Предметом злочину при епіфітотії є поряд з культурними також деякі дикі рослини. В народному господарстві ліс є сировиною багатоцільовою використання. Ліси відіграють велику роль в розвитку економіки, покращенні навколишнього середовища, підвищенні благоустрою народу; вони здійснюють вплив на клімат, атмосферу, гідрологічний режим рік та інших водних об'єктів, запобігають вітрій та водній ерозії грунтів, мають інші корисні природні властивості, використовуються в лікувальних цілях, для задоволення культурних та естетичних потреб населення. Відновлення лісових масивів, ушкоджених в результаті епіфітотії, потребують не тільки матеріальних витрат, але й часу. В окремих випадках знищені в результаті епіфітотії лісові масиви не можуть бути відновлені (наприклад, реліктові діброви у заповідниках українського степу і т.п.).
При епіфітотії ускладнено як визначення епіцентру її виникнення, так і початкового моменту, що буде впливати не тільки на успішність боротьби з нею, але й на розслідування цієї категорії злочинів. При епіфітотії завдається не тільки економічна, але й біологічна шкода.
Отже, я розглянув об'єктивну сторону диверсії. Всі інші ознаки, які входять до її складу, є факультативними. Так, наприклад, спосіб вчинення диверсії чітко визначений — вчинення вибухів, підпалів, але в цьому є реченні диспозиції ст.60 законодавець визначив, що здійснення диверсії може бути й іншими способами. Наприклад, здійснення диверсійного акта за допомогою радіозасобів, коли має місце пряме та безпосереднє використання радіоприладів в цілях здійснення диверсійних актів (створення поміх радіомаяку, радіолокаційним елементам, в результаті чого можуть виникнути авіакатастрофи та ін.).
Спосіб здійснення диверсії не є кваліфікуючою ознакою, але здійснює істотний вплив на ступінь суспільної небезпечності конкретного злочину і береться до уваги при визначенні міри покарання.
Знаряддя, засоби, місце, час, обстановка вчинення злочину теж, як і спосіб, є факультативними ознаками і на кваліфікацію не впливають, хоча враховуються при визначенні винному міри покарання. Тому, на мій поглад, не має необхідності розглядати їх.
Суб'єкт злочину
Для суб'єкта злочину при диверсії достатніми ознаками і в той же час необхідними обставинами є осудність і досягнення 16-річного віку. Встановлюючи кримінальну відповідальність за диверсію з 16 років, законодавець тим самим ніби відмітив, що особа, яка не досягла цього віку, при усвідомленні тактичної сторони діяння та його очевидних наслідків не може в той же час в повній мірі і в повному обсязі усвідомлювати політичні, економічні і соціальні наслідки свого діяння. Разом з тим, як свідчить психологія, розвиток і становлення індивідуальності не зупиняється й при досягненні особою шістнадцяти років, в силу чого не завжди і не кожний суб'єкт, який досяг визначеного віку, може в повному обсязі усвідомлювати взаємозв'язок своїх діянь з іншими соціальними фактами та явищами. Дослідження, які провели Смирнов та Ігнатьєв А.Н., говорять про те, що особливо небезпечні державні злочини здійснюються, як правило, людьми зрілого (26-60 років) віку.
Диверсійні акти можуть вчинятися особами, які вороже налаштоні проти державного та суспільного ладу України, які морально розклались, а також особами, які стали на шлях державної зради та вчинити ці акти за завданням іноземних розвідок. Це можуть бути громадяни України, іноземці або особи без громадянства. Якщо диверсію здійснює громадянин України, якій працює на іноземну розвідку, то його дії необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів: "Державна зрада" у формі подання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України та "Диверсія", тобо за ст.ст. 56, 60 КК України.
Суб'єктивна сторона
Суб'єктивна сторона диверсії характеризується формою прямого умислу. Особа, яка скоює цей злочин, усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його небезпечні наслідки і бажає їх настання (в останніх чотирьох формах). В перших двох формах достаньо, щоб особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій й бажала так діяти, переслідуючи ціль ослаблення держави.
Крім прямого умислу, диверсія характеризується наявністю у винного спеціальної мети — ослаблення Української держави. Про наявність її можуть свідчити об'єктивні данні про зміст діяння, вони повинні включати конкретну соціальну обстановку, на фоні і в зв'язку з якою здійснено злочин. Немалу роль при цьому відіграють грунтовний аналіз і належна оцінка поведінки суб'єкта до скоєння злочину, а також мотиви здійснення злочину.
Мотивами злочинної поведінки при вчиненні диверсії є, частіше всього, ненависть до України, її народу, її державного та суспільного ладу; користолюбство, помста та інші. Мотиви на кваліфікацію не впливають, хоча їх встановлення необхідно для того, щоб визначити характер і направленність умислу винного і ціль здійснення дій.
Встановлення мотивів злочинного діяння не мав значення при визначенні міри покарання.
Суміжні склади злочину
На практиці дуже важливо розмежовувати диверсію від подібних складів злочину. Однакові ознаки має з ст.60 "Диверсія" ст. 89 НКУ "Умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна". Обов'язковою ознакою диверсії є суспільна ціль — ослаблення держави, яка й відрізняє її від інших суміжних складів злочинів.
Ст. 157 "Порушення ветеринарних правил": "Порушення ветеринарних правил, що спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки". Цей злочин вчинюється необережно. Умисне поширення епізоотії підпадає під ознаки ст. 60 ККУ (Звісно, що необхідно наявність умислу).
Так само слід розглядати ст. 158 "Порушення правил по боротьбі з хворобами і шкідливими рослинами". Умисне поширення епіфітотії має ознаки ст. 60 ККУ.
Також, слід відрізняти диверсію від ст. 245 ККУ "Умисне знищення або пошкодження війського майна": "Умисне пошкодження зброї, боєприпасів, засобів пересування, військової техніки чи іншого військового майна, при відсутності ознак особливо небезпечного державного злочину". Якщо дії, передбачені диспозицією ст. 245, вчинені з метою ослаблення держави, то ці дії необхідно кваліфікувати за ст. 60 ККУ.
Отже, необхідно зробити висновок, що при дотриманні принципу законності важливе значення має розмежування суміжних складів злочину між диверсію та спеціальною метою.
Висновок
В наш час диверсія — злочин, який рідко зустрічається у судовій практиці. Однак небезпечність його так велика, що диверсія займає чільне місце серед особливо небезпечних злочинів проти держави.
Співробітники Служби безпеки України повинні добре знати і розбиратися в ознаках цього зкладу злочину і відмежовувати його від суміжних складів.
В роботі я детально розібрав склад злочину ст. 60 "Диверсія": об'єктивні та суб'єктивні ознаки.
На мій погляд, мета та цілі, які ставились на початку, досягнені.
Завантажити реферат