Закон за яким будь- які два тіла притягуються одне до одного з силою прямо пропорційною добуткові їхнвх мас і обернено пропорціні квадрату відстані між ними – це закон всесвітнього тяжіння. Вікритий Ньютоном в 1687 році закон який експерементально підтвердив інший англійський вчений Кавендіш у 1798 році , у сформульованому вигляді застосований лише , якшо взаємодіючи тіла є матеріальними точками тобто поле їх тяжіння є ценральними.
Всесвіт – це те все , що існує. Від найдрібніших пилинок і атомів до величезних сукупчень речовини . Вивчення всесвіту істотно змінило наше уявленння про нього , виявлено глибокі зв’язки між процесами , що відбуваються на Сонці, на Землі і в навколоземному просторі . Так, сонячна активність визначає кліматичні ритми на землі , що збігаються з космічним ициклами. Такими є й сейсмічні процеси утворення гір. Всесвіт у вцілому оддин з найскладніших об’єктів наукового дослідження.
4. Земля - це третя в порядку віддалення від сонця велика планета сонячної системи . Історія наукового розв’язання проблеми походження Землі починається з XVIII ст. Спроб пояснити походження Землі висувалося багато, особливо за останнє століття.
Земля – унікальна планета сонячної системи і унікальність її полягає в перш завсе в тому , що на ній існує життя. На самій же Землі життя існує завдяки поєднанню кількох сприятливих астрономічних факторів . Серед них – це велика маса Землі достатня для утримання навколо себе захисног ошару атмосфери досить сильного магнітного поля ,що захищає земних жителів від згубної дії космічної радіації, наявність великої кількості води необхідної для життя.
Наша Земля – дуже активна планета . Змінюється хоч і повільно обриси її материків і океанів руйнуються цілі гірські хребти вивергаються вулкани , міняється клімат . Безперервно змінюються важливі параметри навколишнього середовища – температура повітря і води , їхній хімічний склад вологість грунту і вміст у них життєво необхідних компонентів . Безперервно оновлюється жива природа – тварини , рослини , мікро організми . Кругообіг хімічних елементів на Землі відбувається переважно за безпосередньої участі живих організмів .
У найдавніши часи Землю уявляли , як плоский диск чи острів оточений океаном . З часів Ньютона Землю почали уявляти як еліпсоїд обертання на малій осі . Земля більш опукла поблизу екватора . Форму Землі характеризує геоїд – геометрично неправельне тіло , поверхня якого в кожній точці перепендикулярна до на пряму сили тяжіння . Форму геоїда має поверхня води спокійного океану.
У давні геологічні часи фігура Землі мала мабуть більш неправельну форму ніж нині. Теперишня її форма пояснюється обертанням навколо осі. Зараз Земля має форму трохи сплюснутої кулі радіус Землі 7370 кілометра , довжина екватора 40 000 кілометра.
Наша планета складається з трьох основних частин (геосфер), які різняться своїми фізичними властивостями. Це – земна кора , оболонка (мантія) , ядро. Земна кора або літосфера – верхня тверда оболонка землі , являє собою зовнішній шар завтовшки 60 – 70 км. , що складається з осадових порід, граніиів та базальтів . Температура кори зростає з глибиною на 1 градус цельсія на кожні 33 метра і вже десь на глибині 40 км. Становить 800 – 1000 градусів цельсія. Всі області літосфери перебувають в русі . Під Земною корою міститься оболонка ядра мантія, в радіальному напрямі воні простягається від підошви земної кори до 2900 км, і становить 80 % Земної кулі. Мантія має шарувату будову . Виділяють дві її основні частини : верхню мантію до 1000 км. , і нижню від 1000 до 2900 км. . В верхній мантії тиск , що зростає з глибиною , досягає 10 000 атм., температура близько 1500 градусів цельсія , а на межі з ядром 3000 – 5000 градусів цельсія . До складу мантіїї входять спаолуки окису кремніб з оксидами магнію і заліза , називають її Sima.
Верхній шар мантії називають астеносферою ( до глибини 50 – 200 км . від поверхні) . Його речовина перебуває в найбільш розм’якшеному стані , при чому на раптовий тиск реагує ,як тверде тіло а на повільний і безперевний як рідина .
Речовина нижньої мантії – це однорідне тверде тіло , м абуть тому ,що через високий тиск атома речовини дуже щільно притиснуті один до одного . В цьому шарі землі дуже багато заліза , магнію та інших твердих металів , його називають рудною оболлонкою. Між мантією і ядром є межа нижче якої поперечні сейсмічні хвилі не поширюються.
Ядро Землі має радіус 3470 км. ( 19 % об’єму ). Виділяють зовнішнє ядро від 2900 – 5100 км. , і внутрішнє радіусом приблизно 1270 км Температура в ценрі Землі 4000 – 5000 градусів цельсію , а тиск досягає 3.5 млн атм. З приводу хімічного складу ядра висловлювалися різні думки :
1). Ядро Землі складається в основном у з заліза та невеликих домішок нікелю, тому його називають Nife.; подібний склад мають деякі залізні метеорити, що падають на землю. Через високу температуру зовнєшнє ядро перебуває в розплавленному рідинному , а внутрішнє у твердому стані ;
2). Зовнішнє ядро селікатне , а внутрішнє залізне;
3). Ядро складається з селікатних сполук і є кам’янистою речовиною з доміжками заліза , ущільнене високим тиском . Густина ядра більша 10 г/см³ , а в центрі – навіть 12 г/см³. Воно перебуває під тиском ( 1.4- 3.5 млн атм ) і має дуже високу температуру . Тому речовина перебуває в особливому металізованому стані.
Запаси води на Землі величезні 1.46 * 10 9 км³ , тобто 0.025 % усієї маси Землі . Проте абсолютна більшість цієї маси – це гірко солона морська вода , непридатна до пиття та технологічного використання . Присна вода на планеті становить лише 2% - від загальної кількості , причому 85% її зосереджено в льодовикових щитах Гренландії й Антарктиди , айсбергах і гірських льодовиках. Лише близько 1% прісної води - це річки , прісноводні озера , деяка частина підземних вод , саме ці джерела і використовуєть людством для своїх потреб. Хімічний склад морської води дуже схожий на склад людської крові – містить тіж хімічні елементи і приблизно в тих же пропорціях. Це один з доказів того , предки людей як і інших ссавців жили у морі . Океани і їх моря з’єднані між собою за принципом сполучених посудин .
Кожний з океанів має свої течії , припливи і відпливи , вітри і температури , розподіл солоності тобто характеризується фізичними , хімічними , біологічними властивостями , динамічними процесами будовою дна . Там де між океавнами немає материків межі умовні . Океани відрізняються один від одного , як географічним положенням так і морфологічними рисами.
Моря – це відособлення частини океанів вклинені в сушу або відокремлені островами чи півостровами . За ознакою відокремлювальності та особливостями гідрологічного режиму моря поділяють на внутрішні , окраїні та міжостровні . Річки – це водні потоки , що течуть у виробленому ними руслу . Кожна характеризується довжиною та площею басейну. Напрямок течії річок відбиває нахил місцевості і залежить від рельєфу. Проте річок з прямолінійною течією майже небуває . Виняток становлять окремі ділянки молодих річок , особливо гірських затиснутих між хребтами , звичайно річки звивесті утворюють меандри - тобто заокруглені закру ти , зузмовллені діяння м річної ірозіїї. Швидкисть течії залежить від падіння річки .