IV. Схематичне зображення вчителем на дошці, а учнями у зошитах цілого і розрізаного насіння квасолі, частин насіння і зародку, запис їх назв на малюнку. Малюнок виконаний на дошці, використовується для висновку, в якому відображаються найбільш вагомі ознаки, характерні для всіх рослин класу дводольні.
V. Уточнення понять шляхом порівняння насіння різних рослин. Вчитель пропонує учням розглянути малюнок в підручнику “Будова насіння дводольних рослин” і відповісти на ряд питань.
VI. Перевірка засвоєних знань.
Таким чином у учнів поглиблюються і розширюються поняття про дводольні рослини. Вони приходять до висновку про те, що по одній ознаці не завжди можливо визначити, до якого класу слід віднести ту чи іншу рослину.
Знання учнями ознак дводольних рослин має важливе навчально-виховне значення. Це поняття, сформоване в курсі ботаніки 5-го класу, є опорним при вивченні квіткових рослин і історичного розвитку рослинного світу й служить для формування понять про фактори еволюції, про сорти культурних рослин.
Розглянутий приклад дозволяє зробити висновок про те, що для сучасного уроку біології характерна певна послідовність в формуванні розвитку біологічних понять.
Передбачаються наступні етапи:
1. виявлення запасу уявлень і понять в учнів, набутих в попередніх класахі в результаті життєвого досвіду;
2. організація спостережень одиничних об’єктів, процесів або явищ живої природи, при цьому об’єкти для спостереження підбираються так, щоб вони розрізнялись за усіма ознаками, крім істотних, або навпаки були подібні по всім ознакам, крім істотних;
3. організація спостережень декількох подібних об’єктів, процесів або явищ і виділення їх спільних властивостей;
4. уточнення поняття шляхом вторинного порівняння об’єктів;
5. визначення поняття, яке охоплює істотно спільні ознаки вивчаючих об’єктів, процесів, закріплених у термінології;
6. виконання спеціальних вправ учителем для уточнення ознак поняття, встановлення зв’язків і відношення до інших понять;
7. перевірка засвоєння учнями введеного нового поняття і його застосування.
Знання і застосування на практиці етапів формування і розвитку біологічних понять на конкретному уроці має для учителя суттєве значення. Це дозволяє вибрати найбільш ефективне поєднання методичних прийомів організації розумової діяльності учнів у відповідності із задачами уроку.
Урок формування нових понять має структуру відповідно названим етапам.
Розвиток загальнобіологічних понять від уроку до уроку всередині курсу і від курсу до курсу визначає необхідність включення в той чи інший урок окремих етапів в залежності від логіки роботи вчителя.
Правильно поставлені виховні завдання уроку, які вирішуються на основі розвитку системи біологічних понять, дозволяють вчителю встановити зв’язки нового матеріалу з раніше вивченим в процесі систематичного розкриття все нових границь основоположних загальнобіологічних понять, сформувати світогляд учнів, направити їх на суспільно корисну діяльність на навчально-дослідній ділянці, орієнтувати вибір професії.
“Современный урок биологии: Пособие для учителя” (В. Максимова, Г. Ковалёва,
Г. Чередеева, “Просвещение”, 1985 г. – 159 стр.
2 Проаналізувавши підручник В. Корчагіної “Біологія” (6-7 кл.), 1989, ми виділили зміст екологічних понять в темах:
1. Загальне ознайомлення з квітковими рослинами.
2. Корінь.
3. Пагін.
4. Квітка і плід.
5. Насінина.
6. Рослина – цілісний організм.
7. Квіткові рослини.
8. Розвиток рослинного світу.
9. Рослинні угруповання.
Група екологічних понять за змістом. (табл. 1):
“Первинні уявлення про залежність росту, розвитку і тривалості життя рослини від умов місця знаходження”.
“Пристосування до розповсюдження плодів і насіння”.
“Осінні явища в житті рослин”.
“Вплив поживних речовин на ріст і розвиток рослин”.
“Видозміни коренів”.
“Пристосування рослин до кращого використання світла:
- прикореневі розетки;
- листкова мозаїка”.
“Видозміни листків”.
“Листопад”.
“Видозміни пагонів”.
“Пристосування рослин до запилення комахами”.
“Пристосування рослин до запилення вітром”.
“Самозапилення”.
“Штучне запилення”.
“Умови проростання насіння”.
“Середовище існування рослин. Вплив різних факторів середовища на рослинність”.
“Рослини – супутники. Ланцюги живлення”.
“Вплив людини на рослинність”.
“Рослинні угруповання”.
“Ярусне розчленування рослини”.
“Симбіоз”.
Корчагіна В.О.
Біологія Рослини, бактерії, гриби, лишайники.
Підручник для 6-7 класів середньої школи
Київ “Радянська школа” 1989
№ п/п |
Навчальна тема |
Екологічне поняття (назва) |
Зміст екологічного поняття |
І |
Загальне ознайомлення з квітковими рослинами |
Первинні уявлення про залежність росту, розвитку і тривалості життя рослини від умов місця знаходження. Пристосування до розповсюдження плодів і насіння. Осінні явища в житті рослин. |
Пристосування до розповсюдження плодів і насіння вітром: - волоски (тополя) - парашутики (кульбаба) - крилоподібні вирости (клен, береза) - рослини перекотиполе Пристосування до розповсюдження плодів і насіння водою: - легкість насіння, не тоне в воді (вільха, кокосова пальма) Пристосування до розповсюдження плодів і насіння тваринами і людиною: - шипи - зубчики - соковиті плоди Утворення багато насіння (мак, огірок-пирскач) |
ІІ |
Корінь. а). Грунт, його значення для життя рослин. Добрива. |
Вплив поживних речовин на ріст і розвиток рослин. Видозміни коренів. |
Грунт визначає тип рослинності. Всі рослини залежно від наявності в грунтах поживних речовин поділяються: - еутрофи – рослини вимогливі до наявності в грунті поживних речовин; - оліготрофи – зростають на бідних грунтах, що мають дуже мало поживних речовин і відрізняються високою кислотністю; - мезотрофи – ростуть не середніх за наявністю поживних речовин у грунтах; - рослини-індикатори: § на кислих грунтах – щавель, хвощ, редька дика; § нейтральні грунти – дуб; § галофіли – засолені грунти – солонець; § пристосування до вмісту в грунті цинку - гальмейська фіалка (при наявності цинку в грунті змінює забарвлення з рожевого на синій; § нітрофіли – рослини пристосовані до наявності в грунті азоту; § кльцієфіли – наявність кальцію; § кальцієфоби – уникають грунту багатого вапном; § псамофіли – рослини ,що ростуть на піщаних грунтах; § літофіли – ростуть на камені і скелях. Азот – посилює ріст стебел і листків. Фосфор – прискорює достигання плодів, підвищує холодостійкість рослин. Калій – посилює ріст коренів, цибулин, бульб, підвищує також холодостійкість рослин. - коренеплоди (для запасання поживних речовин); - кореневі бульби (потовщення бічних або додаткових коренів); - додаткові корені – зачіпки (прикріплення до опори). |
ІІІ |
Пагін. Видозміни листків. Листопад. Видозміненні погони. |
Пристосування рослин до кращого використання світла: - прикореневі розетки; - листкова мозаїка. Видозміни листків Листопад Видозміни погонів |
Без світла неможлива фотосинтезуюча діяльність зелених рослин. Інтенсивність освітлення, яка буває неоднаковою в різні місяці вегетаційного періоду також відіграє важливу роль в житті рослин. Рослини на нашій планеті ростуть в різних світлових умовах. Тому у рослин в процесі природного добору виникли численні пристосування. За відношенням до світла рослини поділяють на 3 основні групи: І. Світлолюбні (геліофіти) ІІ. Тіньолюбні (суіофіти) ІІІ. Тіньовитривалі Співвідношення дня і ночі також відіграє велике значення: - рослини короткого дня - рослини довгого дня - рослини проміжного типу - колючки - опушення - восковий наліт - невелика кількість продихів - вусики - м’ясисті листки для запасання води - це пристосування рослин до меншого випаровування восени і взимку. - прямостояче; - повзуче; - чіпке; - витке; - кореневище; - бульба; - цибулина. |
IV |
Квітка і плід а) перехресне запилення комахами, вітром. б) штучне запилення |
Пристосування рослин до запилення комахами: Пристосування рослин до запилення вітром Самозапилення Штучне запилення |
- великі одиночні квіти; - зібрані в суцвіття дрібні квітки; - яскраве забарвлення пелюсток віночка або листочків простої оцвітини; - нектар і аромат. - рослини ростуть великими скупченнями; - достигає багато пилку; - пилок легкий; - раннє цвітіння до розпускання листків; - висока приймочка; - пилок з пиляків потрапляє на приймочку тієї самої квітки. Самозапилення найчастіше відбувається в ще нерозкритій квітці. Для виведення нових сортів і підвищення врожайності використовують штучне запилення. |
V |
Насінина а) умови проростання насіння |
Умови проростання насіння |
- вода; - повітря; - тепло; По відношенню до тепла розрізняють дві групи: - холодостійкі; - теплолюбні Через запізнення с висіванням насіння цих рослин знижується врожай. Враховуючи це, теплолюбних рослин треба висівати якомога швидше, як тільки грунт нагріється до 10-12 °С. Пізніше насіння потрапить в теплий але сухий грунт і проростатиме повільно, що знизить урожай. Для рослини важлива також глибина загортання насіння, яка залежить від властивостей грунту (піщані, глинисті та ін.). |
VI |
Рослина – цілісний організм. а) екологічні фактори неживої, живої природи і пов’язані з діяльністю людини б) взаємозв’язок рослин із навколишнім середовищем Взаємозв’язок рослин із факторами живої і неживої природи на прикладі рослин лісу Пристосування рослин до сумісного життя в лісі. Лишайники. |
Середовище існування рослин. Вплив різних факторів середовища на рослинність. рослини-супутники, ланцюги живлення Вплив людини на рослинність Рослинні угруповання Ярусне розчленування рослин. Симбіоз. |
Для життя рослин потрібні певні умови. Умови життя залежать від впливу різних факторів природи. Дуже важливу роль у житті рослин відіграють фактори неживої природи: - світло (для утворення хлорофілу) - тепло - вода (входить до складу рослини, без неї не можуть рухатися по рослині поживні речовини, не відбувається фотосинтез, рослина не перегрівається) Потреба у воді різних рослин не однакова. Деякі рослини накопичують в: - стеблах (кактус) - листках (молодило) - особливих здутостях на коренях - кисень (дихання) - вуглекислий газ (фотосинтез) - мінеральні речовини (азот, фосфор, калій та інші) - тварини (живляться рослинами, запилюють, розносять плоди і насіння) - рослини (великі рослини затінюють малі, використовуються як опора) У свою чергу рослини впливають на навколишнє середовище: - вбирають вуглекислий газ; - виділяють кисень; - зволожують повітря; - змінюють склад грунту; - захищають грунт від руйнування (коренева система); - лісові насадження захищають від суховіїв; - осушення заболочених територій. - осушення боліт; - зрошування земель; - виведення стійких сортів рослин; - розповсюдження рослин. Всі рослини рослинного угруповання пристосовані до особливих умов спільного життя, які складаються в цьому угрупованні. У кожному рослинному угрупованні є рослини, які найбільше впливають на навколишню територію (наприклад: у ялиновому лісі - ялина). Вона створює велику тінь і виснажує грунт кореневою системою. Угруповання рослин складаються поступово протягом багатьох тисячоліть. У результаті різні види рослин в угрупованні пристосовуються до спільного життя, що називають – ярусним розчленуванням. Завдяки ярусності збільшується кількість рослин на одиницю площі, краще використовуються ресурси місцезростання. Освітленість у лісі зменшується з кожним ярусом, через це в нижніх ярусах живуть найбільш тіневитривалі рослини. Ярусами можуть розміщуватись і корені рослин. Підземна ярусність віддзеркалювання надземної. Вільно уживатися в одному угрупованні різним рослинам допомагає також неодночасний розвиток: - раннє цвітіння. Природна заміна рослинних угруповань може зумовлюватись змінами: - клімату; - грунтоутворення; - життєдіяльність самих рослин. Під впливом цих причин у рослинному угрупованні можуть з’являтись нові види рослин і зникати ті, що жили раніше. Наприклад: при заростанні озер – утворюються болота з характерною для нього рослинністю та ін. Симбіоз – (від грецького “співжиття”) форма тривалого співжиття організмів різних видів, при якій обидва організми мають якусь користь від співжиття. |