Василь Стефаник

ВИСНОВОК

Історична правда і художній вимисел у новелі ,, Камінний хрест “

Василь Стефаник по праву вважається найвидатнішим українським новелістом . У своїх творах він правдиво та досконало залював трагічне життя селянства Західної України . Вона в той час пербувала під владою загибелі , люди кинулися емігрувати – до Америки , до Росії , до Бразилії , до Канади . ,, Еміграційна гарячка “ спалахнула на початку 90-х років ХІХ століття і далі зростала . З’явилася спеціальні агенти , які , не знаючи меж у вихваляні ,, американського раю “ , вербували дешеву робочу силу . На болісну тему еміграції з’являлися десятки творів у І.Франка , В.Короленка , О.Кобилянської , С.Васильченка .

Серед них не загубилося , а постійно привертає до себе увагу майстерне Стефаникове оповідання “ Камінний хрест ” . Написанню цього твору передувало багаторічне спостереження й уважне вивчення автором причин еміграції . Прототипом головного персонажа твору Івана Діуха був рахівський селянин Стефан Дідух , який справді виїхав до Канади , залишивши на горбі камінний хрест.

У новелі В.Стефаника Іван Дідух все життя вирощував хліб на піщаному горбі , який дістався йому у спадок , і з того ледве животів .Проклятий горб , политий потом , забирав силу , зробив хлібороба напівкалікою . Тому одержав Іван прізвисько – Переламаний . Поруч з головним героєм автор змальовує коня , який ніби доповнює свого господаря : обидва виступають уособленням важкої праці , тягар якої порівнюється з кам’яним хрестом . Але попри все Іван ладен до самої смерті зі всіх сил трудитися , аби тільки мати кавалок чорного хліба . Він говорить : ,, Не раз , як днина кінчалася , я впаду на ниву та й ревно молюся до Бога : господи , не покинь ніколи чорним кавалком хліба , а я буду все працювати , хіба би не міг ні руков , ні ногов кинути . “ І все ж діти змушують батька продати своє вбоге господарство і виїхати до Канади . Він запросив сусідів , щоб попрощатися з ними .Основна частина твору присвячена показу переживань людини , яка ще вчора була газдою , мала якесь господарство – і раптлм його позбулася . Попереду далека і важка мандрівка . Іван намагається заговорити до сусідів , але ,, каменів , бо слова не годен був заговорити “ . Письменник порівнює Дідуха з тим каменем , якому колись у воді було хоч і важко , та звично . Крім слів , гнітючий душевний настрій Дідуха знаходить вияв також у його вигляді та жестах . Він ,, тупо глядів перед себе “ , ,, одна сльоза котилася по лиці , як перла на скелі “ , він ,, заскреготав зубами , як жорнами … бився в груди “.

Рішення про виїзд за океан Іван прийняв не зразу , а після тривалих суперечок та роздумів: ,, Два роки нічого в хаті не говорилося , лиш Канада та Канада “. Іван мусив скоритися дітям . Його страждання посилюються ще й тим , що він і дружина вже старі люди , що їх , можливо , ще в дорозі чекає загибель . І Дідух при сусідах прощається з жінкою , як перед смертю , просить сусідів пам’янути . А на горбі , на якому залишив усю свою силу , він поставив камінний хрест із своїм та жінчиним іменами . І цей камінний хрест , який поставив емігрант собі ще за життя , якось зближує між собою поняття еміграції і смерті .

Зіставленням Канади з могилою В.Стефаник підкреслював , що переселення за кордон не може бути для селян виходом з тяжкого становища . Тому письменник засуджував еміграцію . У своєму творі він зміг майстерно поєднати історичну правду та художній вимисел , що зробило оповідання “ Камінний хрест ” і до сьогодні найбільш популярним як серед щирих українців , так і серед емігрантів .

Життєва основа новели "Новина" Василя Стефаника (Роль художньої деталi)

В основу сюжету новели "Новина" В. Стефаника покладена реальна подiя, що трапилася в селi Трiйцi 1898 року.

Коли Максим Горький прочитав цю новелу, вiн сказав: "як коротко, сильно i страшно пише ця людина". Батько дружини В. Стефаника - Кирило Гаморак, - прочитавши "Новину" та iншi новели, сказав: "Не пиши так, бо вмреш". А Стефаник написав аж 72 новели.

Чому ж такi страшнi слова говорять про твори В. Стефаника? Тому що за його короткою розповiддю про трагедiю сiм'ї Гриця Летючого - глибока прiрва людського горя, страждань, переживань. Яка сила психологiчної деталi: Гриць, кинувши дiвчатам кусень хлiба, почав потрясати хату страшними прокльонами, а "дiвчата не слухали татової бесiди (яке мирне слово), бо таке було щоднини i щогодини, i вони привикли".

Писати коротко i сильно вдається не кожному письменниковi. Треба умiти вiдшукати те точне слово, за яким криється цiла картина людського життя, стан душi, горе, мука. Це слово називається в лiтературi художня деталь. В. Стефаник був великим майстром художньої деталi. Наприклад, "їли хлiб на печi ., здавалось, що кiстки в лицi потрiскають", "очi . як олово", "глемедали хлiб". Так Стефаник пiдводить читача до того страшного слова, що обпекло батькову свiдомiсть: "Мерцi!" А ось художнi деталi, якi розкривають важкий психiчний стан батька, що замислив жахливе: "камiнь давив груди", "почорнiв", "очi запали всередину", "йшов довго луками", "рiка - велика струя живого срiбла", "Гриць скреготав зубами, аж гомiн лугом розходив ся", "чув на грудях довгий огневий пас, що пiк у серце i голову". I, нарештi, "борзенько взяв Доцьку i з усiєї сили кинув у воду". Бо боявся передумати, адже Гандзуню вiн уже вiдпустив. Потiм "вступив у воду - й задеревiв".

Страшно читати, коли голод i холод, бiда й нестатки штовхають батька на злочин, на дiтовбивство. Страшно, що немає кому подати руку допомоги, що людська бiда байдужа iншим, благополучнiшим.

Невже нiхто не мiг допомогти? Страшно, бо описаний Стефаником випадок - це не художнє перебiльшення, не якась символiчна картина крайнього зубожiння. Це - саме життя. Страшно, бо суспiльство, осудивши батькiвський злочин, не хоче усвiдомити свого злочину перед людьми. Адже батько з вiдчаю топить дитину, рятуючи її вiд голодної смертi. Батько сам - нещадна жертва.

Уся ця страшна трагедiя викликає протест проти негiдного станови ща людини на своїй землi, бажання щось змiнити, кличе до пошуку виходу з тяжкого становища.

Список вживаних ключів інформації

1.)http://ukrreferat.com

2.)http://bankreferatov.ru

3.)“ 700 золотих творів з української мови та літератури ”Мірошниченко С.А.Донецьк : ТОВ Бао 2003.

4.)Петро Хропко – Українська література , підруч. Для 10 класів. Київ Освіта – 1998.