Що ж стосується інших винаходів римлян, то на них варто зупинитися докладніше.
Ми вже знаємо, що арки використовувалися в Древньому Вавилоні, в Етрурії, але саме римляни зробили цю архітектурну форму універсальним засобом досягнення двоякого результату: чисто практичного – економії матеріалу, і естетичного – багаторазово використана в аркадах акведуків, терм, цирків, арка стала в Римі основним архітектурним мотивом.
Римляни, всупереч ідеї обов'язкової "корисності" архітектури, висунутої теоретиком архітектури Витрувієм, створили абсолютно марний, з погляду практичності, тип монументального спорудження – тріумфальну арку: окремо стоять ворота з нізвідки в нікуди. Єдиним призначенням таких споруджень був тріумфальний проїзд імператора, що повертався до Риму після здобутих перемог. Абсурдні з точки зору логіки тріумфальні арки, так само як і тріумфальні колони – що окремо стоять і нічого не несуть, крім статуї імператора, стали надзвичайно популярні в Римі, у найбільш концентрованому виді виражаючи ідею тріумфу государя і величі держави. Ці будівлі прижилися й у Європейських імперіях Нового часу, дійшли навіть до Росії, зберігши не тільки римську форму, але і зміст.
Арки і похідні від них циліндричні зводи широко використовувалися римлянами при будівництві терм. Римські лазні – терми – це зовсім особливий тип споруджень. В жодній країні світу не існувало нічого подібного. Кажучи сучасною мовою, терми – це спортивно-оздоровчі і культурно-рекреаційні центри. Крім власне лазень з парними, величезними басейнами з холодною і гарячою водою, тут були спортивні зали, масажні кабінети, просторі зали для прогулянок, філософських суперечок і бесід, а також бібліотеки з латинськими і грецькими книгами. Римляни дуже любили проводити вільний час у термах. Найбільшими, розкішними і знаменитими були терми імператора Каракали, що, на жаль, дійшли до нас у руїнах. Тут усе вражало своїм розмахом, багатством внутрішньої обробки, величезними високими зводами, величний, спокійний ритм яких прекрасно налаштовував на неквапливі піднесені бесіди і блаженну млість у цьому, загалом, утилітарному закладі. 1700 років тому в Римі нараховувалося близько 800 невеликих часток і 5 великих імператорських терм, що вміщали одночасно до 3000 чоловік.
І ще один великий винахід римлян – купол. Хоча ми вже бачили купольні будівлі в егейській і етруській архітектурі, але справжній купол змогли створити тільки римляни. У досконалості опанувавши мистецтвом кладки арок і зведення зводів, римляни створили купол, що виявився логічним завершенням розвитку цих конструкцій. Купол, як безліч арок, перекинутих через одну точку – замок-купола, – у всієї своїй вроді з'являється перед нами у великому римському спорудженні епохи імператора Адріана в Пантеоні, побудованому в 117-138 роках і присвяченому семи головним римським богам.
Імператор Адріан вирішив перебудувати старий, ще часів Октавіана, храм Юпітера-Месника, побудований на честь перемоги Октавіана над Антонієм і Клеопатрою в 35 році нашої ери. Великий інтелектуал і знавець грецького мистецтва, імператор запросив очолити роботи прославленого архітектора й інженера Аполлодора з Дамаска, відомого на той час численними чудовими будівлями, серед яких: форум і тріумфальна колона Траяна, висотою 40 метрів, міст через Дунай та ін. Навіть якби Аполлодор не побудував нічого, крім Пантеону, одним цим геніальної спорудженням він би себе обезсмертив.
Купол Пантеону побудований з бетону, у який замість каменів додані цеглини – у нижній частині, і пемза – у верхній. Таким чином, сучасний пінобетон, виявляється, мав свого далекого пращура, старше його на 19 століть. Вага купола настільки велика, що архітектору довелося зробити стіни товщиною 6 метрів. Але знаходячись усередині, про це не догадуєшся. Стіни начебто немає зовсім. У центр залу звернені 7 високих ніш зі статуями богів, прорізи з аркадами і колонами. Поверхня самого купола красиво ритмічно розчленована п'ятьма кільцями кесонів, що перспективно скорочуються – це зорово знімає відчуття ваги купола і товщини стін. Чисто оптичними прийомами архітектор досяг величезної виразності внутрішнього простору, а хитромудрою конструкцією – щирої міцності цього великого спорудження, що простояло без малого 19 століть, непідвласного стихіям.
На початку 7 століття Пантеон перетворили в християнську церкву, а в 1520 році в одній з ніш цього храму поховали генія італійського Відродження - Рафаеля Санті. Аж до другої половини 19 століття купол Пантеону залишався неперевершеним за величиною в усьому світі.
Внутрішнє оздоблення Пантеону
ВИСНОВОК
Латини, чи римляни, із середини 1 тисячоліття до нашої ери, що все міцніше улаштовувалися на Апеннінскому півострові, виявилися під найсильнішим впливом своїх сусідів по півострові: етрусків і греків. Саме з цих двох джерел черпало свої ідеї і форми молоде римське мистецтво з часів завоювання цих двох народів, що одержало від їх у безроздільне володіння колосальну культурну спадщину. Від греків римляни взяли типи і форми храмів, не говорячи вже про пантеон богів, ордерну систему, до якої додали свій тосканський ордер, скульптуру, живопис і багато чого іншого. В етрусків вони перейняли багато культів, у тому числі і культ предків, скульптурний портрет, техніку кладки арок, зводів, будівництво доріг, мостів, монументальних гробниць та інші уміння.
Греки були прекрасними витонченими архітекторами. Римляни – грамотними інженерами. Вони будували прекрасні дороги, прямі, як стріла, по яких з великою швидкістю могли пересуватися війська. Одна з таких доріг – Аппієва, вимощена бетоном, гравієм, цементом, кам'яними плитами – була побудована в Римі в 4 столітті до нашої ери, але й дотепер вражає досконалістю інженерної думки. Утім, до кінця середньовіччя саме римські дороги були практично єдиними проїзними сухопутними шляхами Європи, правда, за багато століть без належного догляду вони прийшли в занепад.
Римляни будували прекрасні кам'яні мости через ріки, багато з яких служать дотепер. Використання арок дозволило значно збільшити прольоти між підвалинами моста і заощадити будівельний матеріал. Римляни вміли будувати багатоповерхові будинки – у 6-7 поверхів, із усіма комунікаціями: водопроводом, каналізацією, опаленням, що, до речі, було під підлогою. Створення розвиненої системи водопроводів дозволило безперебійно постачати римські міста найчистішою водою з гірських джерел. По свинцевим і керамічним трубам, прокладеним в акведуках – багатоярусних аркадах, вода надходила в дома, численні міські фонтани і терми – римські лазні. Дотепер на великих просторах колишньої Римської імперії можна бачити величні аркади акведуків, що перетинають ріки і низини. Один з найкрасивіших акведуків Пон-дю-Гар зберігся у Нимі, на півдні Франції.
Регулярне планування римських міст і військових таборів, оточених стіною з вежами і міськими воротами, із брукованими вулицями, що перетинаються під прямим кутом, з великою площею форуму – головного суспільного і торгового центру, з кварталами будинків – инсул – лягла в основу планування багатьох європейських міст: Лондону, Парижу, Мілану, Триру, Барселони й ін., а потім стала основним містобудівним принципом міст США.
Завантажити реферат