Такі заняття матимуть не лише іншу структуру, а й спрямованість. Вони мають формувати читача, який з 1 класу самостійно набуватиме необхідних знань через “діалог” з автором твору.
У початковій ланці школи значно посилюється увага до естетичної функції художнього слова. Воно має осмислюватися як засіб художнього образу. Разом з тим, слово буде розглядатися не ізольовано, а в образній системі твору. Адже уроки-зустрічі з книжкою мають бути уроками роздумів, глибоких переживань.
Справді, захоплюючись моральною красою персонажів твору, прагнучи наслідувати їхні вчинки, дитина починає думати про себе, оцінювати свої дії і поведінку. Роздуми над книжкою стають інтелектуальною потребою. Окрім того, книжка відкриває перед дитиною навколишній світ, ознайомлює з різними поняттями, розповідає про нові явища в природі, вчить пізнавати життя. З книжки починається і самовиховання.
Отже, враховуючи все це, вчитель повинен подбати про ретельний добір літературних творів для уроків позакласного читання. Це мають бути книжки високої художньої і пізнавальної цінності, які сформують в учнів здатність до співпереживання, уміння “читати” словесні образи, усвідомлювати індивідуальність письменника, вміння отримувати естетичну насолоду від прочитаного тощо.
Прикладом таких творів, на нашу думку, є оповідання Володимира Кириловича Винниченка. З любов’ю, на повну силу свого таланту писав він про дітей, про їхні чисті і високі мрії, добрі помисли серця.
На жаль, твори Володимира Винниченка не вивчаються на уроках класного читання в початкових класах, але їх можна розглядати на уроках позакласного читання та в позаурочний час. Так, наприклад, в плані з позакласного читання, розробленому для 1-4 класів початкової школи, в розділі “З історії нашої Батьківщини” ми зустрічаємо оповідання Володимира Винниченка “Федько – халамидник”, яке рекомендовано вивчати в 4 класі. Згідно цього плану нами було складено конспект уроку з позакласного читання для 4 класу на тему: “Оповідання Володимира Винниченка “Федько – халамидник”.”
Але спочатку розглянемо методику вивчення цього оповідання на уроці позакласного читання. Перед тим, як розглянути оповідання вчитель повинен підготувати дітей до сприймання твору. Твір сприймається з більшою зацікавленістю, якщо його вивченню передує розповідь про автора, про обставини, які спонукали його взятися за перо. Безперечно, навчальні програми не спрямовують учителя на ознайомлення молодших школярів з життєписом митця, а відсутність розробленої методики роботи над вивченням біографії письменника у початкових класах дає змогу вчителю використовувати окремі факти у довільній формі. Використання на уроці яскравих подій з життя письменника допоможе глибше усвідомити зміст твору, зацікавити учнів особистістю автора, на прикладі його життя формувати у дітей певні моральні якості.
Оповідання об’ємне за змістом, а тому вчитель дає завдання прочитати вдома, а вже на уроці з позакласного читання відбувається обговорення прочитаного, поділ на частини, складання плану.
За даним оповіданням можна скласти, наприклад, такий план:
1. Федько – розбишака – халамидник.
2. Толя – “дитина ніжна, делікатна, смирна”?
3. Повінь на річці.
4. Задум Федька.
5. Успішне його виконання.
6. Толя вирішив повторити прохід Федька.
7. Сміливий вчинок Федька.
8. “Подяка” Толі.
9. Федька не стало.
10. Чи схвилювало це Толю?
Твір обов’язково повинен схвилювати дітей, викликати відповідні почуття. Тому під час аналізу твору краще йти від особистісних вражень учня про прочитане. Бесіду важливо розпочати з питань: Які почуття виникли у тебе під час читання? Що здивувало тебе? Що сподобалось у творі? Які думки навіює? Потім учні переказують текст за планом. Вчитель повинен зробити висновок, чому вчить це оповідання.
Конспект уроку позакласного читання для 4-го класу
Тема: “Федько – халамидник” за Володимиром Винниченком.
Мета: вчити розуміти психологізм творів Винниченка, виховувати співчуття, жалість, почуття справедливості.
Обладнання: портрети письменника, виставка його творів, ілюстрації.
Хід уроку.
І. Організація класу.
ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
- Темою нашого сьогоднішнього уроку є оповідання “Федько – халамидник”, яке написав Володимир Кирилович Винниченко.
ІІІ. Засвоєння нових знань, умінь і навичок.
- Перед тим, як перейти до розгляду оповідання, я хотіла б дещо розповісти про його автора. (Демонстрація і розгляд портрета Винниченка).
- Високе світле чоло, глибокий, розумний, проникливий погляд – весь обрис свідчить про титанічну натуру, сповнену сили волі, завзяття, енергії і витримки, але водночас, добру і душевну людину. Таким він був у житті. Дізнаємося про це із спогадів друзів, знайомих: “Чарівна посмішка й ласкавий погляд темно-голубих очей, отінених чорними віями, робили його кремезну постать дуже симпатичною і навівали довір’я до нього.” Постать Винниченка – неординарне явище в історії України. Його творчий доробок складають понад сотні оповідань, п’єс, сценаріїв, публіцистичних статей, романів. Окрім цього Володимир Винниченко залишив етико-філософську працю, щоденникові записи, листування, близько сотні власних картин – пейзажів, натюрмортів, портретів і акварелей. Крім того Винниченко відомий як видатний політичний і громадський діяч.
- Сьогодні ми з вами розглянемо оповідання Володимира Винниченка “Федько – халамидник”.
- Автор відразу, з перших речень оповідання представляє нам Федька.
- Знайдіть і прочитайте в тексті опис Федька.
- “Розбишака – халамидник”, “наче біс який сидів у хлопцеві”, “спокій був ворогом” Федька, з ним “він боровся на кожному місці”. Жодна хвилина не проходила без витівок: хлопець лазив по дахах, сидів на воротях, вибивав рогаткою шибки, перекидав діжки з водою, давав прочуханки “закадишним” товаришам, заважав товаришам гратися. “Чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають”, “руки в кишені, картуз набакир, іде не поспішає” – оце і весь портрет. Але цього достатньо, щоб уявити колоритну постать маленького бешкетника.
- Уявіть собі, що в пору свого дитинства, за спогадами матері, Володимир Винниченко був схожий, на кого б ви думали?
- Так, в дитинстві Винниченко був схожий на Федька – халамидника. Чимось він виділявся з-посеред своїх ровесників. Мав надзвичайно чіпку пам’ять. Рано навчився читати, - сталося це непомітно для його рідних. Сусідських дітей “тримав… трохи у терорі, бо був дуже сильний для свого віку й вольовий, упертий.” Надзвичайно любив волю, повітря, рух, був гордим, незалежним у вчинках і рішеннях, правдолюбцем. [8; 14]
- Отже, це оповідання можна вважати в якійсь мірі автобіографічним.
- Ми знаємо, що літературні герої обов’язково повинні бути для нас прикладами для наслідування, тобто позитивними. А як же Федько? Ви скажете, що Федько має безліч вад і недоліків. Але читаючи оповідання далі, ми можемо з впевненістю сказати, що у нього є чому вчитися не лише дітям, а й дорослим. Наведіть, будь-ласка, приклади, які підтверджують це.
Завантажити реферат