Ключову роль у виробленні та проведенні політики взаємодії організації з оточенням відіграє менеджмент, особливо його верхній рівень. Менеджмент намагається будувати ефективну взаємодію організації з оточенням не тільки шляхом впливу на процеси, які відбуваються всередині неї, а й шляхом впливу на оточуюче середовище. Ці задачі вирішує стратегічне управління, і тому воно висувається на перший план у комплексі процесів управління організацією.
Зовнішнє оточення організації можна представити у вигляді двох сфер:
1) спільне зовнішнє оточення організації (або середовище непрямого впливу), яке формується під впливом політичних, правових, соціально – культурних, економічних, технологічних, національних та міжнародних процесів, а також процесом природокористування;
2) безпосереднє ділове оточення організації (або середовище прямого впливу), яке створюють покупці, постачальники, конкуренти, ділові партнери, профспілки, а також регулюючі служби та такі організації як адміністративні органи, ділові об’єднання, і асоціації та ін.
В стратегічному управлінні зовнішнє середовище розглядається як сукупність двох відносно самостійних підсистем: макросередовище і безпосереднє оточення.
В більшості випадків макросередовище не носить специфічного характеру по відношенню до окремо взятої організації, однак ступінь впливу його стану на різні організації не однакова. Це пов’язано як з відмінностями у сферах діяльності організації, так і з відмінностями у внутрішньому потенціалі організації.
Проводячи вивчення різних складових макросередовища, дуже важливо мати на увазі, що всі вони знаходяться у стані сильного взаємовпливу (тобто їх вивчення і аналіз повинні вестися системно), і що ступінь впливу окремих складових макросередовища на різні організації є неоднаковою (тобто організація повинна визначити для себе, які з зовнішніх факторів здійснюють значний вплив на її діяльність, скласти список тих факторів, які позитивно впливають на її діяльність і які здійснюють негативний вплив). Для результативного вивчення стану складових макросередовища на організації повинна бути створена спеціальна система слідкування зовнішнього середовища.
Вивчення безпосереднього оточення організації спрямоване на аналіз стану тих складових зовнішнього оточення, з якими вона знаходиться в безпосередній взаємодії. Важливо підкреслити, що організація може здійснювати істотний вплив на характер та зміст цієї взаємодії.
В новій системі управління, в новому менеджменті головне – це управління людьми, а не виробництвом. Його основою є використання необмежених можливостей науково-технічною революції (в першу чергу – інноваційних та інформаційних технологій), точні знання і вміння використання інтересів та можливостей людини і колективу; гнучкість та чутливість до вимог ринку, місцевих умов; постійне зростання рівня та значення людського фактора.
Завантажити реферат