Фіксований сільськогосподарський податок

Але варто пам'ятати, що це не сплата внесків у фонди соціального страхування у "чистому" вигляді, а сплата частини фіксованого сільськогосподарського податку. Тому й об'єктом оподаткування виступає не фонд оплати праці, як би це було при звичайній сплаті внесків, а площа сільськогосподарських угідь та їх грошова оцінка. До того ж сплата цієї частини фіксованого податку відбувається незалежно від фактично виплаченої за­робітної плати працівникам (в "чистому" вигляді внески у фонди соціального страхування вносяться одночасно з виплатою заробітної плати).

Сплата земельного податку власниками земельних ділянок, у випадках передачі землі в оренду та включення її орендарями до розрахунку

фіксованого сільськогосподарського податку. Відповідно до норми ст. 2 Закону України від 03.07.92 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Згідно з абзацом 2 зазначеної статті власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. Цим підтверджується, що власники землі, які отримали державні акти на землю, зобов'язані сплачувати земельний податок незалежно від того, здають вони земельні ділянки в оренду чи самостійно використовують їх для виробництва сільськогос-подарської продукції.

Стаття 3 Закону України від 06.10.98 №161 "Про оренду землі" встановлює, що оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною володареві для здійснення підприємницької чи іншої діяльності.

У п. 1 ст. 5 названого Закону передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки. Стаття 19 цього Закону встановлює, що орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Разом з тим, в п. З ст. 21 передбачено, що в разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди.

На підставі наведеного та п. 9 "Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" № 658, де зазначено, що в разі, коли сільськогосподарські угіддя здаються в оренду неплатником фіксованого сільськогосподарського податку (наприклад, колишніми чле­нами КСП, які отримали державні акти на землю), орендовані площі включаються до розрахунку суми фіксованого податку орендарями, при цьому орендарем вноситься передбачена договором орендна плата за землю.

Отже, землевласники, які здають свої землі в оренду платникам фіксованого сільськогосподарського податку, повинні сплачувати земельний податок.

Ведення товарно-касової книги у випадках продажу виробленої продукції на ринку. У ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" зазначено, що фіксований податок сплачується в рахунок ряду податків та податкових платежів, у тому числі плати за придбання торгового патенту для здійснення торговельної діяльності. Відносно звільнення від обов'язку ведення товарно-касової книги в Законі не сказано нічого, тим самим підтверджено діючий порядок її ведення та застосування платниками фіксованого сільськогосподарського податку при реалізації продукції власного виробництва на ринку.

Разом з тим п. 9 Переліку окремих форм діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, специфіка яких дозволяє здійснювати розрахунки зі споживачами без застосування електронних контрольно-касових апаратів з використанням товарно-касових книг, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 12.03.98 № 24, у разі реалізації сільськогосподарської продукції на ринках передбачено торгівлю з використанням товарно-касової книги.

На цій підставі при реалізації сільськогосподарської продукції на ринку вести товарно-касову книгу необхідно.

Форс-мажорні обставини дня платників податку. В нормативно-правових актах про фіксований сільськогосподарський податок не передбачено врахування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили: повінь, посуха, заморозки) щодо зменшення суми фіксованого сільськогосподарського податку або звільнення від його сплати.

Переваги переходу на сплату фіксованого сільськогосподарського податку. Перехід на сплату фіксованого сільськогосподарського податку дає підприємству ряд переваг:

• спрощення механізму обчислення податку, нарахування, обліку, бухгалтерської звітності, значне "розвантаження" бухгалтерів сільськогосподарських підприємств, адже платнику фіксованого податку не потрібно вести громіздкого податкового обліку, заповнювати значну кількість податкових декларацій;

• зниження податкового тиску (даними Державної податкової адміністрації в середньому по Україні таке зниження складає близько 3 разів);

• до 1 січня 2000 р. платники податку сплачують лише 70% нарахованої суми фіксованого сільськогосподарського податку;

• встановлення постійного розміру ставок фіксованого податкуна весь термін його запровадження, проголошення незмінності податку протягом визначеного законом терміну, що дає змогу досить точно порахувати результати фінансово-господарської діяльності у майбутньому;

• розмір податку не залежить від результатів господарської діяльності, тому є стимул для збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення її доходності, адже при збільшенні прибутків сума податку не змінюється;

• звільнення фонду оплати праці від нарахування внесків до фондів соціального страхування, в результаті чого створюються умови для регулярної виплати заробітної плати працюючим, підвищення її розміру;

• стимулювання раціонального використання землі, адже при сплаті фіксованого податку земля вимагає до себе ефективного господарського використання;

• врахування специфіки сільськогосподарського виробництва, зокрема того, що віддачу вкладених коштів в сільському господарстві отримують, починаючи з третього кварталу, адже 20% фіксованого податку має сплачуватись в першому півріччі, а 80% - у другому.

1.5. Відповідальність платників податку.

Платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку згідно із законодавчими актами України.

Згідно пункту 7 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу" до підприємств-платників фіксованого сільськогосподарського податку застосовуються фінансові санкції у вигляді стягнення однократного розміру донарахованої за результатами перевірки суми податку (у разі повторного порушення протягом року - у двократному розмірі).

У разі неподання (несвоєчасного подання) установам банків платіжних доручень на сплату податку до платників фіксованого сільськогосподарського податку застосовуються фінансові санкції у вигляді стягнення 10% належної до сплати суми фіксованого податку. Це стосується і поставок сільськогосподарської продукції в рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку, які також повинні узгоджуватись із щомісячними строками сплати податку.