Зміст
Вступ
1. Поняття політичних технологій
2. Класифікація технологій
3. Регіональна та краєзнавча специфіка застосування передвиборчих технологій
4. Критерії вибору кандидата
5. Специфіка застосування універсальних виборчих технологій у різних країнах
6. Генезис і еволюція технологій
7. Специфічні технології
8. Загальне в застосуванні технологій у країнах СНД
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми реферату: Сьогодні виборчий процес у багатьох країнах СНД привертає увагу численних спостерігачів, ЗМІ, дослідників. Часто-густо кампанії кандидатів викликають непорозуміння, сміх, невдоволення у представників країн, де вже є розвинуті інститути політичних досліджень. В умовах розвитку сучасних політичних технологій, зокрема виборчих, дуже важко виявити найбільш ефективні та дієві, враховуючи специфіку країн та регіонів, де застосовуються дані заходи. Оскільки за жорсткої конкуренції передвиборчі технології змінюються дуже швидко, необхідно визначити головні тенденції таких видозмін для того, щоб передбачити результати їх дії у майбутньому та удосконалити найдрібніші аспекти їх функціонування. Наше дослідження стосується в першу чергу країн СНД, де активно використовуються зарубіжні методики політичних виборчих технологій, хоча і не дають бажаних результатів. Ми спробували дати відповідь на запитання: „Чому досвід країн Європи та США не можна використовувати з таким же успіхом в Росії, Україні чи Казахстані?”.
Методи дослідження: теоретичні – аналіз джерел з даної проблеми, систематизація і узагальнення літературно-критичного матеріалу, зібраного в процесі дослідження; практичні – узагальнення спостережень.
Об’єкт дослідження – передвиборча діяльність українських та закордонних учасників політичних відносин, окремих політиків, партій, блоків, організацій.
Предмет дослідження – ведення передвиборчої кампанії , її ефективність та результативність.
Мета дослідження: визначити найефективніші універсальні виборчі технології, спрогнозувати тенденції їх розвитку на майбутнє для уникнення кризової ситуації.
Структура роботи. Реферат включає вступ, вісім розділів, висновок, список використаних джерел.
1. Поняття політичних технологій
На сьогоднішній день не існує чіткого визначення політичних технологій. Використовуючи це словосполучення, політконсультанти мають на увазі найчастіше зовсім різні категорії – від конкретних прийомів і методик формування суспільної думки до стратегічних підходів і принципів. Що стосується рядових виборців, те цей вираз асоціюється найчастіше з «чорним піаром», до якого прибігають політтехнологи, щоб будь-якими шляхами домогтися перемоги.
Таким чином, для того, щоб говорити про політичні технології як такі і тим більше якимось чином аналізувати і класифікувати їх, необхідно попередньо визначитися з термінологічним апаратом і спробувати звести весь спектр думок до єдиного знаменника.
Можна виділити декілька взаємодоповнюючих підходів до визначення поняття політтехнології, що були проранговані за числом прибічників серед експертів.
Деякі експерти розділяють поняття «технологія» і «техніка», оскільки технологія є набором визначених технік, що об’єднані навколо загальної мети і стратегії з урахуванням ситуації. Техніка ж – конкретний прийом або метод, послідовність кроків, що завжди веде до визначеного результату. Відповідно, під поняття політичних технологій попадають далеко не усі відомі методи. Наприклад, організація соціальної події або політичний переворот - це технологія, а проведена в рамках її демонстрація або мітинг – це техніка. Техніки можуть працювати в будь-яких країнах без суттєвих змін, у той час як технології більш специфічні і вимагають адаптації.
Підхід №1. Назвемо його умовно «інструментальний», політична технологія в самому загальному виді - набір прийомів (технік, кроків і т.п.) по перетворенню вихідного матеріалу в якийсь продукт. Матеріалом може бути суспільна (елітна) думка, а продуктом – голосування за кандидата (підтримка).
Підхід №2. У центрі уваги «комунікативного» підходу знаходиться комунікація, а технологія визначається як послідовність дій по вибудовуванню каналів комунікації між кандидатом і електоратом.
Підхід №3. Прихильники «психологічного» підходу на перший план ставлять вивчення і вплив на суспільну думку, тому технологія тут – це подвійна комбінація, де спочатку проводиться вивчення електоральних настроїв (за допомогою універсальних методів досліджень), а потім здійснюється вплив (доставка очікуваної інформації за допомогою різних технік).
Підхід №4. Прихильники «стратегічного» підходу розбивають поняття політтехнології на складові частини. Для них технологія – це в першу чергу набір стратегічних принципів або підходів до організації виборчої кампанії. Ці стратегічні концепти універсальні. У першу чергу, це принципи позиціонування і просування руху меседжа. Друге - це робота з «повідомленням». Крім того, експерти відокремлюють технологічні підходи (заохочення і погрозу), котрі універсальні, від технологічних прийомів (обмежені в дії) і каналів комунікації (цілком специфічні).
Підхід №5. Через призму «лідерського» підходу технологія виглядає як послідовність дій по перетворенню неформальних лідерів (політиків) у формальних або утримання в руках лідерів
важелів влади.
Підхід №6. У концепції «моделі» технологія - це не діяльність, це - модель діяльності. Це результат аналізу вже проведеної (раніше) діяльності. Причому, здійсненої неодноразово –
тільки аналітична перевірка тих або інших положень загальної моделі на безлічі приватному і незалежних по відношенню один одному прикладів дозволяє бути упевненим у її точності і, якщо потрібно, універсальності.
Усі консультанти згодні з тим, що універсальні політичні технології існують. А деякі говорять навіть, що взагалі усі технології універсальні, при цьому якихось специфічних технологій просто немає.
У цілому існуючу палітру думок можна умовно рознести по двох полюсах:
1. Частина експертів вважає, що універсальні політтехнології існують і діють у всіх країнах без виключень за умови наявності інституту виборів і деякої адаптації (таких більшість).
2. Інша частина експертів вважає, що універсальні політтехнології існують, але більшість з них діє тільки в ряді країн, що мають загальну політичну культуру. На їхню думку, світовий політичний простір і політичний ринок сегментовано і складаються з груп країн, об'єднаних спільністю політичної культури. Існує єдиний простір країн СНД, зона країн Східної Європи, країни Західної Європи, країни Балтії, країни Скандинавії, країни Північної Америки, країни Південної Америки і т.д. Спільність політичної культури в групі країн полегшує переніс технологій з держави в державу, але корінні розходження роблять запозичення більшої
частини іноземного досвіду неможливим.
Таким чином, розглянувши основні термінологічні дефініції, можна перейти власне до інвентаризації і класифікації політичних технологій на основі інформації, отриманої від експертів.
Завантажити реферат