План
1. Мета роботи
2. Постановка проблеми
3. Аналіз проблеми
4. Пропозиції до розв’язання проблеми
5. Обгрунтування пропозицій та вибір альтернатив
6. Здійснення пропозиції урядовими та неурядовими організаціями
7. Необхідні ресурси та умови
8. Висновки
Список використаної літератури
1. Мета роботи
У процесі здійснення переходу до ринкової економіки в Україні склався вимушено високий ступінь відкритості економіки в аспекті залежності економічних процесів всередині країни від зовнішніх економічних чинників. Ця підвищена відкритість поєднується з недорозвиненими механізмами функціонування відкритого до зовнішнього світу господарства, що об’єднують загальну інституційну основу відкритої ринкової економіки, інфраструктуру зовнішньоекономічної діяльності, державне регулювання. Внаслідок цього підвищена відкритість призводить і до підвищеної вразливості національної економіки, формування переважно однобічної залежності від світового господарства за відсутності належного впливу на його умови в зворотньому напрямку. Враховуючи це, стратегічним завданням української зовнішньої політики має бути перетворення країни з об’єкта на впливовий суб’єкт міжнародних відносин.
У цьому аспекті розвиток військово-промислового комплексу може мати, по-перше, неабиякий позитивний вплив на внутрішню ситуацію в державі, а по-друге, - бути однією з провідних складових забезпечення національних інтересів. У політичному плані продаж озброєння та військової техніки у ряді випадків використовується країнами-експортерами як інструмент прямого впливу на перспективи розвитку воєнно-політичного стану у різних регіонах світу, на зовнішньо-політичний курс окремих країн-імпортерів, а також на їхню військово-технічну політику.
Виходячи з вищеназваного, мета цієї роботи – спробувати окреслити експортний потенціал України щодо продукції військового призначення , визначити місце України на світовому ринку озброєнь, проаналізувати наскільки конкурентоспроможним є військово-промисловий комплекс України, визначити основні перепони в нарощуванні Україною експорту свого озброєння та військової техніки та сформулювати пропозиції щодо розв’язання наявних проблем.
2. Постановка проблеми
Основною характеристикою сьогоднішньої ситуації на ринку озброєння є його депресивний стан. Упродовж останніх років відчутно скорочуються трансферти озброєння в світі.
Трансферти озброєнь в Європу продовжують скорочуватися головним чином через різке зменшення витрат на оборону, в тому числі на закупівлю озброєння та військової техніки. Це пояснюється зміною стратегічної ситуації після закінчення “холодної війни”, що унеможливило масовану та безпосередню загрозу для європейських держав, а також необхідністю фінансової стабілізації в умовах жорстких монетарних вимог, які мають виконати країни Європейського Союзу в процесі переходу до єдиної європейської валюти. Тому зменшеня військових бюджетів європейськими урядами розглядається як один з головних засобів зниження бюджетних дефіцитів. Скороченя військових бюджетів як країн-виробників, так і країн-імпортерів озброєння та військової техніки стало важливим чинником зменшення трансфертів та посилення конкуренції на ринку озброєння.
Тенденція до зниження військових витрат у країнах – основних виробників зброї тривала до останнього часу. Це зниження позначилося на закупівлі нових зразків озброєння відчутніше, ніж інші види військових витрат. Відповідно і світове виробництво озброєння та військової техніки продовжує зазнавати серйозних труднощів. Хоча США та Росія вже планують підвищити рівень військових витрат.
Ще одним чинником згортання ринків озброєння більшості краін-імпортерів озброєння та військової техніки є курс на активний розвиток власної промисловості (Бразилія, ПАР, Індія, Індонезія).
На зменшення обсягів ринків озброєння суттєво впливає збільшення потоку озброєння та військової техніки, що надходить на світовий ринок в результаті скорочення зройних сил країн НАТО та колишніх учасників Організації Варшавського договору. Через це зменшився загальний обсяг замовлень на придбання нової зброї.
Одним із головних чинників, які знижують попит на основні види озброєння та військової техніки на світовому ринку, стала насиченість ринків країн, що розвиваються, внаслідок великих закупівель зброї цими країнами у 70-ті роки. До початку заміни цього потужного військового арсеналу потрібен певний , досить значний період у часі, аж поки не виникне потреба відповідно збільшити кількість контрактів на модернізацію застарілої техніки, а отже, на поставки запасних агрегатів, приладів та блоків.
Поряд з цим спостерігається зменшення кількості надійних фінансово спроможних покупців, що пов’язано із погіршенням фінансового стану багатьох країн-імпортерів.
Різноспрямований процес (збільшення кількості постачальників зброї та зменшення кількості потенційних покупців) суттєво підсилить конкурентну боротьбу на світовому ринку озброєння та неминуче призведе до звуження ринку збуту української військової продукції.
Саме ці тенденції світового ринку озброєння є основною проблемою для розвитку вітчизняного військово-промислового комплексу, що впливає на його регіональну і глобальну конкурентоздатність. Їх я і спробую проаналізувати.
3. Аналіз проблеми
Новий міжнародний ринок військової техніки, що формується, характеризується зовсім іншим зосередженням ділової активності порівняно зі старим ринком. Фірми дедалі більшою мірою враховують міркування міжнародного характеру, віддаючи їм перевагу перед вітчизняними інтересами. Звичайно, вітчизняні замовлення і в подальшому матимуть велике значення, але вони в той чи інший спосіб перекриватимуться необхідністю експорту продукцій для того, щоб фірми могли вижити. В той же час вітчизняні військові кола також сприятимуть експорту, прагнучи тим самим знизити вартість одиницісистем озброєння наступного покоління, які вони самі хочуть придбати.
Така посилена увага до міркувань міжнародного порядку дає підстави зробити деякі важливі висновки. По-перше, це означає, що виробники щодалі інтенсивніше розроблятимутьнові системи, які відповідатимуть вимогам найширшого сектора міжнародного ринку, навіть якщо це іноді призводитиме до ігнорування або пошуку компромісів у питаннях окремих вимог з боку національних збройних сил. Звичайно, що в такому разі фірми можуть надавати перевагу розробці військової продукції, розрахованої головним чином на експорт. По-друге, для спільних розробок, виробництва та організації збуту продукції імовірно створюватимуться певною мірою традиційні, але більш потужні ділові співтовариства. Виробництво компонентів військової техніки в зарубіжних країнах можливо стане, звичайною справою, як це вже має місце у сфері побутової електроніки, автомобілебудування тощо. По-третє, відчутно ускладнені обставини, викликані необхідністю продавати техніку за кордон, а також зростаюча кількість спільних ділових партнерів з сусідніми країнами бдуть і в подальшому погіршувати ефективність контролю за продажем звичайних військових технологій та озброєння.
Завантажити реферат