З “третіми державами” (серед яких, до речі, й Україна), які завдяки багатьом як зовнішнім, так і внутрішнім чинникам не можуть у найближчому майбутньому приєднатися до ЕС, були укладені угоди про асоційоване членство з Європейськім Співтовариством, які також називають "Європейськими угодами". В преамбулах цих угод визнається, що кінцева мета кожної з цих країн в цьому процесі — стати членом ЄС і що угода про асоційоване членство покликана сприяти досягненню цієї мети. ЄС підписало угоди про партнерство і співробітництво з більшістю країн, які входили до складу колишнього Радянського Союзу. Крім УПС з Російською Федерацією та Республікою Молдова, які вже набули чинності, відповідні угоди підписано з Вірменією, Азербайджаном, Грузією, Казахстаном, Киргиз станом, Узбекистаном, Туркменистаном та Бєларуссю, і ці угоди чекають на свою ратифікацію.
ВТО
За прогнозами спеціалістів, діяльність ВТО дозволить до початку XXI в. знизити середню ставку митних тарифів у розвинутих країнах до 3% (у середині 90-х рр. вона складала там 4%).
НАФТА
Майже всі торгові й інвестиційні бар'єри між країнами-учасницями повинні бути зняті протягом таких 15 років. Зараз у ряді південноамериканських країн проглядається прагнення до приєднання до НАФТА.
АТЄС
У листопаді 1996 р., у Манілі на Філіппінах учасники АТЄС зуміли домовитися про координацію індивідуальних і спільних планів лібералізації ринків товарів і послуг. Було підтверджене прагнення створити до 2020 р. зону, вільну для переміщення товарів і капіталів, зберегти мораторій на вступ нових членів до кінця сторіччя. У цілому АТЄС можна оцінити як угруповання «відкритої економічної інтеграції», заявку на вступ у який подали Росія, Індія, Пакистан, Монголія, Колумбія, Еквадор.
АСЕАН
До 2000 р. АСЕАН планує знизити мито до 5% по 38 тис. найменувань товарів і створити систему безмитної торгівлі, свого роду «загальний ринок».
МЕРКОСУР
Кінцева ціль створення «Меркосур» учасниками визначена як утворення в регіоні «загального ринку» і для досягнення цього країни учасниці збираються провести:
- уніфікацію національних режимів оподатковування, трудового і міграційного законодавства;
- створити механізм регулювання обмінних курсів валют; ввести принцип пріоритетності рішень і правил «Меркосур» над національними законодавствами.
ОЄС—ЄКО
ОЄС—ЄКО, за задумом країн фундаторів, має стати прообразом майбутнього Центральноазіатського загального ринку, що повинний містити в собі і мусульманські республіки СНД (середньоазіатські, Казахстан, Азербайджан).
4. Місце Україні в процесах світової економічної інтеграції.
Рівень економічного розвитку України, як і будь-якої іншої країни, тісно пов'язаний з процесами, що відбуваються у всесвітньому господарстві, Від ступеню участі в міжнародному поділі праці залежить вирішення багатьох проблем української економіки.
До головних економічних чинників, які впливають на швидкість процесу входження України у світовий економічний простір, слід віднести:
Позитивні:
• значний сировинний потенціал;
• вигідне географічне положення, розвинуту мережу залізничних доріг, водних і повітряних трас, трубопроводів і мережу енергопостачання ;
• досить високий рівень кваліфікації кадрів поряд з вкрай низькою заробітною платою, хоча досить часто це нівелюється низькім рівнем продуктивності праці;
• наявність технологічно-передових секторів промисловості, здатних до швидкого освоєння нових видів продукції;
• наявність виробничої бази (будинки, інфраструктура, тощо), яка швидко без значних обсягів інвестування може бути використана у новому виробничому процесі.
Негативні:
• Тривалий час Україна, як інші постсоціалістичні країни, була ізольована від світогосподарських глобальних процесів і приречена на замкненість і самодостатність. За часів СССР економіка України функціонувала на принципах централізованого планування і розвивалась у відриві від впливу світової господарської кон’юнктури, у власній системі цінових пропозицій; вона виробляла та в певній мірі продовжує виробляти в основному продукти, що не знаходять попиту на зовнішньому ринку за сприятливими цінами. Функції щодо регулювання зовнішньої торгівлі і платежів в основному виконували органи державного управління, а не ринкові регулятори.
• Наявність високого ступеню політичної нестабільності, відсутність чіткої економічної політики, непослідовність в проведенні реформ;
• невизначеність, непослідовність, а іноді відсутність належної законодавчої базі ;
• велику корумпованість владних структур різних рівнів;
• 3 1991-2000р. відбулося 2-3 кратне падіння ВВП. На 1.07.1999 р. обсяг кредиторської заборгованості перевищив обсяг ВВП у 1,6 рази.
• Відносно великий державний борг (на 1 січня 2000 р. внутрішній борг біля 15млрд, зовнішній ~ 65млрд гривень при річному бюджеті біля 52 млрд. гривень.), невиважену політику щодо зовнішніх запозичень (більшість з них взяті у вигляді кредитів, а не у формі прямих інвестицій, і використані неефективно, в основному на покриття дефіциту державного бюджету і платіжного балансу);
• скорочення виробничого споживання за рахунок різкого падіння виробництва, а також обмеженість внутрішнього ринку у зв'язку з вкрай низькою купівельною спроможністю населення;
• низка інвестиційна привабливість галузей з довгостроковим циклом віддачі вкладених капіталів. В результаті структурні зрушення гальмуються фактично нульовою інвестиційною активністю;
• значний відтік капіталу з України ( в негативному відношенні ~1\10), обумовлений, з одного боку, кримінальним його характером, а з другого, невірою значної частини вітчизняних бізнесменів у сталість економічних перетворень, а також значні труднощі щодо легального ведення бізнесу.
• подальше погіршення структури експортно-імпортних потоків: збільшення в експорті питомої ваги сировинної групи товарів, а в імпорті - продукції споживчого призначення.
• недостатній розвиток фінансової, технічної, інформаційної та іншої інфраструктури;
• неконкурентоздатність продукції більшості українських підприємств, більш того, - ймовірність "системного відриву" її від групи провідних країн через несумісність технологій, низьку здатність економіки до інвестицій та нововведень, структурно-галузеву несумісність;
• переважна орієнтованість торговельних зв'язків України на одну країну - Російську Федерацію;
Щодо стратегічних напрямів інтеграції України в світове господарство необхідно виділити:
Входження її в перспективі до структур Європейського Союзу (ЄС).
У напрямі розвитку зовнішньої торгівлі з окремими регіонами світу одне з найбільш приоритетних направлень української інтеграції є поглиблення зв’язків з країнами-членами Європейського Союзу. Необхідність інтеграції Україні до ЕС випливає з ряду об'єктивних обставин:
• Україна представляє собою одну з найбільших, як за чисельністю населення, так і за територією, європейських країн;
Завантажити реферат