Зороастризм - релігія стародавнього Ірану

Смерть у зороастрійців — найбільше зло. З настан­ням її жрець вимагає від помираючого каяття і вливає йому в рот і вуха хауму. Це має вигляд причастя. Мертве тіло є продуктом перемоги втілених у ньому злих сил. Звідси все, що пов'язане зі смертю, трупом — нечисте. Зе­млю, де померла людина, протягом року не можна ні зро­шувати, ні засівати. У домі, де померла людина, запалити чи внести знадвору вогонь можна взимку через дев'ять днів, а влітку — через місяць.

Зороастрійці вважають, що мертвих не слід закопувати в землю, опускати у воду чи спалювати на вогні — це осквер­няє природні стихії, їх виносили на високі, сухі, кам'янисті місця, закріплюючи тіла так, щоб не можна було розтягти їхні кістки. Якщо їх поїдали птахи, — це добрий знак, звірі — поганий. Кістками викладали спеціальні слова.

Тепер Зороастрійці ховають померлих у круглих баштах мовчання (декмах), які всередині мають три концентричні амфітеатри із заглибленнями для розміщення мерців: у зо­внішньому — чоловіків, середньому — жінок, внутрішньо­му — дітей. Тіла ставали здобиччю шулік. Обгризені кіст­ки скидали до колодязя у центрі декми. Вважалося, що у декмі збираються на свої біснуваті ігри деви, це — закляте місце, його можуть відвідувати лише особливі служителі.

Зороастрійський культ незмінний упродовж десятків століть.

Нині зороастризм існує у формі парсизму — релігії іранських зороастрійців, які, переселившись в Індію, збе­регли зороастрійські вимоги чистоти, похоронний обряд, дещо ліберальніше ставляться до інших віросповідальних культових норм.

Висновок

Отже, що можна ще додати про таку релігію як зороастризм? Тільки те, що, як бачимо, це дійсно надзвичайна релігія. Це і її наполовину моно-, наполовину політеїзм. Це і те, що за легендою Заратустра отримав Одкровення, а, значить, за часом існування, її можна назвати найдавнішою релігією Одкровення. Це і її обожнювання вогню як священної субстанції. Я не закликаю миттєво переходити до зороастризму, але, на мій погляд, зараз, в світі, в якому навіть релігії підвладні дії технічного прогресу, зороастризм залишається тим унікальним синтезом магії, фетишизму, високих принципів Одкровення і глибокої філософії буття, якої іноді так не дістає в нашому житті .

Список використаної літератури

1. Авеста в русских переводах \ под ред. Рак И. В.— СПб.— М.: Журнал «Нева» — Летний Сад, 1998 г. — 285 с.

2. Калінін Ю. А., Харьковщенко Є. А. Релігієзнавство: підручник. — К.: Наукова думка, 2000. — 352 с.

3. Лубський В. І., Лубська М. В., Теремко В. І. Релігієзнавство: підручник. — К.: Академвидав, 2003. — 432 с.

4. Малерб Мишель. Религии человечества. Миф, религия, культура.— М.— СПб.: Рудомино — Университетская книга, 1997. — 608 с.

5. Ницше Фридрих. Так говорил Заратустра: книга для всех и ни для кого.— М.: СП «Интербук», 1990.— 301 с.

6. Рак И. В. Мифы древнего и раннесредневекового Ирана.— СПб.— М.: Журнал «Нева» — Летний Сад, 1998 г. — 559 с.

7. Шиханов Д. Игра с огнём.— М.: ООО «Издательство АСТ», 2003.— 329 с.

[1] Докладніше про божества зороастризму далі, тут це лише як приклад.

[2] Це, звичайно, дуже примітивне визначення ідей Ніцше/Заратустри, але це ж реферат не з філософії.

[3] Сучасний календар зороастрійців див. в Додатку 1.