Значну роль в кругообігу продуктів і доходів відіграє державний сектор. Перший — зв'язок через так звані чисті податки, які рухаються від сімейних господарств до уряду. Другий — державні закупки, в результаті яких кошти переміщуються від уряду на ринки продуктів. Якщо державні закупки перевищують по величині чисті податки (тобто виникає бюджетний дефіцит), то уряд змушений братії позики іш фінансових ринках. Така ситуація представлена на рисунку. Якщо чисті податки по величині перевищують державні закупки, то обсяг платежів уряду протягом минулих років буде перевищувати обсяг нових позик: в результаті утворюється чистий потік коштів від уряду до фінансових ринків
Ще один вид зв'язку держави в особі уряду з економічною системою —державні позики, що здійснюються на фінансових ринках. Державні видатки не завжди врівноважуються податковими надходженнями. Створений в результаті бюджетний дефіцит покривається за рахунок позик, що здійснюються на фінансових ринках. Ці позики здійснюються шляхом продажу прав, облігацій та інших цінних паперів як фінансовим посередникам, так і безпосередньо сімейним господарствам.
Уряд може здійснювати значний вплив на основні елементи кругообігу доходів та продуктів.
Одним з джерел державного впливу на процес кругообігу с фіскальна політика. Збільшуючи чисті податки, уряд може збільшити і розміри грошових засобів, що вилучаються у сімейних господарств. В свою чергу, сімейні господарства в цій ситуації повинні зменшувати або заощадження, або видатки на споживання, чи проводити як те, так й інше. В будь-якому випадку результатом буде зменшення національного продукту. Зниження чистих податків стимулює як підвищення збережень, так і підвищення рівня споживання, позитивно впливаючи таким чином на збільшення національного продукту.
Заходи, що проводяться в рамках фіскальної політики, можуть також приймати форму зміни обсягів державних закупок. Підвищення державних закупок стимулює підвищення національного продукту, оскільки в результаті цього підвищуються доходи фірм від продажу товарів та послуг державі. Також зростають і доходи сімейних господарств, якщо збільшити зарплату працівників, зайнятих в державному секторі чи за рахунок кількості зайнятих в ньому. Зниження обсягів державних закупок призводить до протилежного ефекту.
Таким чином, грошовий оборот є складовою частиною платіжного обороту, тобто процесу безперервного руху засобів платежу в країні. Грошовий оборот включає в себе грошовий обіг. Обіг грошових знаків передбачає їх постійний перехід від одних фізичних чи юридичних осіб до інших. Безготівкові грошові знаки не знаходяться в обігу, тому що кожна нова угода вимагає нового запису на банківських рахунках. Поняття "грошовий обіг" відноситься тільки до частини грошового обороту — готівково-грошового обороту.
Грошовий оборот складається з окремих каналів руху грошей між:
- центральним банком країни і комерційними банками;
- комерційними банками;
- підприємствами і організаціями;
- банками і господарюючими суб'єктами;
- господарюючими суб'єктами і населенням;
- фінансовими інститутами і населенням.
Межі кредиту. Роль кредиту в увмовах ринкової економіки.
Як будь-яке економічне явище кредит мас свої межі, в яких реалізується його сутність. Як економічну категорію поняття межі потрібно розглядати як обмеження розповсюдження тих чи інших видів економічних відносин.
Економічними межами розповсюдження кредитних відносин е межі, в яких їх існування об'єктивно необхідно і в яких вони зберігають свої особливі риси. Розвиток кредитних відносин більш економічної обґрунтованої грані безповоротно призводить до їх переродження, зміни сутності кредиту.
Як відомо, кредит функціонує в тісному переплетінні та взаємодії з багатьма економічними процесами та явищами. Для того, щоб відокремити кредитні відносини, визначити їх межі, необхідно відокремити їх від інших економічних відносин в просторі та часі, виходячи з їх специфіки.
Як матеріальний процес, кредит мас просторову, часову та якісну визначеність. Це означає, що кредитні відносини займають чітко визначене положення в просторі (кредитні потоки відокремлені від інших вартісних потоків), кредит має завершеність в часі й має сукупність специфічних, притаманних тільки йому якостей. Таким чином, у філософському розумінні можна говорити про просторові, часові та якісні межі кредиту.
На макроекономічному рівні виділяють декілька видів меж кредиту, що обумовлено складністю сутності кредитних відносин, великою кількістю його проявів. Макроекономічні межі кредиту показують межі розповсюдження відносин з приводу акумуляції і розміщення позикового капіталу в цілому. Кожна з них мас кількісну характеристику. З позицій теорії кредиту кількісний аналіз його макроекономічних границь повинен включати не встановлення конкретних параметрів останніх, а розробку методологічних підходів до їх визначення: виділення факторів, що впливають на функціонування кредиту в даних економічних умовах; встановлення тенденцій розвитку кредитних відносин; вираження кількісної характеристики границь кредиту у вигляді визначених загальноекономічних пропорцій. Перш за все виділяють зовнішні та внутрішні межі кредиту.
Під зовнішніми (міжкатегоріальними) межами кредитних відносин розуміють їх якісне відокремлення в часі та просторі від всіх інших відносин. Зовнішні межі містять в собі всю сукупність кредитних відносин, показують об'єктивні межі їх функціонування, місце кредиту в економічних відносинах суспільства. Разом з тим через ці межі здійснюється взаємозв'язок кредиту з іншими економічними категоріями, причому даний взаємозв'язок є одним з факторів, який визначає ці межі. Так, параметри кредитної сфери залежачи, від об'єму бюджетного фінансування суспільного господарства, розмір кредитних грошей впливає на загальну грошову масу і тощо.
Фактори, які впливають на зовнішні межі кредиту, дуже багатоманітні та різнопланові. До них відносять: рівень розвитку виробництва; обсяг та структуру кредитних ресурсів; ступінь повноти госпрозрахунку підприємств; потреби постачання до грошового обороту розрахункових засобів; фінансове становище господарюючих суб'єктів, співвідношення використовуваних форм кредиту, соціально-економічну політику держави, структуру кредитної системи, діючий кредитний механізм, систему ціноутворення, рівень цін та багато інших факторів. Всі вони в тій чи іншій мірі (і в кожний період по-різному) впливаю її, на попит на кредит, а також на можливості його пропозиції. В самому загальному вигляді кількісна характеристика зовнішніх меж кредиту визначається співвідношенням між обґрунтованою потребою економіки в кредиті та реальною можливістю кредитування, що, в свою чергу, залежить від ресурсів і ефективності функціонування кредитної системи.
Внутрішні межі показують допустиму міру розвитку окремих форм кредиту -— банківського, комерційного, державного, споживчого, міжнародного — в зовнішніх межах кредитних відносин, тобто показує співвідношення часток в рамках єдиного цілого.
Завантажити реферат