Автори видання «Загальний аудит» [16, c.252], поділяючи аудит на зовнішній i внутрішній, як характерну ознаку внутрішнього аудиту виділяють те, що він проводиться штатними аудиторами — працівниками підприємства. Основне завдання внутрішнього аудиту вони бачать у здійсненні постійного контролю за витратами на підприємстві i у виробленні заходів з їх зменшення. Вони також зазначають, що в обов’язки внутрішнього аудитора входить перевірка виконання наказів i розпоряджень керівництва з господарських питань, підготовка різних довідок, проведення поглибленого аналізу господарської діяльності й визначення можливих шляхів покращення її результатів.
Більш повно трактуються поняття i функції внутрішнього аудиту посібником з комп’ютеризації аудиту [17, c.11—13]. По суті в ньому ототожнюються поняття i завдання внутрішнього аудиту i контролінгу, зазначаючи, що для тривалої успішної діяльності підприємства життєво важливою умовою є здатність керівництва аналізувати успіх i цілеспрямованими діями забезпечувати його розвиток. Для цього необхідна система зворотного зв’язку, мета якої — забезпечувати керівництво усіма даними, необхідними для прийняття рішень. Сума усіх прийомів у цій галузі складає інструментарій концепції внутрішньої аудиторської перевірки чи контролiнгу, який дає змогу завчасно передбачати можливі в майбутньому труднощі в діяльності підприємства. Внутрішній аудит (контролiнг) здійснюється, на відміну від зовнішнього, працівниками підприємства i призначений для внутрішнього контролю фінансового стану, джерел витрат, діагностування системи управління, виявлення резервів i забезпечення адміністрації рекомендаціями з підвищення ефективності економіки підприємства. Служба внутрішнього аудиту аналізує звітність підприємства, визначає напрями майбутнього розвитку i сприяє прийняттю рішень керівництвом. У межах окремого підприємства контролiнг синтезує в єдине ціле планування, облік, маркетинг, конструювання виробів. Усе це інтегрується для досягнення основної мети, визначеної керівництвом підприємства.
У зазначеному посібнику підсумовується, що внутрішній аудит орієнтований на досить конкретного користувача — адміністрацію підприємства. Незалежність же думки аудитора, як того вимагає визначення, слід розуміти як незалежність від служб, що перевіряються, але не від керівництва. Внутрішній аудит (контролiнг) покликаний відіграти значну роль у досягненні цілей, які ставить перед собою керівництво підприємства. При цьому основними завданнями внутрішнього аудиту визначені:
- аналіз ефективності i надійності застосованих на підприємстві форм i методів обліку;
- оцінка правильності первинної реєстрації господарських фактів і їх відображення на бухгалтерських рахунках;
- формування звітної документації;
- контроль за станом розрахунків підприємства з постачальниками, покупцями, фінансовими органами i банками, страховими компаніями тощо;
- аналіз i діагностика фінансового стану підприємства;
- видача рекомендацій для прийняття рішень з покращення системи управління підприємством.
В зазначеній роботі підкреслюється, що незважаючи на здавалося б ідентичність завдань зовнішнього i внутрішнього аудиту i схожість (подібність) за формою, вони відрізняються глибиною дослідження i спрямованістю. Зовнішній аудит відносно поверховий, оскільки базується в основному на звітності, що підлягає публікації. Внутрішній аудит враховує специфіку підприємства i форми звітності (документи), що не публікуються, i відомості, які мало цікавлять зовнішнього аудитора:
- прогноз прибутків;
- прогноз продажу;
- план невідкладних заходів, які мають бути здійснені в короткі строки;
- програму введення в дію нових основних засобів;
- дані аналізу кошторисів i витрат;
- відомості про вплив соціальних, економічних i політичних тенденцій в суспільстві на виробничо-господарську діяльність підприємства;
- матеріали зіставлення аналітичних даних i виявлення помилок у звітності. Але з точкою зору авторів, щодо поверховості зовнішнього аудиту не можна погодитись, оскільки для підтвердження достовірності зовнішньої фінансової звітності аудитор повинен простежити відображення даних у первинних документах.
Зовнішній аудит здійснюється періодично (один-два рази на рік), внутрішній аудит проводиться частіше, що суттєво підвищує ефективність діяльності структурних підрозділів підприємства. Автори підкреслюють також, що аудит, як і будь-яка діяльність, пов’язана з законодавством, стандартизується i нормується. Але поки що це стосується тільки зовнішнього аудиту для внутрішнього аудиту стандартів, що регулюються на державному рівні, ще не існує, що зменшує поширення передового досвіду в цій сфері діяльності на інших підприємствах. З іншого боку, відсутність будь-яких обмежень на зміст i форми проведения внутрішнього аудиту стимулює розробку спеціалізованих експертних систем з різною глибиною аналізу фінансового стану підприємства.
Аналізуючи наведені вище точки зору, слід виділити, що спільним для них є те, що внутрішній аудит на підприємстві здійснюється в інтересах керівництва підприємства. Але в цьому випадку незахищеними лишаються інтереси власників підприємства (засновників, акціонерів, власників), особливо тих, для яких відповідно до чинного законодавства проведення щорічного зовнішнього аудиту не є обов’язковим.
Внутрішній аудит в інтересах власників. У системі національних нормативів аудиту, затверджених рішенням Аудиторської палати України №73 від 18.12.98 не зроблено чіткого визначення внутрішнього аудиту. У нормативі №12 «Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов’язаного з ефективністю її функціонування» наводиться визначення системи внутрішнього контролю, як усіх внутрішніх правил та процедур контролю, запроваджених керівництвом підприємства для досягнення поставленої мети — забезпечення (в межах можливого) стабільного i ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження та раціонального використання активів підприємства, запобігання та викрита фальсифікацій, помилок, забезпечення точності i повноти бухгалтерських записів, своєчасної підготовки надійної фінансової інформації [4, c.52].
У нормативі №24 «Врахування роботи спеціалістів внутрішнього аудиту» під терміном «внутрішній аудит» розуміється діяльність внутрішньої аудиторської служби (або служби внутрішніх ревізорів) підприємства, яку, незалежно від назви, можна розглядати як окремий вид аудиторських послуг, що надаються незалежним аудитором підприємству[4, c.74]. Основні функції служби внутрішнього аудиту, як правило, складаються з процедур дослідження окремих операцій підприємства, оцінки цих операцій i контролю відповідності відображення їх в бухгалтерському обліку, а також контролю за функціями внутрішньої системи контролю підприємства.
Згідно з зазначеним нормативом можливості i мета діяльності служби внутрішнього аудиту мають дуже широкий спектр та напрями i залежать від розміру та структури підприємства, а також потреб керівництва. Як правило, функції внутрішнього аудиту складаються: з контролю за функціонуванням та організацією систем бухгалтерського обліку i внутрішнього контролю. Контроль за організацією систем бухгалтерського обліку i внутрішнього контролю — це виконання частини функцій керівництва підприємства. Служба внутрішнього аудиту, як правило, відповідає перед керівництвом підприємства за постійне спостереження та контроль за функціонуванням цих систем. Але функції працівників служби внутрішнього аудиту в нормативі описані не досить вдало. А саме: фахівці служби внутрішнього аудиту надають рекомендації з удосконалення цих систем, експертизи фінансової i оперативної інформації, огляду коштів, які використовуються для ідентифікації виміру класифікації та інформування; підготовки оглядів ефективності діяльності підприємства, включаючи нефiнансові засоби керівництва; контролю за дотриманням українського законодавства i виконанням всіма підрозділами підприємства його внутрішньої політики щодо здійснення діяльності [4, c.171].
Завантажити реферат