Співвідношення між формами кредиту в середині кредитної сфери мас рухомий характер і залежить від великої кількості причин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Кількісні характеристики внутрішніх меж кредиту складаються під впливом загальних факторів, що в різній мірі впливають на розвиток конкретних форм кредиту і мають щодо них інколи специфічне значення.
Виділення внутрішніх меж кредиту обумовлене специфікою прояву різних типів кредитних відносин, які в силу притаманних їм якісних особливостей не можуть бути повністю взаємозамінні. Однак форми кредиту знаходяться в тісному зв'язку одна з одною через внутрішні межі реалізується їх взаємовплив. Розвиток комерційного кредиту, наприклад, створює передумови щодо звуження сфери банківського кредитування; в той же час непряме банківське кредитування є важливим фактором розвитку комерційного кредиту. Взаємозв'язок форм кредиту на базі внутрішніх меж проявляється в тому, що необґрунтоване надмірний розвиток однієї з форм кредиту призводить не тільки до перекручення суті даного типу кредитних відносин, а й звужує можливості розвитку інших форм в рамках зовнішньої межі або деформує цю межу. Зовнішні та внутрішні межі кредиту діалектичне взаємопов'язані. Це проявляється в тому, що, по-перше, вони змінюються під впливом одних і тих самих факторів; по-друге, зміна одних з них призводить до зміни інших. Виходячи з функцій, які виконує кредит, виділяють його функціональні межі — перерозподільчу та емісійну. Функція економічної категорії, яка є проявом її суті, має об'єктивні межі реалізації. Поняття функціональної межі кредиту є поняттям його зовнішньої границі, так як кожна функція віддзеркалює не всю сукупність проявів суті кредиту, а лише поняття внутрішньої границі, тому що функція характеризує специфічний прояв всіх форм кредиту, його суті як єдиної економічної категорії. Перерозподільна межа показує об'єктивно обґрунтовані межі перерозподілу коштів на базі кредиту. Її кількісна характеристика визначається обсягом кредитних ресурсів суспільного господарства. На практиці це означає, що активні операції банків повинні відповідати їх депозитним операціям. Перерозподільна. межа не співпадає з зовнішньою, так як об'єктом перерозподілу можуть виступати тільки вже акумульовані за допомогою кредиту тимчасово вільні грошові ресурси. Однак в якості джерела кредитування використовуються і новостворені ресурси, тобто імітовані засоби. В цьому випадку проявляються антиципаційні якості кредиту, що полягають в його здібності випереджувати у часі накопичення у товарній і грошовій формах. Емісійні кредити видаються під майбутні затрати під ще не виготовлену продукцію і прямо впливають на грошову масу. Зрозуміло, що їх об'єм не може бути довільним і визначається об'єктивно обґрунтовано емісійною границею кредиту.
Антиципаційні якості кредиту реалізуються у процесі емісії платіжних засобів, що носять в сучасних грошових системах в більшості кредитний характер. В зв'язку з тим конкретні параметри емісійних кредитів повинні встановлюватися, виходячи з потреб економічних законів грошового обігу. Зокрема, кількісну характеристику антиципаційних меж кредиту необхідно визначати на основі співвідношення між потребами суспільства на додаткові платіжні засоби і реальними, обґрунтованими потребами економіки в цих засобах у процесі розширеного відтворення. Це означає, що емісійні кредити не повинні використовуватися на покриття фінансових збитків підприємств і організацій, які е результатом неефективності їх господарської діяльності, на фінансування бюджетного дефіциту, оскільки в силу своєї природи кредит може виступати тільки як джерело покриття дійсно тимчасової потреби господарських суб'єктів у засобах, викликане нормальним процесом виробництва та обігу товарів. Вибір обгрунтованих критеріїв визначення меж розвитку кредитних відносин е важливою теоретичною проблемою. Необхідно, щоб кількісні характеристики макроекономічних меж кредиту встановлювались на базі критеріїв, які мають об'єктивний характер, тобто визначених з природних якостей кредиту.
Межі кредиту і критерії їх визначення носять об'єктивний характер, базуються на суттєвих якостях кредиту та характері його взаємозв'язку з іншими економічними категоріями. В реальній господарській практиці межі розвитку кредитних відносин встановлюються у вигляді конкретних економічних показників, кількісні параметри яких залежать від цілей та завдань кредитної політики, економічної ситуації. Дані показники відображають не економічні межі кредиту як такі, а границі використання кредиту, які можуть бути ширше або вужче меж кредиту. Межі кредитування вказують на найбільший рівень використання кредиту, що визначається в більшості суб'єктивними факторами. Межі використання кредиту можуть встановлюватись як у вигляді окремих показників, так і пропорцій, наприклад, між обсягом кредитних внесків і валовим національним продуктом, між об'ємом короткострокових кредитів і об'ємом засобів обігу, обсягом довгострокових кредитів і обсягом капітальних внесків тощо.
Для того, щоб межі кредитування, які визначаються на практиці, в найбільшій мірі співпадали з об'єктивними межами кредиту, необхідно встановлювати їх, виходячи з теоретично обґрунтованих критеріїв. В якості критеріїв висуваються темпи зростання валового національного продукту і національного доходу, обсяг акумульованих кредитних ресурсів, обсяг позикового фонду.
Встановлені межі визначають межу розповсюдження кредитних відносин на макроекономічному рівні. Однак розвиток ринкових відносин в кредитній сфері обумовив ситуацію, в якій встановлення і підтримка макроекономічних меж кредиту все більшою мірою забезпечується через регулювання меж кредиту на рівні суб'єктів господарювання.
Зміст економічно обґрунтованих границь кредитування на мікро рівні розкриває поняття кредитоспроможності позичальника, ліквідності банку.
Кредитоспроможність у самому загальному вигляді представляє собою економічно обґрунтовану кредитосмність господарюючого суб'єкту. Кредитні відносини є об'єктивно необхідним атрибутом репродуктивного процесу, тобто використання позикових засобів являє собою нормальне явище в діяльності господарюючих суб'єктів і носить постійний характер. Однак обсяги кредитних вкладень, які отримує окремий учасник репродуктивного процесу мають економічну межу, яка базується на такій сутнісній якості кредиту, як повсрнсність. Так як природні якості кредиту передбачають необхідність обов'язкового повернення позикових коштів, то кредитоспроможність позичальника обмежена його можливостями повернення позики.
Спроможність повернути позику визначається цілим комплексом факторів, які впливають на рівень ефективності фінансово-господарської діяльності позичальника. Її всебічна оцінка базується на аналізі виробничих та фінансових показників, перспектив виробництва та збуту продукції, включаючи ділові якості керівників підприємства. В силу специфічності параметрів функціонування кожного господарюючого суб'єкту, проблема визначення його кредитоспроможності досить складна, однак розроблені різні методи її оцінки.
Завантажити реферат