“Біг я , біг, прибіг на вершину гори, зустрів двох жінок, одна дала мені води, друга – млинців. Млинці я з”їв сам, а воду дав землі. Земля дала мені траву, траву я віддав козі, коза мені дала кизяки на паливо, кизяки я дав пекарю, пекар дав мені вогонь, вогонь я відніс золотих справ майстрові, золотих справ майстер дав мені ножиці, ножиці я віддав кравцеві.”13
13. Персидские народные сказки. Ташкент, -1958. С.7.
· Казки про тварин.
Дуже розповсюдженими казками в Ірані є казки про тварин. Головна ідея в них, як і в чарівних казках, - боротьба добра і зла.
В казках про тварин традиційним негативним персонажем є лисиця – втілення хитрості, підступності, вовк – уособлення жадоби, шакал – символ підлості.
Але поряд з ними є і добрі тварини – кінь, верблюд, газель, мул. Вони допомагають герою, визволяють його з біди. В казках такого типу невід´ємним складовим є близькість людини з тваринами, вони відчувають навіть далеко від хазяїна, що з ним трапляється та поспішають на допомогу. Наприклад в казці “Залізні зуби” сина падишаха від його сестри – диви рятує улюблена кицька. Таке взаєморозуміння призводить то того, що тварини починають говорити людськими голосами. На приклад в казці “Теля” звірятко починає розмовляти зі своїм хазяїном і попереджає його про небезпеку.
Традиційними відносинами як в перських казках, так і в українських є відносини між вовком та вівцею, лисицею та куркою (журавлем).
Не зважаючи на те, що вовк дуже розумний і хитрий, в багатьох казках вівці (або козлу) вдається перехитрити вовка і цим врятувати собі життя. На приклад в перській казці “Як козел обдурив вовка” читаємо : “Підійшов вовк до купи листя щоб дати клятву, а сам все поглядає, щоб собаки звідкись не вибігли, не знав він що в купі листя спав величезний лютий собака. Тільки-но вовк поклав лапи на листя собака прокинувся і налетів на нього”.14
14. Сказки народов востока. М., 1967.- С.18.
В перський казці “не берися не за свою справу” читаємо про те як осел, аби врятувати собі життя пропонує вовкові виконати своє остане бажання – витягти цвях з підкови.
“Підняв осел задню ногу а вовк присів і міцно вчепився зубами в цвях. Тільки-но вовк нахилився, щоб його видерти, осел
В основному сюжет перських казок про тварин розгортається щосили вдарив вовка і повибивав йому всі зуби”15.
таким чином:
Голодна лисиця , мандруючи, зустрічає вовка (барса, півня); потім вони разом зустрічають ще якусь тварину; потім лисиця хитрістю заводить всіх у пастку і шукає привід, щоб з”їсти їх, але їй це не вдасться; потім лисиця блукає одна, змагається з барсом (або з левом) і перемагає.
Ще одним негативним героєм перських казок є змія (або скорпіон). Часто сюжет розгортається так, що людина (або якась тварина) пригріває або рятує від смерті змію (або скорпіона), яка потім жалить свого рятівника.
“Скорпіон втретє вжалив жабу. А вона пірнула під воду і вже не з”влялася доти, доки скорпіон не потонув.”16
Найбільш точно моралі казок такого типу відповідає українська мудрість “ Не правий вовк, що вівцю з”їв; не права й вівця, що до лісу пішла.”
Казкам про тварин також притаманний кумулятивний, тобто ланцюговий сюжет. Влучним прикладом може бути казка “Пан мишеня” : “Цигане, цигане, дай мені решето, решето я дам
торговцеві зерном, він дасть мені просо, просо я дам курочці,
15. Персидские народные сказки. Под редакцией Брагинского, М., 1987.- С.24.
16. Персидские сказки. Перевод Р.Алиева, А.Бертельса и Н.Османова,М., 1958.- С.31.
курочка знесе мені яєчко, яєчко я дам ткачеві, ткач дасть ниток, нитки я дам шевцеві і він підшиє мені хвоста.”17
Дуже часто в сюжетних лініях перських та українських казок зустрічається образ лисиці-посередника або судді. Лисицю просять поділити якусь здобич, а вона з “їдає більшу частину і переконує усіх, що немає кращої судді, ніж вона.
“Котики й віддали їй грудочку сиру, щоб вона розділила. Лисичка переломила грудочку надвоє, а далі й каже: ”Ні, цей
шматочок більший, треба порівняти!” Та й над”ла один шматок. “А тепер, - каже, - оцей більший, треба його трішки підрівняти, щоб по правді було!” І знов над“їла. Та так рівняла, що то той шматочок над”їсть, то той, поки стало два зовсім маленьких шматочки.”18
Але найчастіше ми зустрічаємо образ лисиці-ошуканки. Зазвичай вона, аби здобути собі їжу, але при цьому не працювати, обдурює вовка, барса, їжака, або якусь іншу тварину. Ведучи паразитичний спосіб життя, лисиця завжди
тікає від покарання.
“ Люди як вискочать – з кочергами, з рогачами, з сокирами: вбили того вовка, а лисичка й досі живе у своїй хатці.”19
Слід відмітити, що в українських народних казках на відміну від перських казок, образ ведмедя наділений зазвичай позитивними рисами. Так він виступає в ролі справедливого судді або дужого рятівника. Але зустрічається й таке, що ведмедя ошукують або просто використовують його силу. А от в перських казках він завжди залишається “в дурнях”, над ним сміються, глузують з його тупості, необережності. Якщо вислів
_
17, Персидские сказки. Перевод Р.Алиева, А.Бертельса и Н.Османова,М., ИВЛ,1958.- С.30.
18. Українські народні казки. К., “Дніпро”, 1987.- С.16.
19. Дивна сопілка. Українські народні казки. Львів , 1989.- С.12.
“сильний як ведмідь” сприймається персами як образа, то
вислів “сильний як тигр” – як похвала.
“Ведмідь сів, щоб прочитати послання, а верблюд як вдарить його в груди, що він відлетів на десять кроків і втратив свідомість. І лише після цього він зрозумів, як треба тлумачити свій сон.”20
Слід зазначити, що афористичність, що властива більшості іранських казок , наштовхує на думку, що, можливо, звідси народилося багато поширених в Ірані прислів’їв . Так в казці “Балхський суд”, наприклад, є епізод про те, як Мехрак відірвав хвіст в осла і погонщик пішов скаржитися судді. Цей епізод породив відому приказку: “У мого осла з дитинства немає хвоста.”
20. Персидские сказки. Перевод Р.Алиева, А.Бертельса и Н.Османова,М., ИВЛ,1958.- С.446.
· Побутові казки.
З точки зору середньовічних професіональних літераторів побутова розповідь, побутова казка були зневажливими жанрами, які розповідалися блазнями, вульгарними людьми. До “високої” літератури допускалися лише розповіді і казки, які мали додаткове значення: це були або апологи, як в “Калілі і Димні”, або зібрання повчальних історичних анекдотів, або оповіді етичного або містичного характеру. Але популярність побутової казки була такою великою, що багато відомих літераторів складали збірки таких казок, не розкриваючи, правда, свого імені.
До таких казок належить велика кількість реалістичних новел “Тисячі й однієї ночі”.
Для побутових казок Ірану характерні повсякденні, “низькі” обставини, грубуватий гумор і сатиричне відношення до дійсності. В них може бути і фантастичний елемент, але, як правило, він відіграє підлеглу роль. Звичайно, і серед побутових казок є багато різновидів, але вказані особливості притаманні більшості з них.
Завантажити реферат