Інформаційна політика України

Проходить процес інформатизації суспільства. Прикладом є забезпечення організацій і підприємств засобами обчислюваної техніки, а особливо персональними ЕОМ (графік 1).

1 – 1994 р.

2 – 1995 р.

3 – 1996 р.

4 – 1997 р.

5 – 1998 р.

6 – 1999 р.

7 – 2000 р.

Ряд 1 – всього ЕОМ

Ряд 2 – персональні ЕОМ

Табл. 3

Обсяг наукових та науково-технічних робіт, за видами робіт

(у фактичних цінах; млн. грн.)

Табл. 4

Витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт за видами робіт*

(у фактичних цінах; млн. грн.)

*Включено витрати на заробітну плату, матеріальні витрати, інші поточні витрати

· Професійна інформація (спеціальні відомості для управлінців, економістів, бухгалтерів, інженерів, та ін.)

5. Споживацька інформація для населення (приватні оголошення, служба знайомств, наявність товарів і побутових послуг, туризм, розваги і відпочинок, прогноз погоди, новини культури, спорт тощо).

Роль і місце України в світовому інформаційному просторі не відповідає її геополітичному положенню, технічним можливостям і національним інтересам як незалежної держави.

Слід звернути увагу ще на один аспект даного становища.

Історично склалося так, що в Україні був нагромаджений потужний науково-технічний потенціал, котрий у багатьох галузях виявлявся на високому рівні в світовому рейтингу. Хоча він був майже повністю зорієнтований на головного споживача – оборонний комплекс, але завдяки концентрації матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів організовувалися наукові та науково-технічні інститути (табл. 5), творчі зусилля яких народжували ідеї, відкриття, винаходи та розробки, що принесли Україні широке визнання у світових наукових колах.

Табл. 5

Кількість організацій, що виконували наукові та науково-технічні роботи

Проблеми комплексного забезпечення безпеки інформації в Україні

Тривалий час методи захисту інформації розробляли лише державні органи, а їх провадження розглядалось як включне право тієї чи іншої держави. Однак в останні роки з розвитком комерційної та підприємницької діяльності збільшилась кількість спроб несанкціонованого доступу до конфіденціальної інформації, а проблеми їх захисту стали у центрі уваги багатьох учених та фахівців різних країн. Внаслідок цього з’явилася низка відкритих публікацій про дослідження та розробки в цій галузі, значно зросла потреба у фахівцях із захисту інформації.

Існує багато різних засобів несанкціонованого доступу до інформації. Ніякий окремо взятий засіб захисту не в змозі гарантувати адекватну безпеку. Надійний захист можливий лише за умови створення механізму комплексного забезпечення безпеки. Можна виділити три основні складові такого комплексу: нормативно-правову; технічну; організаційну.