У результаті спільної дії цих чинників почалася криза на валютних і фондових біржах країн Південно-Східної Азії, що виявилося в падінні курсу їхніх валют і цінних паперів, насамперед, акцій, що потягло за собою ланцюгову реакцію банкрутства ряду банків і інших кредитно-фінансових інститутів.
Четверта причина азіатської фінансової кризи - неправильне використання кредитів і інвестицій у країнах Південно-Східної Азії, спрямованих у нерухомість і фінансові активи, а не у виробництво.
Оскільки існує глобалізація ринків капіталу через переплетення ринків цінних паперів і інвестицій, азіатська фінансова криза торкнулася також і багатьох інших країн, включаючи головні західні. Це виявило себе, насамперед, у падінні курсу акцій на Нью-Йоркській й інших значних фондових біржах західних країн (Лондонській, Паризькій, Франкфуртській).
Наслідки азіатської кризи для Японії виявилися дуже серйозними. Крім падіння курсу ієни стосовно долару і зниження курсової вартості акції, виникнула гостра негативна ситуація в кредитній системі Японії.
Наслідки азіатської кризи для США і західної Європи виявилися менш суттєвими. Зниження курсу акцій на фондових біржах цих країн було припинено як тимчасовим закриттям бірж, так і оберненою купівлею цінних паперів тими компаніями і корпораціями, у яких курси паперів упали у жовтні - листопаді 1997 р.
У Західній Європі біржові індекси восени 1997 р. також піддалися коливанням від падіння до зростання, хоча на початку 1998 р. намітилася тенденція до їх підвищення. Водночас США і Західна Європа продовжують відчувати наслідки азіатської кризи і виражають певну занепокоєність на майбутнє, оскільки на країни Південно-Східної Азії донедавна припадало 1/3 світового ВВП і більш 40% експорту в США і Західну Європу. Отже знецінення валют країн Південно-Східної Азії становить певну погрозу для головних західних країн, тому що ріст притоку дешевих азіатських товарів може призвести до дефіциту торгових і платіжних балансів, дестабілізації економіки, особливо зростання безробіття, що, дуже небезпечно для Франції, Англії, ФРН.
Ланцюгова реакція азіатської фінансової кризи негативно вплинула на країни Латинської Америки і Росію, де відсутня економічна і фінансова стабільність.
Таким чином, азіатська фінансова криза поступово переросла у світову фінансову кризу 1998 р., істотно підірвавши стабільність національних ринків капіталів, а також у цілому світовий фінансовий ринок.
• Суттєвою перепоною для поглиблення міжнародної економічної інтеграції є різний рівень (ступінь) розвитку економік країн , що інтегруються, внаслідок чого конкурентноздатність національних економік країн , що розвиваються , виявляється очевидно меншою, в порівнянні з економіками розвинутих капіталістичних країн. За умов послаблення митних бар'єрів це призводить до нездатності виробників країн, що розвиваються, конкурувати з виробниками економічно розвинутих країн.
Дозволити собі достатню відкритість режиму зовнішньої торгівлі може лише сильна у конкурентному плані держава, яка здатна знайти собі гідне місце на світовому ринку. Надзвичайно багату інформацію дає знайомство з матеріалами світового звіту про конкурентоспроможність окремих національних економік за 1998 рік1. Звіт є результатом досліджень великої групи вчених з різних країн світу, серед яких Джефрі Сакс, Майкл Портер та інші відомі економісти.
Концентрованим результатом дослідження є зведений індекс конкурентоспроможності різних країн світу у 1998 році.
Методологію дослідження у Світовому звіті проаналізував Ендрю Уорнер2. При побудові індексу комбінувалося два основних види даних. Перший - кількісні дані: вони є індикаторами економічного стану країни, технологічних можливостей і інфраструктури, які зібрані у широкому колі виданих джерел. Другий вид даних - дані спостережень (експертні дані): огляд вимірює сприйняття ситуації провідними представниками ділових кіл (більше ніж 3000 респондентів із 53-х країн, що представлені у звіті). Інформація від цих спостережень охоплює такі факти щодо кожної країни, які кількісними даними в достатній мірі не вимірюються.
Для огляду стану справ у світі щодо конкурентоспроможності було відібрано 53 країни, серед них з країн колишнього СРСР - Україну і Росію. Ран жування конкурентоспроможності у 1998 році показано у таблиці 2 (вибірково).
Таблиця 2. Зведений рейтинг конкурентоспроможності
Рейтинг 1998 |
Рейтинг 1997 |
Країна |
Індекси конкурентноспроможності 1998 (1997 ) |
1 |
1 |
Сингапур |
2.16(2.32) |
2 |
2 |
Гонконг |
1.91 (2.06) |
3 |
3 |
США |
1.41 (1.61) |
4 |
7 |
Великобританія |
1.29(1.14) |
5 |
4 |
Канада |
1.27(1.38) |
24 |
25 |
Німеччина |
0.15 (0.20) |
28 |
29 |
Китай |
-0.15(0.06) |
35 |
32 |
Чехія |
-0.47 (-0.08) |
48 |
35 |
Словаччина |
-1.17 (-0.38) |
49 |
50 |
Польща |
-1.18 (-1.27) |
50 |
45 |
Індія |
-1.61 (-0.92) |
51 |
51 |
Зімбабве |
-1.70 (-1.42) |
52 |
53 |
Росія |
-2.02 (-1.89) |
53 |
52 |
Україна |
-2.51 (-1.73) |