П.Загребельний

« – Простіть, мамо й тату, свого сина за те, що він вмер так далеко від вас, за те, що вмер раніше од вас. Ви ще довго пам'ятатимете його. Будете згадувати свого енна вранці, як сходить сонце, і в безсонні ночі, в горі і в радості, взимку й повесні, поки й живі, будете ви журитися за своїм сином . І ще будете ви тужити й нарікати на долю за те, що не поклала вона вашому синові під голову пахучого снопа пшениці, не постелила йому в боки білих, м'яких снігів, не заквітчала йому могили червоною калиною, бо пропав ваш син Андрій безвісти. Чи ж безвісти?»

Ні, не безвісти, – говорить повість П. Загребельного. Залишилися десь люди – все-таки люди, які ходили за ним конвоєм, і якщо не знайшлось у них поваги до юнака, то хоч подив перед силою його душі збережеться в їх пам'яті, це добре для справи миру. Залишилися ж, певно, в живих товариші по долі, які понесуть з собою пам'ять про це недоспіване життя. Залишився Єжі, який повинен пам'ятати, що йому належить жити і за Андрія, бо, ря­туючи його ціною свого життя, радянський юнак заповідав йому і свої людські обов'язки.

А тепер ось іще тисячі читачів, яким розповідає про життя Андрія письменник Павло Загребельний. І так розповідає, що як живий постає перед читачем його юний герой і по безспірному праву тих, хто загинув за Вітчизну, говорить до своїх ровесників: перевірте, чи достойно ви живете, чи вмієте цінити людську честь, радянську свою гідність?

В повісті П. Загребельного виявилися найсильніші сторони його обдарування, його творчість, на мій погляд, належить до того напряму української прози, відносно якого не доводиться повторювати, що романтика є складовою частиною реалізму. А для такої романтики потрібен глибокий суспільний зміст, красиві душею, може, гідні подиву людські образи, тонке відчуття нового в почуттях, ділах, помислах людей, в стосунках між людьми .

Список використаної літератури

1. Фащенко В. Глибінь і розмаїття дивосвіту. – У кн.: Загребельний П. Твори: В 6-ти т. К.: Дніпро, 1979, т. 1, с. 5-6; 15-16.

2. Слабошпицький М. Загадка Павла Загребельного. –Радуга, 1980, № 1, с. 157; 158; 159.

3. Новиченко Л. Хто звів семібрамні Фіви. – У кн.: Література і сучасність: Літературно-критичні статті. К.: Рад. письменник, 1970, вип. ІІІ с. 39-42; 46; 56.

4. Шамота М. Дума про безсмертя. – Літ. газета, 1958, 15 квіт.