Рівень розвитку матерії. Існує кілька точок зору:
Панпсихізм: психікою володіють усі.
Антропопсихізм: психіка є тільки у людини.
Біопсихізм: психікою володіє вся жива матерія.
Фітопсихізм: психіка є в рослин і у всього живого.
Нейропсихізм: психіка є в тих, хто має нервову систему.
Анімалпсихізм: всі тварини мають психіку.
Критерії психіки у рослин: електричні явища в зростанні й здатність рухатися. Виділяють наступні типи рухів рослин:
тропізм - рух рослини, які звернені убік дії на неї (рух листя до світла);
настія - рух рослини не збігається з дією на неї фактора.
Розрізняють термонастію (тюльпан розкривається в теплі), сейсмонастію (від ударів, вібрації мімоза складає листя), хемонастію (росичка реагує на білкову природу).
2. Основні функції психіки.
Етимологічно слово "психіка" (грец. душа) має двоїсте значення. Одне значення несе значеннєве навантаження сутності якої-небудь речі. Психіка - це сутність, де "позаположність" і різноманіття природи збирається до своєї єдності, цей віртуальний стиск природи, це відбиття об'єктивного світу в його зв'язках і відносинах.
Психіка складна й різноманітна по своїх проявах. Зазвичай виділяють три великі групи психічних явищ, а саме:
1) психічні процеси,
2) психічні стани,
3) психічні властивості.
Психічні процеси – динамічне відбиття дійсності в різних формах психічних явищ.
Психічний процес - це перебіг психічного явища, що має початок, розвиток і кінець, що проявляється у вигляді реакції. При цьому потрібно мати на увазі, що кінець психічного процесу тісно пов'язаний з початком нового процесу. Звідси безперервність психічної діяльності в стані пильнування людини.
Психічні процеси викликаються як зовнішніми впливами, так і подразненнями нервової системи, що йдуть від внутрішнього середовища організму.
Всі психічні процеси підрозділяються на пізнавальні – до них належать відчуття й сприйняття, уявлення й пам'ять, мислення й уява; емоційні – активні й пасивні переживання; вольові – рішення, виконання, вольове зусилля; і т.д.
Психічні процеси забезпечують формування знань і первинну регуляцію поведінки й діяльності людини.
У складній психічній діяльності різні процеси пов'язані й становлять єдиний потік свідомості, що забезпечує адекватне відбиття дійсності й здійснення різних видів діяльності. Психічні процеси протікають із різною швидкістю й інтенсивністю залежно від особливостей зовнішніх впливів і станів особистості.
Психічний відбиток світу людиною пов'язаний з його суспільною природою, він опосередковується суспільно виробленими знаннями. Психіка, як відбивна здатність є й у тварин. Але вищою формою психіки є свідомість людини, що виникла в процесі суспільно-трудової практики. Свідомість нерозривно пов'язана з мовою. Завдяки свідомості людина довільно регулює свою поведінку.
Свідомість не фотографічно відбиває явища дійсності. Вона розкриває об'єктивні внутрішні зв'язки між явищами.
Змістом психіки є ідеальні відображення об'єктивно існуючих явищ. Але ці відображення виникають у різних людей своєрідно.
Вони залежать від минулого досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану і т.д. Інакше кажучи, психіка - це суб'єктивний відбиток об'єктивного світу. Однак суб'єктивний характер відбитка не означає, що цей відбиток неправильний; перевірка суспільно-історичною й особистою практикою забезпечує об'єктивний відбиток навколишнього світу.
Отже, психіка - це суб'єктивний відбиток об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з зовнішнім середовищем.
Психіка містить у собі не тільки психічні образи, але і позаобразні компоненти - загальні ціннісні орієнтації особистості, змісти і значення явищ, розумової дії.
Психіка властива людині і тваринам. Однак, психіка людини, як вища форма психіки, позначається ще і поняттям "свідомість". Але поняття психіки ширше, ніж поняття свідомості, тому що психіка містить у собі сферу підсвідомості і надсвідомості ("Над-Я").
Психічне відбиття не є дзеркальним, механічно пасивним копіюванням світу (як дзеркало або фотоапарат), воно сполучено з пошуком, вибором, у психічному відбитті вхідна інформація піддається специфічній обробці, тобто психічне відбиття – це активне відбиття світу у зв'язку з якоюсь необхідністю, з потребами, це суб'єктивне вибірне відбиття об'єктивного світу, тому що належить завжди суб'єктові, поза суб'єктом не існує, залежить від суб'єктивних особливостей. Психіка – це "суб'єктивний образ об'єктивного світу".
Психіку не можна звести просто до нервової системи. Психічні властивості є результатом нейрофізіологічною діяльності мозку, однак містять у собі характеристики зовнішніх об'єктів, а не внутрішніх фізіологічних процесів, за допомогою яких психічне виникає. Перетворення сигналів, що відбуваються в мозку, сприймаються людиною як події, що розігруються поза ним, у зовнішньому просторі й світі. Мозок виділяє психіку, думку подібно тому, як печінка виділяє жовч. Недолік цієї теорії в тому, що ототожнюють психіку з нервовими процесами, не бачать якісних відмінностей між ними.
Психічні явища співвідносяться не з окремим нейрофізіологічним процесом, а з організованими сукупностями таких процесів, тобто психіка – це системна якість мозку, реалізована через багаторівневі функціональні системи мозку, які формуються у людини в процесі життя й оволодіння нею історично сформованими формами діяльності й досвіду людства через власну активну діяльність. Таким чином, специфічно людські якості (свідомість, мова, праця та ін.), людська психіка формуються в людини тільки при житті, у процесі засвоєння нею культури, створеної попередніми поколіннями. Таким чином, психіка людини містить у собі щонайменше три складові: зовнішній світ, природу, її відбиття - повноцінну діяльність мозку – взаємодія з людьми, активну передачу новим поколінням людської культури, людських здібностей.
Психічне відбиття характеризується рядом особливостей:
· воно дає можливість правильно відбивати навколишню дійсність, причому правильність відбиття підтверджується практикою;
· сам психічний образ формується в процесі активної діяльності людини;
· психічне відбиття заглиблюється й удосконалюється;
· забезпечує доцільність поведінки й діяльності;
· переломлюється через індивідуальність людини;
· носить випереджальний характер.
Під психічним станом варто розуміти відносно стійкий рівень психічної діяльності, що визначився в даний час, що проявляється в підвищеній або зниженій активності особистості.
Кожна людина щодня зазнає різні психічні стани. При одному психічному стані розумова або фізична робота протікає легко й продуктивно, при іншому - важко й неефективно.
Психічні стани мають рефлекторну природу: вони виникають під впливом обстановки, фізіологічних факторів, ходу роботи, часу й словесних впливів (похвала, осудження й т.п.).
Найбільш вивченими є:
Завантажити реферат