Для лікування вульвітів у дівчаток та у хворих похилого віку, особливо при діабеті, кольпітів у гострій стадії використовують сидячі ванночки з настоями лікарських рослин: ромашки, шавлії, календули або з розчином перманганату калію чи фурациліну. Температура ванночки не повинна перевищувати 38-40оС.
Основні препарати, що використовуються для спринцювань:
#
Rp.: Sol. Kalii permanganatis 0,1% 100 ml
D.S. По 1 чайній ложці на 1 л води для спринцювання.
#
Rp.: Romasulani 100 ml
D.S. По 1 столовій ложці на 1 л води для спринцювання.
# Rp.: Microcidi 100 ml
D.S. Для спринцювання розвести в 200 мл води.
#
Rp.: Sol. Acidi lactici 3% 1000 ml
D.S. Вагінальні інстиляції по 100 мл 2 рази на день протягом 10-15 хв.
#
Rp.: Sol. Chinosoli 5% 100 ml
D.S. По 2 столові ложки на 1 л води для спринцювання.
#
Rp.: Vagotili 250 ml
D.S. По 1 чайній ложці на 1 л води для спринцювання.
#
Rp.: Sol. Chlorophyllipti spirituosae 1% 100 ml D.S. По 1 столовій ложці на 1 л води для спринцювання.
ВАГІНАЛЬНІ ВАННОЧКИ
Вагінальні ванночки застосовують, коли необхідно створити умови для тривалого впливу невеликої кількості лікувального розчину на шийку матки та стінки піхви. Вони показані при кольпіті, ендоцервіциті, ерозії шийки матки.
Техніка ваі інальної ванночки. В піхву вводять двостулкове дзеркало Куско, розкривають його і фіксують у розкритому
стані. Наливають лікувальний розчин. Першу порцію одразу зливають, наливають наступну. Хвора притримує дзеркало так, щоб розчин не виливався. Тривалість процедури — 10-15 хвилин. Розчин виливають. Після ванночки вводять тампон із лікувальною маззю або лініментом.
ВАГІНАЛЬНІ ТАМПОНИ
Тампони використовують для тривалої дії на шийку матки лікарських речовин, переважно на жировій основі. Показаннями є наявність ерозії шийки матки, ендоцервіциту, кольпіту, трофічної виразки шийки матки або піхви при . випадінні матки. Основні речовини, які застосовують для лікування тампонами: емульсія синтоміцину, масло шипшини, мазь Вишневського, тетраборат натрію з гліцерином, риб'ячий жир, мазь із солкосерилом. В умовах санаторно-курортного лікування використовують тампони з лікувальними грязями.
Тампони виготовляють із вати, перев'язують марлевою смужкою довжиною 10 см, щоб можна було без затруднень витягти тампон за вільний кінець. Можна використати тампакс. Тампон просочують великою кількістю лікарської речовини, призначеної лікарем.
Перед введенням тампона доцільно провести вагінальну ванночку або спринцювання для видалення патологічного вмісту вагіни, щоб мазь чи лінімент, яким просякнутий тампон, впливали безпосередньо на слизову піхви. Після ванночки, не виводячи з піхви дзеркал, її слизову висушують стерильною ватою, а потім вводять лікувальний тампон. Дзеркала виймають із піхви так, щоб його не змістити. Тампон залишається у піхві на 12-24 год., після чого хвора сама, потягнувши за марлеву смужку, виймає його. Введення тампонів проводять щоденно або через день.
Основні препарати, що використовуються для тампонів:
#
Rp.: Sol. Chlorophyllipti oleosae 2% 100 ml D.S. Для тампонів.
# Rp.: Metronidazoli 3,0
Synoestroli 0,01
Ac. ascorbinici 0,6
Retinoli acetatis oleosae 20 000 OD
01. Helianthi ad 100,0
M.D.S. Для тампонів 2 рази на добу в піхву.
#
Rp.: Ung. "Dioxycolum" 30,0 D.S. Для тампонів.
#
Rp.: Ung. "Laevosinum" 50,0 D.S. Для тампонів.
#
Rp.: Ung. Dioxydini 5% 50,0 D.S. Для тампонів.
#
Rp.: 01. Hippopheae 100,0 D.S. Для тампонів.
#
Rp.: Ung. Dalacini 2% 40,0
D.S. Вміст одного аплікатора ввести в піхву 1 раз на день. Курс лікування — 7 днів.
МЕДИКАМЕНТОЗНА ТЕРАПІЯ
АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ТЕРАПІЯ
Антибіотики використовують для лікування запальних захворювань у гострій стадії, у важких випадках вони є визначальним чинником для врятування життя хворої. Ефективність антибактеріальної терапії визначається правильністю її застосування.
Принципи антибактеріальної терапії
1. До початку антибактеріальної терапії слід зробити посіви з вогнищ інфекції для визначення виду збудника та його чутливості до антибіотиків.
2. До отримання результату бактеріологічного дослідження призначають антибіотики широкого спектру дії, після визначення виду збудника можлива зміна препарату з урахуванням чутливості даного штаму до того чи іншого антибіотика.
3. Перед введенням антибіотиків обов'язковим є проведення проби на індивідуальну чутливість організму хворої до даного антибіотика.
4. Антибіотики слід вводити, суворо дотримуючись призначень лікаря щодо дози та часу введення для підтримання стабільної концентрації препарату в організмі протягом усього курсу лікування.
5. Дуже важливим є дотримання оптимальних доз і тривалості курсу антибактеріальної терапії, оскільки недостатнє дозування або передчасне припинення введення препарату може призвести до переходу гострого запального процесу в хронічний або до рецидиву захворювання.
6. При поєднанні антибіотиків необхідно враховувати їх сумісність.
7. Тривалість лікування одним антибіотиком не повинна перевищувати 7-10 днів.
8. При тривалому вживанні антибіотиків можуть виникати порушення нормальних співвідношень у мікробіоценозі статевих шляхів, що призводить до активізації грибкової флори, тому разом з антибіотиками призначають протигрибкові препарати.
9. При застосуванні антибіотиків можливі алергічні реакції. У такому випадку введення препарату слід негайно припинити, викликати лікаря-гінеколога та анестезіолога для надання відповідної допомоги.
10. При призначенні антибіотиків необхідно звертати увагу на функціональний стан нирок та печінки.
У гінекологічній практиці найчастіше використовуються препарати пеніцилінового ряду (оксацилін, ампіцилін, ампіокс, клоксацилін, флемоксин солютаб), цефалоспорини (І покоління — цефалотин, цефазолін; II покоління - цефуроксим, цефметазол, цефокситин; III покоління - цефотаксим, цефтизоксим; IV покоління - цефпірам, цифепім; оральні цефалоспорини - цефалексин), тетрацикліни (тетрациклін, доксициклін), аміноглікозиди (гентаміцин, тобраміцин, амікацин), макроліди (еритроміцин, клацид), фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин, норфлоксацин), карбапенеми (тієнам), нітроімідазоли (метронідазол), протигрибкові препарати (ністатин, клотримазол, міконазол).
фітотерапія В ГІНЕКОЛОГІЇ
У процесі лікування та реабілітації хворих із захворюваннями жіночих статевих органів широко застосовуються препарати, виготовлені з природної сировини — відвари, настої, настоянки лікарських рослин.
Найчастіше препарати лікарських рослин призначають для лікування розладів менструальної функції, запальних захворювань статевих органів, а також як симптоматичну терапію при розладах функції сусідніх органів, що часто супроводжують гінекологічну патологію, або при ускладненнях маткових кровотеч — анеміях.
Розлади менструальної функції
Альгоменорея. Для зняття спазму гладкої мускулатури матки і пов'язаного з ним больового синдрому використовують такі лікарські рослини:
Завантажити реферат