- як здійснюється контроль за своєчасністю пред’явлення рекламацій і позовів, за строками проходження позовів у судах і арбітражах, а також стягненням боргів по виконавчих документах;
- які рішення прийнято по претензійних справах в органах суду і арбітражу. У разі відмови або неповного задоволення позовів слід вивчити причини і виявити винних осіб у нанесенні організації матеріальної шкоди;
- чи дотримується встановлений Законом України “ Про оподаткування прибутку підприємства” порядок списання на фінансові результати сум дебіторської заборгованості, що визнана безнадійною;
- чи є у наявності по кожній списаній сумі всі необхідні підтвердження.
Безнадійна заборгованість — заборгованість, яка відповідає будь-якій з прелічених ознак:
- заборгованість за зобов’язаннями, термін позовної давності по якій минув;
- заборгованість, яка не погашена внаслідок нестачі майна фізичної або юридичної особи, визнаної банкрутом за порядком, установленим законодавством, або юридичної особи, яка ліквідується;
- заборгованість, яка не погашена внаслідок нестачі коштів, отриманих від реалізації на відкритих аукціонах майна позичальника, переданого під заставу як забезпечення цієї заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора за примусовим стягненням іншого майна позичальника не дозволить в повному обсязі покрити заборгованість;
- заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з форс -мажорними обставинами, підтвердженими за встановленим порядком;
- прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також установлених у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
В цій ситуації слід звернути увагу на правильність віднесення сум безнадійної заборгованості на валові витрати, а також на відповідність і законність порядку врегулювання такої заборгованості (додаток М ).
По всіх безнадійних боргах (що рахуються на балансі і списаних на фінансовий результат) слід встановити, чому така заборгованість стала можливою, хто у цьому винний і прийняти заходи щодо покарання за законом і відшкодуванню нанесеної шкоди. Усі суми незаконно і необгрунтовано віднесені на фінансовий результат повинні бути відновлені за належністю і стягнені, якщо строк позовної давності дозволяє.
Ретельна перевірка законності і обгрунтованості пред’явлених претензій, особливо по виявлених під час приймання від постачальника вантажів, нестачах, втратах у дорозі, пересортицях, розходженнях щодо якості і сортності продукції, а також уважне вивчення наслідків розгляду цих претензій у відповідних інстанціях і причини відмови у задоволенні позовів відносно них дозволяють ревізору виявити завуальовані крадіжки та інші зловживання.
Основною причиною списання на фінансові результати дебіторської заборгованості найчастіше буває закінчення строку позовної давності. Такі борги іноді довго числяться на балансі як дебіторська заборгованість. Їх можна виявити за незмінності сальдо і відсутності протягом тривалого часу оборотів на особовому рахунку або в оборотній відомості якого-небудь дебітора. До списання на фінансові результати дебіторської заборгованості у зв’язку із закінченням строку позовної давності повинні бути обов’язково звірені розрахунки і оформлений відповідний акт.
При вирішенні питань стосовно строків давності слід керуватися ст.71 Цивільного кодексу України. Ним визначені такі строки позовної давності. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється у три роки.
Скорочені строки давності тривалістю шість місяців передбачені ст.72 Цивільного кодексу України:
- про стягнення неустойки ( штрафу, пені);
- про недоліки проданих речей (ст.237 цього Кодексу);
- що випливають з поставки продукції неналежної якості (ст.249 цього Кодексу);
- про виявлені недоліки у роботі, виконаній за договором підряду (ст.343 цього Кодексу);
- про недоліки у роботі, виконаній за договором побутового замовлення (ст.350 цього Кодексу);
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто з дня, коли юридична особа узнала або повинна була узнати про порушення свого права.
Існують декілька претензій:
- до постачальника і підрядників за виявлені під час перевірки їх рахунків завищення обсягів виконаних робіт, недопоставку матеріальних цінностей, завищення цін і тарифів, завищення сум внаслідок арифметичних помилок, за невідповідність якості товарів стандартам або технічним умовам, за простої з вини постачальника;
-до транспортних організацій за нестачу вантажів понад норми природного убутку, утворену у дорозі, і за зайво сплачені суми під час перевезення вантажів;
- за санкції (штрафи, пені, неустойки) за недодержання договірних умов, визнані платниками або присуджені судом;
- до банків відносно сум , помилково списаних з розрахункового, валютного і інших рахунків.
Оскільки цей етап ревізії є особливо важким і проблематичним із-за зіткнення інтересів кількох сторін, тому його вирішенню слід виділити більше уваги, особливо якщо її наявність викликає появу витрат на погашення пені або штрафу за прострочення платежу (наприклад по розрахунках за податками та платежами до бюджету). 5. Перевірка заборгованості по нестачам і крадіжкам.
У Конституції записано, що кожен зобов’язаний відшкодовувати нанесені ним збитки.
Матеріальними збитками вважаються нестача матеріальних ресурсів, виявлена під час інвентаризації, псування, втрати, крадіжка, знищення, погіршення або зменшення цінності майна. Нестачі понад норми втрат і шкода від псування, бою, лому товарн0-матеріальнтх цінностей відносять на рахунок винних осіб. Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків підлягають суцільній перевірці.
Перевіряючи такі розрахунки, ревізор насамперед аналізує їх, з’ясовує порядок їх розгляду , чи суми нестач, повністю віднесенні на винних осіб, як забезпечується їх відшкодування. Особливо ретельно слід перевіряти факти списання нестач і втрат на витрати виробництва чи на фінансові результати діяльності підприємства. При цьому слід керуватися діючим порядком відшкодування втрат.
Якщо нестачі виникли внаслідок зловживання, керівник організації не пізніше трьох днів після виявлення їх повинен направити справу у судово-слідчі органи і пред’явити цивільний позов. І навпаки, нестачі цінностей понад нормами природного убутку і втратами від псування їх, коли конкретні винуватці не встановлені, організація (підприємства) списує на витрати виробництва (обігу).
Особливій перевірці підлягають рішення, які стосуються віднесення нестачі до дрібної і вимагають стягнення з винних осіб у загальногромадському порядку або до великої з притягненням винуватців до судової відповідальності за законом.
Крім цього, ревізор вживає невідкладних заходів для стягнення нестач та відшкодування матеріальних збитків, надсилає судово-слідчим органам клопотання про накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу (що знаходяться у нього або у інших осіб).
Завантажити реферат