Для дропаутів обох статей головними передумовами є неуспішність у навчанні, безнормовість і соціальна ізоляція, випадки кидання школи серед членів родини і відданість товаришам. Кидання школи пов’язано з класом, а протиправність – ні; сильна відданість товаришам сприяє правопорушенням незалежно від ступеня протиправності в цій групі. Автори дійшли висновку, що товариська (компанійська) культура сама по собі сприяє правопорушенням".
Таким чином, було зроблено наступні висновки:
1. Не було знайдено жодного зв’язку між протиправною поведінкою і соціальним класом чи етнічним походженням.
2. Ступінь участі у факультативних заняттях не вказує (не є індикатором) на протиправність поведінки.
3. Серед жінок правопорушення є частіше відповіддю на відчуження і відторгнення, ніж у чоловіків.
4. Для чоловіків і жінок шкільний контекст є соціально важливішим за родину чи громаду.
5. Спілкування з друзями-правопорушниками разом з відчуженням і безнормовістю є одночасно причиною і результатом правопорушень як серед жінок, так і чоловіків.
Під час досліджень зв’язку між родинною структурою і злочинністю було зроблено таке зауваження: "Стабільна робота і подружнє життя у дорослому віці значною мірою пов’язані зі змінами у дорослій злочинності – чим більше дорослий відданий своїй роботі і родини, тим менше злочинності і девіації…"
Підхід "рутинної активності" розглядає злочинність як поєднання трьох елементів: 1. Прийнятні правопорушники (люди, що вмотивовані здійснити злочин), 2. прийнятні цілі (наявність цінних і легкотранспортабельних речей), 3. відсутність достатніх охоронців (людей, спроможних попередити злочинну діяльність). Важливим висновком є те, що "збіг у часі та просторі прийнятних цілей і відсутність достатніх охоронців може призвести до значного збільшення кількості злочинів без жодного зростання чи зміни структурних умов, що мотивують людину на скоєння злочину".
Теорії конфліктів і критична кримінологія
Підхід з позиції класового конфлікту грунтується на працях Карла Маркса і Фрідріха Енгельса і на сучасному етапі призвів до виникнення критичної, або радикальної кримінології. Незважаючи на відсутність уніфікованого підходу, у цих теорій є декілька спільних рис:
1. покладання на економічне обгрунтування поведінки;
2. віра в те, що проблема злочинності не може бути вирішена в межах сучасного капіталізму.
Також одностайні щодо того, що серйозна вулична злочинність не є найбільшою загрозою суспільству. На їх думку, корпоративні, політичні та екологічні злочини становлять більшу небезпеку.
Згідно критичній теорії, капіталізм є економічною системою, що утворює класову систему, яка надає перевагу деяким членам суспільства за рахунок інших членів того ж суспільства. Класова приналежність обумовлює економічні і політичні відносини індивідуумів, оскільки економічні статки є поєднаними з політичною владою.
Класова упередженість, втілена у законах, відображається у соціальному контролі. Наприклад, люди нижчих класів мають більші шанси бути арештованими, визнаними винними і отримати суворе покарання, ніж представники вищого класу. Але результати соціологічних досліджень (неофіційні джерела) вказують, що злочинність розподілена між класами набагато рівномірніше, ніж за офіційними даними.
Критичні кримінологи обстоюють позицію, що соціальний контроль за злочинцями є упереджений, оскільки кримінальне право зосереджене на поведінці, яка є більш характерною для безвладних, наприклад, публічне п'янство. Класова упередженість у праві також проглядається в тому, що в багатьох випадках шкідлива соціальна поведінка вищих класів розглядається в цивільному чи адміністративному порядку, а не за кримінальним процесом.
Представниками такого напрямку є Річард Куінні, Герман та Юлія Швендінгер, Вільям Чамблісс і Роберт Сейдман та інші.
Найбільш серйозним недоліком критичної кримінології визнається те, що вона не є теорією, яку можна перевірити експериментально, але радше є точкою зору, поглядом, орієнтацією. Терміни, життєво важливі для теорії, такі як "соціальний клас", не є точно визначеними в термінології, що заважає її практичній перевірці.
Разом з тим, відзначається важливість теорії в тому, що вона ставить питання про те, "що є достатні свідчення того, що наші ідеали рівності перед законом поступаються чинникам доходу і раси в індустріальному, значно бюрократизованому суспільному порядку." (Сайкс).
Соціоцентричні "теорії процесу"
До середини 90-х теорії соціальної структури значно втратили популярність, проте їхні досягнення були використані у інших, новіших "теоріях процесу".
Вони виникли внаслідок того, що соціологи почали вивчати той факт, що не всі люди, які піддаються однаковим соціально-структурним впливам, реагують на це однаково. Одні стають законослухняними громадянами, інші – злочинцями. Не всі злочинці поводяться протиправно на будь-які обставини; не всі незлочинці завжди дотримуються закону. Щоб пояснити ці відмінності, соціологи вважають, що люди навчаються поведінці і злочинна поведінка може бути набута так само, як і незлочинна.
Початок цьому напрямку поклали концепції диференційного ототожнення (асоціації) і теорія навчання Едвіна Сазерленда. Його підтримав Дональд Крессі.
Концепція "підтвердження диференційної асоціації" Роберта Бургеса і Рональда Ейкерса як вдосконалення теорії навчання, поєднана із дослідженнями Скіннера.
Процес навчання проходить наступним чином. Особа взаємодіє і входить до груп, що пропонують моделі соціальної підтримки і поведінки. Особа навчається визначенню (оцінці) поведінки шляхом імітації всередині цих груп; ці оцінки підтримуються групою і слугують підтримкою для поведінки особи. Дослідження щодо вживання алкоголю і наркотиків і наступних порушень показали, що теорія пояснює 55 відсотків п’яної поведінки і 68 відсотків вживання марихуани.
Уже майже класична теорія імітації Тарда набула нової актуальності із поширенням телебачення. Дослідники: Альберт Бандура, Вільям Бейлі, Рей Сюретт. Останній є автором книги "Медіа, злочинність і кримінальна юстиція: уявлення і реальність". На його думку, дослідження вказують, що люди стають більш соціально агресивними під впливом мас-медіа, але соціальна агресія не завжди є злочинною, і злочинність здебільшого не є насильницька. Згідно досліджень, зв’язок між пресою і злочинністю може бути непрямим і цей зв’язок сильніший щодо злочинів проти власності, ніж щодо насильницьких злочинів.
Загалом дослідження вказують, що прямого зв’язку між медіа та злочинністю не існує, хоча можлива короткочасна імітація насильства підлітками одразу після перегляду сюжету.
Теорія контролю
Основними засадами теорії контролю є такі:
1. Людська істота потребує навчання (виховання).
2. Відмінності у вихованні відповідають за різний ступінь прихильності до інших і відданості узвичаєному способу життя.
Завантажити реферат