4.2. Припиняє економічні зв'язки;
4.3. Припиняє повітряні сполучення;
4.4. Припиняє залізничні сполучення;
4.5. Припиняє поштовий і телеграфний зв'язок;
4.6. Блокує порти;
4.7. Демонструє збройну силу й ін.
Для приклада, можна назвати декілька поточних операцій ООН по підтримці миру.
– Ірако-кувейтська місія ООН по спостереженню: діє з квітня 1991 р.по дійсний час; поточна чисельність - 1149 чоловік; приблизна сума щорічних витрат: 70 млн.діл.США.
– Тимчасові сили ООН у Лівані - діють із березня 1978 р. поточна чисельність - 5219 чоловік; приблизна сума за рік: 138 млн.діл.США.
– Місія ООН по спостереженню в Грузії - із серпня 1993 р. поточна сума: 5 млн.діл. США поточна чисельність: 55 чоловік.
Витрати ООН по підтримці миру фінансуються з її власних окремих рахунків на основі юридично обов'язкових для виплати внесків, що нараховуються всіма державам-членам.
Економічна і Соціальна Рада ООН (ЕКОСОС) також є одним із головних органів ООН, що під керівництвом Генеральної Асамблеї ООН координує економічну і соціальну діяльність ООН, спеціалізованих установ ООН, а також численних органів ООН. На ЕКОСОС покладені широкі різноманітні функції координації і розвитку співробітництва держав із різноманітним соціальним ладом в таких важливих економічних і соціальних областях їхніх взаємовідносин, як економічний розвиток, світова торгівля, індустріалізація.
Освоєння природних ресурсів, міжнародний захист прав і свобод людини, положення жінок, народонаселення, соціальне забезпечення, наука і техніка, попередження злочинності і багато чого іншого. ЕКОСОС покликаний, відповідно до Статуту ООН, починати дослідження, складати доповіді, виносити рекомендації з питань міжнародного, економічного, соціального, культурного співробітництва держав, сприяти дотриманню і повазі прав людини, скликати міжнародні конференції і симпозіуми, підготовляти проекти конвенцій із питань своєї компетенції для представлення їх Генеральній Асамблеї, укладати угоди зі спеціалізованими установами ООН, що визначають їхні відносини з ООН, вживати заходів для одержання доповідей від них і інформації від членів ООН із питань, що входять у її компетенцію.
Вона повинна служити центральним форумом для обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем глобального і міжгалузевого характеру і виробітку рекомендацій у відношенні політики по цих проблемах, контролювати й оцінювати здійснення загальної стратегії і виконання першочергових задач встановлених Генеральною Асамблеєю в зазначених областях, забезпечувати загальну координацію діяльності організацій і системи ООН у таких областях і проводити всебічні огляди політики в області оперативної діяльності у всій системі ООН, з огляду на необхідність забезпечення рівноваги, сумісності і відповідності першочерговим задачам, встановленим Генеральною Асамблеєю для системи ООН у цілому.
Рада по Опіці ООН діє під керівництвом Генеральної Асамблеї ООН і уповноважена розглядати звіти, надані владою, що управляє відповідною територією, приймати петиції і розглядати їх, консультуючись із керуючою владою, влаштовувати періодичні відвідини відповідних територій під опікою в узгоджені з керуючою владою терміни і починати згадані дії відповідно до умов угод про опіку.
Вона розробляє анкету щодо політичного, економічного і соціального прогресу, а також прогресу в області освіти, а керуюча влада кожної території під опікою, що входить у компетенцію Генеральної Асамблеї, подає останній щорічні доповіді на основі цієї анкети. У результаті визвольної боротьби більшість підопічних територій здобуло незалежність. Відповідно з 11 підопічних територій, що знаходилися у “веденні” Ради із самого початку її діяльності, у даний час залишилася одна - Тихоокеанські острови (під опікою США).
До складу Ради входять Росія, США, Великобританія, Франція і Китай, що у його роботі фактично не бере участь.
Міжнародний Суд ООН це головний судовий орган ООН.
Відповідно до Статуту ООН у 1945 році був заснований новий судовий орган - Міжнародний Суд. Відповідно до статті 92 Статуту ООН, Міжнародний Суд є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Його заснування означало реалізацію пункту 1 статті 33 Статуту ООН у тій частині, що передбачала в якості одного з мирних засобів дозволу міжнародних суперечок можливість організації судового розгляду. [4, ст.162]
Статут Міжнародного Суду разом із главою ХIV Статуту ООН, невід'ємною частиною якого він є, був розроблений на конференції в Думбартон-Оксе (1944 рік), у Комітеті юристів у Вашингтонові і на конференції в Сан-Франциско 1945 року.
За винятком незначних змін, велика частина яких носить чисто формальний характер, Статут Міжнародного Суду тотожний Статуту Постійної Палати Міжнародного Правосуддя.
Відповідно до Статуту, підписаному 26 червня 1945 року і вступили в силу 24 жовтня того ж року, Міжнародний Суд є головним судовим органом ООН.
Значення і місце Суду в рамках ООН добре відобразив у свої інаугураційні промови 18 квітня 1946 року, тодішній голова Генеральної Асамблеї Статуту Суду пан Спаак: "Шановні члени Суду! Я не ризикну заявити, що Міжнародний Суд є самим важливим органом ООН, але мені здається, можна підтверджувати, що немає іншого більш важливого органа. Звичайно, Генеральна Асамблея є більш численною, Рада Безпеки - більш ефективним, можливо діяльність ЭКОСОС більш постоянна і різноманітна. Ваша робота буде, скоріше менше помітною, але я переконаний, що вона виняткова по своїй значимості. Особисто я сподіваюся, що з кожним днем ваші обов’язки будуть ставати усе більш важливими." [5, ст.71]
Всі члени ООН є одночасно учасниками Статуту Суду, а не члени ООН можуть стати такими учасниками на умовах, обумовлених Генеральною Асамблеєю ООН за рекомендацією Ради Безпеки (стаття 13 Статуту ООН). Суд відкритий для кожної окремої справи і для інших держав-неучастников Статуту на умовах, обумовлених Радою Безпеки (стаття 35 Статуту).
Компетенція Міжнародного Суду визначена в главі II (статті 34-38), а також у главі IV (статті 65-68) Статуту Суду. Ці глави Статуту встановлює межі компетенції Міжнародного Суду.
Компетенція Суду поширюється лише на суперечки між державами. Суд не може розглядати суперечки між приватними особами і державою і тим більше спори між приватними особами. Але і суперечки між державами можуть розглядатися лише за згодою всіх сторін. Таким чином, компетенція Суду є для держави не обов'язковою, а факультативною. Рішення про надання Суду лише факультативної компетенції було прийнято після дуже напруженої боротьби з достатньо численними прихильниками обов'язкової компетенції Суду на конференції в Сан-Франциско в першому комітеті 4-тій комісії більшістю голосів (31 проти 14).
Відповідно до статті 38 Статуту Міжнародний Суд застосовує:
а) міжнародні конвенції і договори;
б) міжнародний порядок;
в) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;
г) судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих спеціалістів у якості допоміжного засобу для визначення правових норм.