Юридична характеристика складу злочину

План

Вступ

1. Диверсія — небезпечне явище для суспільства

2. Об’єкт злочину

3. Об’єктивна сторона ст.60

4. Суб’єкт диверсії

5. Суб’єктивна сторона

6. Суміжні склади злочинів

Висновок

Література

Вступ

Служба безпеки України порушує кримінальні справи щодо невеликої кількості злочинів, які передбачені статтями Особливої частини Кримінального кодексу України. Серед них важливе місце займають ті, в яких передбачається відповідальність за особливо небезпечні злочини проти держави. До цієї невеликої кількості статтей відноситься також ст.60 ККУ, яка має назву “Диверсія”. Вона встановлює відповідальність за злочини, які посягають на економічну систему України.

Суть диверсії розкривається в диспозиції ст.60 — це “вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів, чи інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров’ю, на зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а так само вчинення з цією метою масових отруєнь, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій”. Необхідно розрізняти поняття “диверсія” і “тероризм”. Тероризм — це здійснення, підготовка, або загроза здійснення взриву, підпалу або інших дій, які створюють небезпечність для життя або здоров'я людини або загроза настання тяжких наслідків, якщо вони здійсненні з метою примушення органів державної влади, органів місцевого самоврядування або повноважних осіб, міжнародних організацій або їх представників, а також фізичних, юридичних осіб здійснити певну дію або утримання від її здійснення, направлені на залякування населення, провокацію війни або воєнних конфліктів, які призведуть до міжнародних ускладнень. Отже, ці поняття різні, хоча їх спільність в тому, що вони характеризують направленість на завдання фізичної шкоди необмежено широкому колу осіб, а з іншого боку — пошкодження або знищення матеріальних об'єктів. Диверсія спрямована на ослаблення держави, завдання великої шкоди її економічній системі.

Визначення тероризму у вигляді окремої статті Кримінального кодексу України поки-що не існує, на відміну від КК Російської Федерації. В минулому році у Росії прогриміли вибухи (в Москві, Буйнакському, а також у Волгодонському Ростовської області були підірвані жилі дев'ятиповерхові будинки), по яких було порушено кримінальні справи за статтею "тероризм". В цілому, диверсія — злочин терористичного характеру; тому в наш час вона повина привертати увагу науковців. Підвищений інтерес це питання становить для співробітників відповідних підрозділів СБУ, до завдання якої, згідно із законодавством, входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму та ін.

Тому курсова робота буде на тему "диверсія", метою — грунтовний аналіз з юридичної точки зору ст. 60 ККУ, а також обставин злочину, передбаченого нею.

Диверсія — небезпечне явище у суспільстві

Необхідно розпочати з того, що ст.60 "Диверсія", мала вагоме значення за часів Радянського Союзу. Світ умовно розподілявся на два полюси, між якими точилася жорстока холодна війна. Американські спецслужби проводили акції безпосереднього підриву у багатьох сферах суспільного життя, серед яких значне місце відводиться економиці. У підручнику "Советское уголовное право" говориться: "Враги Советского государства стремились в прошлом и могут попытаться в будущем, в настоящее время ослабить нашу экономическую основу, применяя такую опасную форму борьбы, как диверсия".¹

Переглядаючи дайджести Прес-центру Служби безпеки України слово "диверсія" зустрілося декілька разів, до того ж, не як склад злочину. Але буде невірним твердження, що диверсія втратила актуальність у наш час. Навпаки! Якщо взяти до уваги те, що Україна залишилася сферою діяльності спецслужб іноземних держав, об'єктом устремлінь багатьох країн, а також те, що для вчинення диверсії можуть бути використані останні досягнення в галузі науки і техніки, то вона являє собою підвищену суспільну небезпеку.

Крім того, сьогодні існує реальна небезпека, яка базується на прямих загрозах застосування спеціальних біологічних, хімічних та інших засобів масового знищення людей, тваринного та рослинного світу різними міжнародними терростичними організаціями. Вони можуть учинити злодіяння, виходячи із своїх екстремістських мотивів або за завданням спеціальних іноземних держав. Саме з цієї причини боротьба з екстремістською діяльністю ворожих Україні елементів, своєчасне їх викриття та запобігання вчиненню ними диверсійних акцій є одним з головних завдань органів Служби безпеки України.

Суспільна небезпечність диверсії полягає в наступному:

1. Значна матеріальна шкода. Диверсійні акти завдають великої шкоди економіці. Кожна сфера суспільного життя, так чи інакше пов'язана з економікою, в певній мірі залежать від неї. Навіть один диверсійний акт може спричинити дуже велику шкоду, сповільнити темпи будівництва та вводу в експлуатацію окремих підприємств, порушити ритмічність роботи будь-якої галузі промисловості, транспорту. Тому, диверсія, дійсно ослаблює державу.

2. Людські жертви. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека, згідно зі ст.3 Конституції України визнаються найвищою соціальною цінністю. Масове знищення людей призводить до формування негативного морально-психологічного клімату, почуття страху громадян за своє життя, а також дестабілізації обстановки в державі.

Отже, суспільна небезпечність диверсії надто велика, що й пояснює віднесення її до особливо небезпечних злочинів проти держави.

Об'єкт злочину

За загальним правилом, об'єкт злочину — це те, проти чого він спрямований і чому може заподіяти або спричиняє шкоду. В сучасній науці кримінального права і у ст. 60 "Диверсія" можна виділити загальний, родовий і безпосередній об'єкти.

Загальним об'єктом диверсії є вся сукупність суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом. Ці відносини перераховані у ст. 1 ККУ.

Питання щодо визначення родового об'єкту ст. 60 — дискусійне. Так, Боровенко В.М. родовим об'єктом називає економічну систему, а безпосереднім державу і життя, здоров'я людей.¹ Бантишев О.Ф. та Андрусів Г.В. визначають економіну систему держави основним об'єктом.²

На мій погляд, родовим об'єктом диверсії — є економічна система України, а безпосереднім — держава. Життя та здоров'я людини можна віднести до безпосереднього в першій формі скоєння злочину, і до додаткового в останніх формах. Додатковим об'єктом може бути також тваринний і рослинний світ; а у тих випадках, коли в результаті диверсії знищується або пошкоджується військове майно, додатковим об'єктом злочину слід вважати й обороноздатність України.