Підсудність і її види

Родова підсудність у конкретних справах може бути змінена Головою Верховного Суду України, його заступниками, головами Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласних. Київсь­кого і Севастопольського міських судів, військового суду регіону, Військово-Морських Сил, які мають право в межах своєї компете­нції на заяву осіб, які беруть участь у справі, прокурора або з власної ініціативи витребувати будь-яку цивільну справу, що є у провадженні того чи іншого суду, і передати її на розгляд до іншого суду України. Зазначеним посадовим особам надано право переда­вати справи на розгляд іншому судові, коли після відсторонення судді замінити його в даному суді неможливо (ст. 133 ЦПК). Верховний Суд України, Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, військові суди регіонів, Військово-Морських Сил, які розглядають справи в касаційному порядку, в разі повторного скасування рішення суду першої інстанції повинні обговорити пи­тання про прийняття справи до свого розгляду по першій інстанції (ст. 316 ЦПК). Якщо зазначені судові органи розглядають справу в порядку нагляду, то вони мають право скасувати рішення, ухвалу, постанову і направити справу на новий розгляд до суду першої або касаційної інстанції (п. 2 ст. 337 ЦПК), у тому числі змінивши по справі родову підсудність. Отже, в ЦПК в одних випадках визначе­на родова підсудність по конкретних справах, в інших — надано право це зробити посадовим особам вищестоящого суду і суду, який розглядає справу в касаційному і наглядному порядках.

2.3. Територіальна підсудність

Територіальна підсудність розмежовує компетенцію по розгля­ду підвідомчих судам справ між однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх діяльність. Таке просторове роз­межування компетенції називається особистою, або суб'єктивною, компетенцією. Вона персоніфікує суди по розгляду справ, визна­чає, який конкретно суд може розглянути конкретну справу по першій інстанції.

Територіальна підсудність має декілька видів: загальна, альте­рнативна, договірна, виключна, по зв'язку справ.

Загальна підсудність визначає компетенцію суду по розгляду справи залежно від знаходження відповідача (ст. 125 ЦПК). Коли ним є громадянин, то позови пред'являються до суду за місцем його проживання, його постійної осілості. По­зови до підприємств, установ організацій незалежно від форми власності пред'являються за місцем знаходження їх органу управ­ління. Правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких ЦПК встановлює інший вид підсудності.

Альтернативною називається підсудність, за якою декілька су­дів є компетентними розглянути справу. Позов може бути пред'яв­лений до одного із судів, визначених законом. Оскільки право вибору належить позивачеві, то ця підсудність статтею 126 ЦПК названа підсудністю за вибором позивача. Альтернативна підсуд­ність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо велике життєве значення для громадян. Визна­чена вона ст. 126 ЦПК для позовів про стягнення коштів на утримання (аліменти) і про встановлення батьківства, позовів робі­тників і службовців, що випливають з трудових правовідносин, позовів, що випливають з авторського права, права на відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок та раціоналізаторсь­ку пропозицію, які можуть подаватися як за місцем проживання відповідача, так і за місцем проживання позивача.

Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодження здоров'я, а також втратою годувальника, мо­жуть пред'являтися за місцем проживання позивача чи за місцем заподіяння шкоди.

За місцем проживання позивача або місцем знаходження від­повідача можуть пред'являтися позови про поновлення трудових, пенсійних і житлових прав, повернення майна або його вартості, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до криміна­льної відповідальності, незаконним застосуванням як заходу впливу взяття під варту, незаконним накладенням адміністративного стяг­нення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну громадян або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподі­яння шкоди.

Позови до відповідача, місце постійного проживання якого невідоме, пред'являються за місцем знаходження його майна, або за місцем його тимчасового проживання чи перебування, або за останнім відомим місцем постійного проживання чи постійного заняття відповідача.

Позови про розірвання шлюбу з особами, визнаними у належ­ному порядку безвісно відсутніми, недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства, а також з особами, засудженими за злочин до позбавлення волі на строк не менше трьох років, можуть пред'я­влятися за місцем проживання позивача.

Альтернативна підсудність передбачена також ст. 127 ЦПК, за якою позови, що випливають з договорів, де зазначено місце виконання, або виконати які через їх особливості можна тільки в певному місці, можуть бути пред'явлені за місцем виконання.

Виключна підсудність встановлює, що пред'явлення позовів у деяких справах можливе тільки у точно визначеному законом суді. Вона передбачена ст. 130 ЦПК до незначної частини позовів, виключаючи можливість застосування до них інших видів територі­альної підсудності, тому і названа виключною підсудністю. Це позови про право на будівлю, про виключення майна з опису, позови кредиторів спадкодавця, пред'явлені до прийняття спадщи­ни спадкоємцями, підсудні судові за місцем знаходження цього майна або його основної частини. Виключна підсу­дність передбачена: для позовів про порядок користування земель­ними ділянками, які розглядаються районним (міським) судом за місцем знаходження земельної ділянки: для позовів клієнтів до перевізників, що випливають з договорів перевозки вантажів, паса­жирів або багажу, які підсудні судові за місцем знаходження упра­вління транспортної організації, до якого у встановленому порядку була подана претензія. За чинним законодавством претензії, які виникають з перевезення вантажів, пред'являються до управління залізниці призначення, а з перевезення пасажирів і вантажу можуть пред'являтися до управління залізниці відправлення чи призначен­ня на розсуд заявника претензії, у зв'язку з чим аналогічні позови підсудні за місцем знаходження вказаних управлінь залізниць. По­зови залізниці до пасажирів, відправників і одержувачів вантажу подаються за правилами загальної підсудності.

Договірна підсудність встановлюється за угодою сторін, у зв'я­зку з чим вона ще називається добровільною. Сторонам надається право встановлювати тільки договірну територіальну підсудність (ст. 129 ЦПК), але не родову, а також не дозволяється змінювати виключну підсудність.

Договірна підсудність може бути встановлена стосовно конк­ретних позовів, їх групи, що можуть виникнуть з існуючих між сторонами цивільних правовідносин. Угода сторін про підсудність може бути вкладена у формі окремого письмового договору або включена до змісту конкретного цивільного договору: поставки, купівлі-продажу та ін.