Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки

· впровадження вимог щодо екологічної безпеки в системі с/г природокористування;

· забезпечення екологічно обгрунтованого поводження з пестицидами та агрохімікатами;

· формування механізму економічної, адміністративної та кримінальної відповідальності сільськогосподарських природокористувачів за порушення екологічних вимог;

· розроблення природоохоронних заходів на основі вимог міжнародного законодавства та підвищення його ролі в практиці сільськогосподарського природокористування;

· створення системи економічних стимулів виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції на основі технологій біологічного землеробства;

· підтримання сприятливого в екологічному відношенні довкілля, інфраструктури та умов для праці, відпочинку і фізичного розвитку сільського населення;

· виведення з користування малопродуктивних сільськогосподарських угідь,

насамперед у регіонах з високою розораністю земель.

З метою досягнення цих цілей необхідно:

1. здійснити комплексну еколого-економічну оцінку (районування) території України з

виділенням в її складі природоохоронних комплексів, у тому числі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, земель для високоінтенсивного ведення сільськогосподарського виробництва та промислового будівництва, а також забруднених районів для здійснення цільових природоохоронних заходів;

2. забезпечити виконання Національної програми охорони земель на період до 2010 року;

3. підготувати і впровадити галузеві схеми збереження та відтворення земельних, водних, біологічних, зокрема рибних та лісових, мінерально-сировинних та інших природних ресурсів;

4. здійснити землевпорядкування територій з урахуванням екологічної ситуації,

що склалася, вилучення з обробітку радіоактивно і промислово забруднених, дуже еродованих, вторинно заболочених, засолених і підтоплених, екологічно уразливих земель;

5. створити водозахисні зони вздовж берегів річок, водосховищ, озер і ставків, очистити їх від мулу, сформувати високоефективні гідрологічні системи;

6. забезпечити активний перехід на біологічні методи ведення сільського господарства та виробництво екологічно чистої продукції;

ТРАНСПОРТ

1) Автомобільний транспорт

Для поліпшення якості атмосферного повітря, треба здійснити заходи щодо зниження до 2005 - 2010 валового обсягу викидів від автотранспорту більше ніж на 40

відсотків, запобігти викидам свинцю, насамперед в курортних зонах і столиці України - місті Києві.

З цією метою плануються такі основні заходи:

· вдосконалення положень у системі законодавства, що стимулюють впровадження природоохоронних заходів;

· оснащення нових автомобілів ефективними системами і пристроями зниження викидів (каталітична нейтралізація, автомати пуску і прогрівання, системи уловлювання пари пального);

· збільшення парку автомобілів і автобусів, які працюють на газоподібному паливному;

· припинення до 2005 - 2010 років випуску і використання етилового бензину;

· виробництво пального та мастил, які зменшують негативний вплив двигунів

внутрішнього згоряння на навколишнє природне середовище;

· розробка та впровадження нових типів двигунів внутрішнього згоряння з підвищеними економічними характеристиками;

· розробка нових видів екологічно чистого автотранспорту з використанням альтернативних джерел енергії;

Для розв'язання екологічних проблем на автотранспорті необхідно:

· забезпечити пріоритетність розвитку у великих містах України пасажирського транспорту загального користування на електротязі з послідовним скороченням автобусного сполучення;

· забезпечити жорсткіші екологічні нормативи щодо конструкції нових моделей автомобілів та двигунів;

· розробити та впровадити систему сертифікації автомобілів та двигунів на екологічну безпеку і контролю за їх відповідністю сертифікатам;

· розробити комплекс технологій, методик та технічних засобів для оцінки екологічної безпеки автомобілів при їх експлуатації;

· розробити комплекс технологій і технічних засобів для оцінки та захисту довкілля від забруднення у виробничих зонах автопідприємств.

2) Залізничний транспорт

Для розв'язання екологічних проблем на залізничному транспорті необхідно розробити:

· нормативні вимоги до рухомого складу щодо додержання екологічних нормативів;

· методики визначення шкоди, що її можуть завдати довкіллю підприємства залізничного транспорту;

· технології утилізації та ліквідації залишків нафтопродуктів та інших відходів;

· методи зменшення викидів у повітря сипких вантажів під час перевезення;

технології очищення забруднених вод після миття вагонів, локомотивів.

3) Авіаційний транспорт

Шкідливий вплив авіації на довкілля має глобальний і локальний характер.

Глобальним є вплив авіації на озоновий шар атмосфери та пов'язані з цим наслідки,

основні локальні - проблеми авіаційного шуму, забруднення викидами та скидами шкідливих речовин в атмосферне повітря, підземних вод та грунту у районі розташування аеропортів.

Для розв'язання екологічних проблем цивільної авіації насамперед слід розробити:

· принципи та методи захисту повітря від забруднення двигунами повітряних суден;

· принципи та методи захисту від електромагнітних полів радіочастот аеропортів;

· технології захисту грунтів та води від забруднення стоками аеропортів;

· оптимізаційні схеми керування повітряним рухом на трасі, в зоні аеропортів з урахуванням екологічного стану довкілля;

· методи кількісної інтегральної оцінки екологічного стану підприємств авіаційного транспорту.

4) Водний транспорт

Розв'язання екологічних проблем водного транспорту передбачає розроблення:

· нормативних вимог до рухомого складу щодо додержання екологічних нормативів;

· програми розвитку матеріально-технічної бази водного транспорту з впровадженням комплексу прогресивних екологічно безпечних технологій та засобів у галузях водного транспорту(флот, перевантажувальні комплекси, водні шляхи, гідротехнічні споруди);

інформаційно-довідкової системи даних апаратно-програмного забезпечення автоматизованого управління охороною довкілля.

· технології та технічних засобів для захисту від забруднення повітря в зоні морських портів і судноремонтних підприємств;

· технології та технічних засобів для захисту від забруднення акваторії портів та каналізаційних систем портів та заводів;

· технології та технічних засобів для регенерації, знешкодження та утилізації відходів основного виробництва на підприємствах морського транспорту.

ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО

Метою державної політики в галузі є:

1) У водопровідно-каналізаційному господарстві:

· ліквідація диспропорції між потужностями систем водопостачання та очищення

стічних вод населених пунктів;

· забезпечення очищення міських стічних вод відповідно до вимог природоохоронних законів ;

· забезпечення якості води джерел водопостачання відповідно до стандарту "Джерела централізованого господарсько-питного водозабезпечення";