Зороастризм - релігія стародавнього Ірану

Але насправді зороастризм не уникнув політеїзму. Про­голошуючи Ахурамазду головним богом, він не визнає його єдиним, оскільки поруч із ним весь час знаходиться Анхра-Майнью. Ахурамазда могутній, але не всемогутній, самотуж­ки не може знищити зло і джерело його — Анхра-Майнью, потребуючи допомоги богів і людей. Отже, зороастризм уни­кає тлумачення суперечності між всемогутністю Бога і наяв­ністю зла, непосильної для монотеїстичних релігій.

У зороастрійському пантеоні багато функціональних богів. Життя від сходу Сонця до півдня перебуває під захистом бога Хавані; бог Рапітвіна владарює від півдня до другої половини дня; наступною частиною дня до захо­ду керує Узайярина. Від заходу до опівночі все в руках Айвісутріма, з опівночі до сходу Сонця — Ушахіна. Отже, день розподіляється на п'ять частин, кожній належать мо­литви відповідним божеством. Звідси походить п'ятира­зовий намаз у мусульман.

Окремим богам присвячено численні гімни в Авесті: богині вод і родючості Арві-Сурі, богу війни і перемоги Вертрагне, богині доброї долі й щастя Аші, божеству зем­лі — Заму.

Пантеонові богів, яких очолює Ахурамазда, відповідає пантеон девів, які є військом Анхра-Майнью.

Має зороастризм свій символ віри, який згадується в Авесті: «Визнаю себе шанувальником Мазди, послідовни­ком Зороастра. Зрікаюся демонів-девів, приймаю віру Ахури. Ахурамазді, доброму, всеблагому, належить все благе». Далі висловлюється вимога зрікатися зла і боротися з ним, визнавати авторитет Ахурамазди в усьому, суворо дотри­муватися зороастрійських моральних вимог.

4. Етичні принципи зороастризму

Етика в зороастризмі набула божественного сенсу, перетворившись на релігію, за якою все існуюче належало до двох полярно протилежних таборів — світу світла, добра і царства темряви, зла. Бо­ротьба між ними є основою всіх процесів як на Землі, так і поза її межами — у світі богів. Ахурамазді допомагають духи світла, чистоти, істини та добра, Анхра-Майнью — си­ла зла. Великий пророк немов звертався до людини із за­кликами допомогти благородним небесним силам у їх бо­ротьбі, ставши для цього кращою, чеснішою, чистішою, скон­центрувавшись на подоланні зла, нечисті. Гімни Авести закликали бути доброзичливими, поміркованими у помис­лах та бажаннях, готовими жити в мирі та злагоді, допома­гати ближньому. Вони схвалювали чесність та вірність, за­суджували грабіжництво, наклепництво, злочинність.

Якщо попередні релігії обмежувалися соціальними нор­мами, зосереджувалися на суспільних обов'язках людини, то зороастризм обґрунтовує загальнолюдські норми мора­лі, акцентує увагу на особі, підносячись до рівня релігій Одкровення. Основу його етики становить тріада: добра думка, добре слово і добра справа. Віруючий все життя мусить збирати їх. Найбільшим злом зороастризм вва­жає смерть, яка походить від Анхра-Майнью. Вона з'явля­ється за його волею в час творіння і діє протягом ери змі­шання. Смерть примушує душу залишати матеріальний світ і повертатися в нематеріальний. Але це не просте по­вернення, а проходження через вищий суд, що здійснює бог Мітра, якому допомагають інші боги. На посмертному су­ді бог справедливості Рашну кладе на одну шальку терезів усе добре, зібране віруючим, на іншу — все зле (думки, слова, справи). Зважування й вирішує долю людини: вона спрямовується у рай до Ахурамазди чи в пекло до Анхра-Майнью. Вверх до раю душу супроводжує широким мос­том чарівна дівчина — даена, яка уособлює совість кож­ної людини. Униз до пекла вузьким, як лезо кинджала, місточком тягне душу огидна відьма. Ці образи наявні й в ісламському віровченні.

Згідно з моральною концепцією зороастризму справж­ній послідовник Ахурамазди не може бути пасивним, без­діяльним. Зороастризм засуджує чернецтво, пустельницт­во, зречення світу, розцінює аскетизм як перемогу духів зла над людиною. Головна благочесність зороастрійця ви­являється в старанному його занятті землеробством і ско­тарством, чим він виявляє повагу до Ахурамазди і гань­бить девів.

5. Зороастрійський культ

Розвинувся він із первісних фетишизму та магії. Спочатку послідовники Заратуштри звертали свої молитви до Ахурамазди на вершинах гір, пагорбах, берегах рік, перед домашнім вогнищем. Жерця­ми були старійшини роду, родини, їм допомагали вико­навці ритуалів і обрядів. Усі ритуали були спрямовані на дотримання культової чистоти і захист від нечистого. Ідею очищення уособлював вогонь.

Згодом зороастрійський культ ідейно та ритуальне ускладнився. Кожне слово, кожна дія, кожний рух набули потаємного змісту. В тлумаченні їх та організації культо­вих церемоній полягала головна функція жерців. Коли зороастризм став державною релігією могутніх імперій, культ став особливо складним і пишним. Було спорудже­но величні храми з вівтарями, зорієнтованими на південь.

Обов'язковий елемент зороастрійського культу — мо­литви. Вважається, що головну молитву «Ахуна-Ваіра» («Ахунвар») склав сам Заратуштра. Під час богослужін­ня відбувається символічне жертвопринесення: богам при­носять у жертву хауму — сік розтертої особливої росли­ни з наркотичними якостями, а також сому — сік, зміша­ний з молоком. До неї додають прісний корж і фруктову їжу. Жертву мають право готувати лише жерці з принесе­них віруючими продуктів. Частину її спалюють на вогні з особливими церемоніями, а те, що залишилось, спожива­ють жерці та віруючі. Під час церемоній читають Авесту.

Зороастрійці носять спеціальні елементи одягу, які свід­чать про належність до цієї віри: натільну сорочку, розпи­сану зірками з невеликим гаманцем біля комірця на знак того, що віруючий все життя мусить збирати добрі думки, слова і справи; шнур, яким користуються, як поясом, за­в'язуючи його вузлом спереду і позаду.

Культ відбувається в “храмах Вогню” — наприклад, в Бомбеї їх існує близько сотні, — які розрізняються якістю вогню, що в них підтримується, тобто вибором горючих матеріалів.

Зороастрійський культ передбачає чимало свят. Це сім встановлених Заратуштрою щорічних свят на честь Аху­рамазди та його пантеону. Багато свят запозичено з дозороастрійського періоду. Вони пов'язані з певним періодом року і звуться гаханбарами (гахамбарами). Їх шість: в середині весни, в середині літа, на початку осені (свято збирання врожаю), наприкінці осені (повернення худоби з пасовищ додому), в середині зими, на початку весни (у дні весняного рівнодення гаханбар триває п'ять днів, склада­ючись із двох частин: богослужіння з молитвами Авести, богослужіння з жертвами).

Особливо урочистим є святкування Нового року (“Ноуруз” — Новий день), яке від­бувається в останній день шостого гаханбара — в день вес­няного рівнодення. У зороастрійців історично існувало кілька календарних систем[3], їх рік налічує 360 днів, останні п'ять — дні особливих молитов за душі предків, на четвертий рік до них додають ще один день. Останній день шостого гаханба­ра святкується як день народження Заратуштри.

Під час свят віруючі обов'язково вживають священ­ний напій — хауму, що, як вважають, викликає почуття релігійного піднесення, має позитивний магічний вплив.