Історія збройних сил України. Їх участь у Великій Вітчизняній війні

5. Партизанський рух на окупованій Україні

У перший рік війни партизанський рух носив малоорганізований характер. Партизанські групи були малочисельними, погано озброєними. Утворювалися вони в основному у лісостеповій смузі України офіцерами Червоної Армії, що втекли з оточення, полону, радянськими активістами, їх поповнювало і всіляко підтримувало населення України. Перші виступи проти фашистів не мали організованої військової сили, носили епізодичний характер. Тільки з сер­пня 1942 року, з початком діяльності спеціальної партизан­ської групи полковника Д.Медвєдєва, розпочинається ма­совий партизанський рух в Україні. Створюються сильні партизанські з'єднання, загони під командуванням С.Ковпака, П.Верілигори, О .Сабурова.

Наприклад, партизанський загін під командуванням О. Сабурова восени 1942 р. здійснив важкий і великий рейд з Брянських лісів на Правобережну Україну. Кілька соткіло-метрову відстань 7 загонів і 2 спецгрупи (артилеристи і ав­томатники) сабурівського з'єднання подолали протягом місяця, форсувавши при цьому Десну, Дніпро і Прип'ять. Тільки в дні рейду загони нартизанів-еабуровців разгромилн великі фашистські гарнізони в шести райцентрах, зруйнува­ли 29 залізничних і шосейних мостів, провели широку по­літичну роботу серед населення, внаслідок чого особовий склад з'єднання зріс наприкінці походу до 2700 бійців. Сабурівці. спільно з ковпаківцями, з допомогою місцевих за­гонів Житомирської і Ровенської областей, а також білорусь­ких партизанів утворили в Поліссі вільній від фашистів край, який охоплював 14 районів з населенням 200 тис. чоловік.

Дії радянських партизанських загонов в Західній Укрїні не знайшли такої підтримки, як у її східній і центральних частинах. Там значно більший вплив мали загони ОУН.

Головною мстою партизанської війни було руйнування німецьких комунікацій ("рейкова",шляхова" війна). Це сковувало, послаблювало німецькі війська, збільшувало напруженість, безладдя у їхньому стані. Партизанські заго­ни практикували і тактику рейдів зі своїх „партизанських домівок". Так, у 1943 році був здійсненій Карпатськнц рейп С. Ковпака. Хоча він і не досяг своєї головної мети - зніщення нафтових промислів Прикарпаття, але справив ве­лике враження на все населення України, продемонстрував здатність українського народу вести героїчну боротьбу з ворогом.

Зброю, боєприпаси народні месники отримували з „Ве­ликої землі", поповнювали за рахунок німецьких трофеїв. Продуктами, одягом, взуттям партизанам допомагав народ України. У партизанських з'єднаннях, загонах військові підрозділи поділялися на зразок Червоної Армії. Там же були й навчальні підрозділи, де готувалося з військової справи поповнення.

Збройну боротьбу з фашистами вели 60 з'єднань і біля 2-х тис. партизанських загонів, в яких билися півмільйона парт­изанів різних національностей. Сила і могутність підпілля і партизанського руху була в тому, що його міцно підтриму­вав весь український народ. За героїчну боротьбу 63,5 ти­сячі партизан і підпільників відзначенеє урядовими нагоро­дами, 95 - удостоєні звання Героя Радянською Союзу.

6. Озброєння, бойова техніка і організаційне будівництво Радянських

Збройних Сил у роки війни

Під час війни розвиток видів та родів військ йшов двома напрямками: модернізації зброї, бойової техніки й організа­ційних форм шляхом створення нової зброї, бойової тех­ніки та принципово нових форм організаційного будівництва.

Збройні Сили СРСР у своєму складі мали такі види: Су­хопутні війська, Військово-повітряні сили. Військово-мор­ський флот, війська протиповітряної оборони країни тільки започатковувалися як вид Збройних Сил.З другою боку, вони за час війни збільшилися в З рази, а питома вага їх в системі ЗС зросла з 3,3- на початку війни, до 4,3 відсотка у кінці війни.

Сухопутні війська являли собою найбільш чисельний вид Збройних Сил. Питома вага їх в системі Радянських ЗС скла­дала від 80 до 87 відсотків. У своєму складі вони мали такі роди військ: стрілецькі, артилерійські, бронетанкові, меха­нізовані та кавалерійські, а також спеціальні війська.

Стрілецькі війська під час війни не тільки чисельно збільшилися майже в тричі, але й значно збільшили свої

бойові спроможності за рахунок оснащення їх новою бойо вою технікою та зброєю, яка була сконструйована та запущепа у виробництво під час війни (кулемет Горюнова, пісто лети - кулемети Шпагіна і Судаєва, карабін, протитанкові і ручні гранати).

Вдосконалювалися і організаційні форми стрілецьких військ. Так, якщо на початку війни через величезні втрата Радянське командування було змушене тимчасово відмови­тися від стрілецьких корпусів й розпочати формування стрілецьких бригад, то вже наприкінці 1942 р. відмовилися від них, і перейшли знову до корпусної системи. Значного розвитку у роки війни набули мотострілецькі й горнос-трілецькі війська.

Артилерія. Завдяки масовому застосуванню танків знач­ного розвитку набула протитанкова артилерія, особливо протитанкові гармати.

У роки війни на озброєння Сухопутних військ надійшли нові артилерійські та мінометні системи: 45-, 57-, 76-, 85- і 100 мм гармати; 160 мм міномет тощо. Великого розвитку у роки війни набула реактивна артилерія ( БМ-8, БМ-ІЗ, БМ-ЗІ і БМ-ЗЇ-12).

Головним напрямком розвитку організаційних форм ар­тилерії було збільшення кількості артилерійських частин резерву Верховною головнокомандування. Наприкінці війни їх кількість збільшилася майже в 10 разів, що складало 50 відсотків всієї артилерії Сухопутних військ.Бронетанкові й механізовані війська під час війни набу­ли самого широкого розвитку. У війну не тільки вдоскона­лювалися Т-34 і КВ, але й було створено шість нових зразків: Т-60, Т-70, ІС-2, ІС-З, Т-44. На базі танків Т-70, Т-34 і ІС була створена серія самохідно-артилерійських уста­новок (СЛУ-76, САУ-85, САУ-ІОО, ІСУ-:122, ІСУ-152).

Великі зрушення сталися в організаційних формах цих військ. У зв'язку з дуже великими втратами танків у пер­ший місяць війни, та низькою спроможністю промисловості по їх випуску, в липні 1941 року були розформовані танкові й моторизовані дивізії, замість яких були створені танкові бригади полки і батальйони.

Весною 1942 р., коли можливості промисловості значно збільшилися, запрацювали заводи, які були евакуйовані з України на Урал. Організаційні форми бронетанкових військ були знову змінені.

У квітні було розпочато формування танкових корпусів і танкових армій (наприкінці війни танкових армій було шість), а у вересні того ж року - ще й механізованих кор­пусів.

Військово-повітряні сили. На озброєння ВПС за роки війни були прийняті ЯК-І, ЯК-З, ЯК-76, ЯК-9, Ла-5, Ла-7, ТУ-2, Ш-ІО та інші.

У роки війни промисловість збудувала більше 100 тис. літаків. Основними родами ВПС були винищувальна, бом­бардувальна й штурмова авіація, самостійним родом ВПС були далеко бомбардувальна авіація. На весні 1942 р. на її базі була створена авіація далекої дії (АДД), з безпосереднім підпорядкуванням Ставці.