В умовах кризових і великомасштабних перехідних процесів економічного і позаекономічного характеру механізми стабілізації і забезпечення безпеки являють собою досить суперечливу систему. Як приклад можна назвати протиріччя, що стосуються першочергової підтримки або граничні значення в області споживання, або мінімально необхідних масштабів інвестиційно-іноваційних процесів.
Найважливішою проблемою характеристики економічної безпеки на макрорівні є визначення її основних критеріїв. І прийняття тут як основний критерій лише досягнення стійкого, динамічного й ефективного розвитку економіки з першочерговим рішенням задач підвищення якості життя не відповідає реаліям сьогодення.
В умовах глибокої кризи, розмаїтості перехідних процесів таким критерієм може бути "мінімум сукупного збитку, що завдаєтся суспільству, економіці, людині". Конкретизацією такого підходу виступає прийняття як критерій безпеки особливої прикордонної "риси" як ознаки критичного чи граничного стану соціально-економічної системи, за межами якої виникає погроза чи навіть фактично відбувається деградація і руйнування цієї системи. Для визначення (у тому числі і кількісному вираженні) таких граничних значень необхідно розглянути основні умови функціонування економічної системи і виділити найбільш важливі показники, що характеризують ці умови; визначити фактори її дестабілізації; оцінити можливості настання різних за характером і наслідкам критичних ситуацій; виявити шляхи запобігання погрози безпеки і підтримки стабільності.
Рішення поставлених задач вимагає теоретичного обґрунтування і розробки цілого ряду нових категорій і показників, що дозволяють описувати й аналізувати базисні тенденції економічної безпеки Росії і шляхи її забезпечення. Основою формування цих показників є тісний взаємозв'язок поняття безпеки з категорією ризику, використання якої дозволяє значно підвищити ефективність керування, особливо у випадку, коли на зміну методам адміністративно-командного господарювання приходить система переважно ринкових взаємозв'язків в економіці, коли відбувається різка децентралізація керування господарськими і соціальними процесами в суспільстві.
Концепція ризику в стратегії економічної безпеки містить у собі два найважливіших елементи: оцінку ризику і керування ризиком.
Оцінка ризику носить, як правило, експертний, імовірносний характер у силу невизначеності багатьох негативних наслідків як дії об'єктивних факторів, так і прийнятих господарських рішень. Проте можна затверджувати, що російська економіка, що переживає кризу, має мінімум внутрішньої стійкості, у результаті чого практично усі фактори ризику здатні сьогодні створювати в ній ситуації критичного характеру.
Керування ризиком припускає передбачення можливих надзвичайних (критичних) соціально-економічних ситуацій для того, щоб запобігти, послабити і зм'якшити їх наслідок. Тому поряд з оцінкою імовірності появи тієї чи іншої критичної ситуації необхідна й оцінка втрат (збитку), що супроводжують її виникнення. Звідси випливає, що оцінка рівня економічної безпеки припускає поряд з аналізом факторів ризику також використання категорій витрат (збитку) – фактичних, очікуваних, потенційних, компенсуємих та некомпенсуємих.
Сьогодні чітко просліджується наростання критичних соціально-економічних ситуацій на всіх рівнях: локальному рівні, у межах суб'єктів Федерації, загальнонаціональному і транснаціональному (глобальному) рівнях. Більш того, при визначеній частоті повторюваності локальні і регіональні критичні ситуації (як, наприклад, остання катастрофа з нафтопроводом у Республіці Комі) самі по собі починають формувати проблему безпеки на макрорівні.
У проблематиці економічної безпеки важливо також виділити такі категорії, як компенсаційні ресурси і компенсаційний потенціал. Між ними маються визначені розходження. Компенсаційні ресурси як більш вузьке поняття близькі за своїм значенням до традиційного страхового, резервного чи "аварійного" запасу. Вони відповідають поняттю втрат чи збитку (очікуваного, фактичного), що у кожному конкретному випадку обмежені визначеними рамками. Компенсаційний потенціал як категорія значно більш широка повинна характеризувати загальну здатність економіки країни реагувати на критичні ситуації, попереджати і переборювати їх, відновлювати стабільність і стійкість процесів господарського, соціального й екологічного розвитку у випадку їхнього порушення в тому чи іншому ключовому секторі народного господарства, у тому чи іншому великому регіоні.
Даний підхід повинний знайти відображення у відповідній системі показників, що характеризують економічну безпеку Росії і тенденції її зміни на макрорівні.
Економічна безпека країни сьогодні висунулася в число проблем, що залучають пильну увагу фахівців усілякого профілю, що працюють у сферах економіки, політики, міжнародних відносин. Найбільш зримі її прояви зв'язані з наростаючими хвилями економічної злочинності, що перетворилася в предмет комплексного міждисциплінарного наукового аналізу.
Спроби створення федеральних органів типу Комітету з захисту економічних інтересів Росії (спочатку був створений при президенті), Робочої групи по економічній безпеці при уряді РФ, інших аналогічних структур успіху не мали. Ці спроби були просто приречені на провал через відсутність ясно сформульованих доктрин національно-державних інтересів, національної безпеки.
Статистика, що свідчить про різке погіршення економічної безпеки, підтверджує всю серйозність положення, що складається. Економічна злочинність проникає в усі галузі економіки і бюджетної сфери, уражає всі напрямки економічної реформи. Найбільш криміналізованою сферою вважається кредитно-фінансова система. Але ж саме по стану справ в області фінансів держави прийнято судити про успіхи в просуванні ринкових реформ. За перше півріччя 1994 р. у кредитно-фінансовій сфері виявлено 5,5 тис. економічних злочинів, що майже в три рази більше в порівнянні з аналогічним періодом 1993 року.
Економічна безпека містить у собі комплекс власне економічних, політичних, правових, геополітичних умов, що забезпечують захист життєво важливих інтересів країни у відношенні до її ресурсного потенціалу, можливостей збалансованого і динамічного росту, соціального розвитку, екології. Говорячи про економічну безпеку країни, необхідно мати на увазі широкий спектр питань починаючи з кримінальних аспектів проблеми і закінчуючи наважчими проблемами, зв'язаними з її геополітичним порядком. Поняття економічної безпеки може бути застосоване до різних суб'єктів, як-то: до окремих громадян, до приватного підприємництва, до державних підприємств, національної економіки і держави в цілому.
У внутрішньоекономічній сфері безпека зв'язується з природними, техніко-технологічними, інфраструктурними, соціальними й іншими факторами макро- і мікроекономічного розвитку, із внутрішнім імунітетом і зовнішньою захищеністю від різного роду дестабілізуючих і деструктивних впливів. В зовнішньоекономічній сфері економічна безпека характеризує конкурентноздатність країни на світових ринках, стійкість її валюти, фінансове положення держави. В умовах відкритої економіки в процесі залучення її у світове господарство ключовою проблемою стає економічна незалежність країни.
Завантажити реферат