирішував найважливіші питання ,були загальні або військові ради.Збиралися вони регулярно у точно визначені строки – 1 січня і 1 жовтня кожного року.Козацька рада збиралася і в інші строки ,коли на те була воля товариства.На військових парадах вирішувалися усі найважливіші питання життя Запорозької Січі:оголошувалася війна і укладався мир,об’являлися військові походи, каралися злісні злочини ,щорічно переділялися поміж куренями землі, річки , озера ,ліси ,рибні лови тощо,обералася і зміщалася козацька старшина.
Крім загальних військових рад ,у запорозьких козаків були ради по куреням ,які частіше називалися “сходками”.Курінні сходки збиралися у разі потреби для вирішення дрібних справ ,термінових питань ,а також таємних справ.
Були ще сходки по паланках.Вони розглядали переважно дрібні господарські справи , оскільки населення паланок складалося з нажонатих козаків ,які займалися господарством.
На Запоріжжі склалася своя адміністрація.Найважливішими її ланками у другій половині XVI – на початку XVII ст. були: військові начальники – кошовий отаман , військовий суддя , військовий отаман , військовий писар , військові чиновники – булавничий ,хоружний ,довбиш ,пушкар ,гармаш, тлумач;полкові і паланкові начальники– полковник , писар ,осавул.
Завантажити реферат