Цинк набагато краще всмоктується із продуктів тваринного походження, ніж із рослин.
Клінічні ознаки порушень обміну цинку
Недостатність цинку в харчовому раціоні викликає ряд глибоких порушень в організмі людини:
- різку затримку росту (карликовість);
- порушення формування шкірних покровів: надмірну сухість і ранимість шкіри, схильність до алергічних поражень, екземи;
- порушення волосяного покрову (рідке волосся, раннє облисіння) і захворювання нігтів;
- різноманітні розлади статевої функції, що приводять до безпліддя:
- простатит і аденома простати;
- передчасні роди та народження ослаблених, маловагових дітей;
- ураження головного мозку;
- порушення загортальної системи крові;
- анемії гемолітичного характеру;
- апластичні анемії;
- зниження імунного статусу.
Харчові джерела
Концентрація цинку в тваринних тканинах значно перевищує його вміст в тканинах рослинного світу.
в морській воді вміст цинку 0,002 мг
в рослинах – 0,2-0,8 мг;
в органах і тканинах тварин – від 1,5 до 20,0 мг.
Високий вміст цинку виявлено в тканинах морських організмів: креветках, устрицях, сельві, макрелі.
Особи, що потребують додаткового прийому цинку: вегетаріанці, люди старше 55 років, діти дошкільного віку, хворі хронічними захворюваннями, алкоголіки, наркомани, ті, що перенесли недавно хірургічні операції, травми, опіки, страждаючі хронічною діареєю.
При тривалому прийомі цинку повинен призначатися прийом 2-3 мг міді на день.
Залізо - основа клітинного дихання.
Дефіцит заліза і здоров'я.
Залізодефіцитні стани зустрічаються надзвичайно часто серед всього населення земної кулі.
Англія визнана однією із ведучих проблем світової системи охорони здоров'я, що торкається найбільш вразливої частини населення – жінок репродуктивного віку і дітей ранніх років життя.
Згідно аналізу результатів епідеміологічним досліджень ВООЗ (1998 р.) в світі більше половини населення (3,85 млрд.) страждають залізодефіцитною анемією.
Більше ніж у 1/3 жінок репродуктивного віку і 2/5 дітей раннього віку діагнозується анемія. В США і Європі поширеність анемії серед жінок і дітей раннього віку складає 7-12%. В країнах, що розвиваються частота ЗДА серед вагітних жінок складає 56%, не вагітних – 44%, дітей дошкільного віку – 42% і шкільного віку – 53%.
Розподіл в організмі.
В організмі людини міститься біля 5000 мг заліза. Виділяють 3 депо – заліза.
1. До 80% загальної кількості заліза міститься в гемоглобіні циркулюючих еритроцитів (допомагає червоним клітинам крові періодично зв’язувати то кисень (в легенях), то вуглекислий газ (в тканинах).
2. В клітинах м'язів, де залізо входить в склад клітинного гемоглобіну, в печінці і селезінці, тут іде неперервний процес руйнування старих еритроцитів і “вливання” у них заліза гемоглобіну.
3. “Витратний” запас на всі екстрені випадки. Це залізо ферритину (крупна молекула білка, яка або зв’язує залізо при його достатку або віддає тканинам – при недостатності).
Біохімічне значення.
Саме цей мікроелемент обраний природою для виконання однієї із найважливіших функцій організму – процесу дихання.
4) Залізо входить в склад дихальних пігментів, в тому числі гемоглобіну і міоглобіну.
Також міститься у багатьох ферментах і білках, що неотримають і обмін холестерину знезараження отруйний речовин печінкою; кровотворення, синтез ДНК, якість імунної відповіді на вірусні чи бактеріальну інфекцію, окисно- відновні реакції, енергетичний обмін клітин, реакції утворення вільних в тканинах організму.
Добова потреба 10-18 мг
Їжа – основне джерело заліза (у воді його дуже мало). При звичайному раціоні харчування проходить засвоєння 3% заліза, що міститься в їжі. Існують суттєві статеві і вікові відмінності в засвоєнні заліза.
Відомо, що у жінок заліза з їжі всмоктується у 4 рази більше, ніж у чоловіків. У дітей до 1 року засвоюється до 70% заліза їжі, до 10 років – 10%, у дорослих – 3%, а у літніх людей ще менше.
Залізо м’яса всмоктується на 40-50%, а залізо риби – тільки на 10%. Найбільш легко всмоктується залізо печінки тварин.
Людина втрачає залізо різними шліхами. З сечею втрачається незначна частина – тільки 1% добової потреби, а от із потом – 80% загальних втрат заліза. Втрати заліза також виникають у менструальний період у жінок – 5-8%.
Клінічні ознаки порушення обміну заліза:
- анемія (малокрів'я);
- висока втомлюваність;
- погіршення навчання;
- підвищення змерзання (внаслідок зниження t0 тіла);
- зниження фізичної і розумової працездатності;
- зниження функцій щитовидної залози;
- деформація нігтів;
- зміни смакових відчуттів;
- неврологічні розлади.
Найчастіше дефіцит заліза визначається в наступних випадках: при незбалансованому харчуванні, у недоношених дітей, жінок дітородного віку, дітей, що знаходяться на штучному вигодовуванні, дівчаток-підлітків, швидко ростучих дітей, хворих з хронічними крововтратами.
Харчові джерела
Високим вмістом заліза характеризуються: квасоля, вівсяна і гречана крупа, зелень петрушки, білокачанна капуста, сушені фрукти (абрикоси, груші, яблука), теляча печінка, мідії, гриби, какао, яєчний жовток.
В організмі пацієнтів, що страждують хронічною нирковою недостатністю, ревматоїдним артритом залізо може анулюватися в небезпечних кількостях.
Тривалий прийом високих доз може викликати гемохроматоз (порушення запасів заліза), що приводить до діабету, порушенню печінки, імпотенції і проблемами із серцем.
Ранні ознаки передозування: діарея з кров'ю, сильна нудота, болі в животі, блювання з кров'ю.
Пізні ознаки: слабкість, блідість, посиніння губ, нігтів, поверхневе дихання, кома, слабке серцебиття. Надлишок заліза підвищує ризик ракових захворювань і ішемічної хвороби серця.
Завантажити реферат